“Суб’єктивна еволюція свідомості”, 6 глава

Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”

Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж

6 глава
Теза, антитеза, синтез

Шрідƨар Маƨарадж: Які предмети ви вивчаєте?

Студент: Філософію та релігію.

Шрідƨар Маƨарадж: У якому університеті?

Студент: У Державному університеті Сан-Франциско.

Шрідƨар Маƨарадж: Бачу, ви вивчаєте релігію та філософію. Чи знайомі ви з вченням Гегеля? Його філософія іноді називається панентеїзмом. Панентеїзм стверджує присутність Бога у всьому, але на відміну від пантеїзму, визнає Бога абсолютно незалежним і трансцендентним усьому сущому. Вчення Гегеля також відоме як перфекціонізм. Він учить, що природа Абсолюту — поєднання обмеженого і Безмежного, обумовленого і необумовленого. Істина розвивається через тезу, антитезу та синтез, і цей метод є основою всього прогресу. Згідно з Гегелем, Абсолют існує «Сам по Собі» та «заради Себе». Гегель також використовував німецький аналог виразу «померти, щоб жити». Такі були його улюблені вислови.

Ці ідеї вкрай корисні для тих, хто йде теїстичним шляхом. Якщо ви прагнете досягти істинного успіху в житті, то вам слід досягти повного перетворення. Тобто, ваше нинішнє розуміння себе має померти. Тільки подолавши своє самостверджуюче его, можливо розкрити своє справжнє внутрішнє «я». Це одна з найвеличніших філософських ідей, відкритих у західному світі. Ця ідея — «вмерти, щоб жити» — повністю відповідає вайшнавізму. Гегель також говорив, що Абсолют «заради Себе» і «Сам по Собі». «Заради Себе» означає, що Абсолютна Істина — це Найвищий Владика, що насолоджується всім. У “Бƨаґавад-ґіті” Кришна говорить:

аƨам̇ ƨі сарва-йаджн̃а̄на̄м̇ бƨокта̄ ча прабƨур эва ча
на ту ма̄м абƨіджа̄нанті таттвена̄таш́ чйаванті те

Найважливіше — зрозуміти, що Бог — це Особистість! Все належить Йому, і Він насолоджується всім. Той, хто насолоджується, завжди займає вище становище, ніж те, чим він насолоджується. Інакше й бути не може. Все призначене для Його насолоди, оскільки Він — Усевишній. «Сам по Собі» означає, що Абсолют вищий за все — все існує лише заради Його задоволення. Це незмінна істина, що не підлягає сумніву. Його буття також цілком суб’єктивне.

Жоден об’єкт не може існувати без суб’єкта. Жодна річ не може існувати без того, хто мислить. Спочатку завжди має бути мислитель, суб’єкт. Наприклад, що таке викопне? Ми можемо вивчити його, визначити колір та твердість каменю, але всі ці характеристики — це просто думки всередині нас; їхнє існування нерозривно пов’язане з самим мисленням. Що таке колір? Це певна ідея в нашій свідомості. Будь-який вид існування передбачає наявність суб’єкта, або свідомості. Це слід зрозуміти насамперед. Саме існування об’єкта безпосередньо пов’язане з суб’єктом. Є мислитель і є думки. Тільки наявність суб’єкта визначає існування думок, тобто об’єкта. І якщо є об’єкт, то будь-яка його характеристика повинна мати відображення в свідомості суб’єкта. В іншому випадку саме буття було б неможливим. Моя думка зрозуміла?

Студент: Так. Все зрозуміло.

Шрідƨар Маƨарадж: Такими є основні ідеї Гегеля, його безцінний внесок у скарбницю філософської думки. Його філософія дуже важлива для західних мислителів, оскільки вона близька до уявлень східних мислителів. У багатьох відношеннях філософія Гегеля дуже близька до філософії Рамануджі. Звісно, є багато інших важливих західних філософів. Наприклад, Кант. Чи знайомі ви з ідеями Канта?

Студент: Так.

Шрідƨар Маƨарадж: А Декарта вивчали?

Студент: Так, трохи. Він сказав: «Я мислю, отже, я існую».

Шрідƨар Маƨарадж: Його вважають батьком сучасної філософії. Потім Берклі. Він видатний мислитель, який привідкрив завісу суб’єктивного світу. Локк, Юм, Мілль, Берклі, Джонсон, Кант, Гегель — усі вони внесли важливий внесок у західну філософію.

Студент: Я вважаю за краще вивчати східну філософію.

Шрідƨар Маƨарадж: Яку східну філософію ви вивчаєте? Санкхью? Йогу? Ньяю? Вайшешику?

Студент: Китайську філософію — дзен-буддизм і даосизм.

Шрідƨар Маƨарадж: Конфуцій прийшов з Китаю. До буддизму ідеї Конфуція були представлені в Китаї. Потім, поступово рухаючись на Захід, ми знайдемо Сократа, Платона та Аристотеля. Ви вивчали їх?

Студент: Так, я трохи вивчав їх.

Шрідƨар Маƨарадж: Теорія Паралелізму, висунута Платоном, певною мірою приймається і вайшнавською філософією. Згідно з Платоном, усі форми з нашого досвіду — це відображення певної ідеальної форми. Таким було його розуміння: всі форми, які ми сприймаємо, є спотвореним відображенням первісного духовного світу. Це суть теорії Паралелізму Платона.

Студент: Чи не могли б Ви пояснити відповідність між філософією Гегеля і Свідомістю Кришни?

Шрідƨар Маƨарадж: Філософія Гегеля пояснює розвиток істини через тезу, антитезу та синтез. Шлях істини звивистий. У філософії Свідомості Кришни слово «віла̄са» означає «рух гри», що вказує на те, що Абсолют завжди занурений у власну гру, яка також розвивається звивисто.

Аƨер іва ґатіƨ̣ премнаƨ̣ свабƨа̄ва-кут̣іла̄ бƨавет
«Змія рухається звивистим шляхом».

Шлях Абсолюту не прямий, а звивистий. Віла̄са, або задум ліли — божественних ігор Господа — подібний до цього. Це схоже на гегелівське уявлення про розвиток істини, де теза і антитеза зливаються у синтезі, створюючи нову тезу. Потім з’являється нова антитеза, і знову виникає більш досконала гармонія в синтезі.

Істина динамічна — вона розвивається і рухається до ще більшої досконалості. Гегель був найглибшим мислителем серед західних філософів. Звісно, інші німецькі вчені, такі як Макс Мюллер, були також глибокими мислителями. Німеччина має таку повагу і любов до індійської культури, що деякі стародавні книги, які вже не знайти в Індії, можна відшукати в Німеччині. Німці ніколи не намагалися зробити Індію своєю колонією, але були надзвичайно зацікавлені її культурною та філософською спадщиною. Багато рідкісних стародавніх рукописів уже неможливо знайти в самій Індії, але, незважаючи на війни, вони все ще дбайливо зберігаються в Німеччині.

Студент: У мене є питання щодо філософії Берклі. Згідно з Берклі, світ існує в розумі. Здається, що теорія Берклі заперечує саме існування цього світу. Вона, схоже, виступає проти будь-яких аспектів об’єктивної реальності.

Шрідƨар Маƨарадж: Але Гегель прийшов, щоб підтримати ідеї Берклі. Хтось може кинути виклик Берклі: «Я можу уявити сто доларів у своїй кишені, але чи знайду я потім у кишені ці уявні гроші?» Гегель же каже, що для того, щоб стати реальністю, щось уже має існувати у Вселенському Розумі. Таке твердження Гегеля.

Студент: Тобто, це присутнє десь іще?

Студент: Ні, я не знайомий з цією книгою.

Шрідƨар Маƨарадж: Герої цієї книги обговорюють аспекти духовного життя, але все це оповідання може здатися вигадкою. Багато персонажів цієї книги — Враджанатх, Бабаджи та інші — можуть сприйматися як уявні особи, що обговорюють духовне життя. Проте одного разу я пояснив, що те, що було в розумі Бƨакті Вінода Тхакура і що він виклав у «Джайва-дƨармі», не було вигадкою. Ці особистості та згадані там події мали існувати в якійсь епосі, а зараз вони проявилися знову. Чи зрозуміло?

Студент: Не впевнений, що зрозумів Вас.

Шрідƨар Маƨарадж: Те, що Бƨакті Вінод Тхакур бачив у своєму розумі, має існувати десь у цьому світі, в минулому або в майбутньому. Те, що він описав, неодмінно мало існувати, хоч на перший погляд і здається вигаданим оповіданням. Дозвольте навести приклад. Коли я кажу, звук рухається з певною швидкістю. Цей звук може бути почутий пізніше в іншому місці. Те саме стосується і світла, чи не так?

Студент: Так.

Шрідƨар Маƨарадж: Шрі Чайтаньядев співав тут і проводив санкіртану Своїм божественним звуком. Він проповідував, і ця божественна хвиля все ще поширюється. Її, як і раніше, можна знайти десь у всесвіті. Чи зрозуміла моя думка?

Студент: Думаю, так.

Шрідƨар Маƨарадж: Швидкість світла незмінна, вона не зменшується. Так і звук, який я вимовляю, не зникає. Він продовжує поширюватися крізь час і простір. Усе, що я бачу, ця хвиля світла продовжує свій рух. Те радіо, що лунало під час Другої світової війни, також десь продовжує звучати. Цей звук колись був тут, але зараз він десь іще. Він мандрує в якомусь вимірі реальності в часі та просторі. Якщо я кину квітку у води Ганги, то її понесе течією. Якщо я рухатимуся швидше за течію, то зможу побачити цю квітку десь ще нижче за течією. Швидкість світла дорівнює 300 тисячам кілометрів за секунду. Якби було можливо рухатися швидше за швидкість світла, то ми могли б наздогнати хвилю візуальних подій, які несе це світло. Це можливо.

Так само те, що зараз існує лише в уяві, мало б існувати в реальності в минулому або майбутньому, але зараз воно перебуває десь в іншому місці. Кажуть, що Ігри Кришни переходять з одного всесвіту в інший так само, як сонце переходить з одного часового поясу в інший. Зараз тут ранок; через п’ять хвилин схід сонця і ранок настане десь іще. Таким чином, схід сонця буде відбуватися завжди, просто місце буде змінюватися. Якби ми могли рухатися зі швидкістю сонця, то для нас завжди був би ранок.

Те, що відкрилося розуму Бƨакті Вінода Тхакура і було ним описано як зовні вигадана історія, неодмінно існує в якомусь із вимірів реальності — у минулому або в майбутньому. Це не плід уяви, а справжня реальність.

Все реально, а не ілюзорне. Те, що я бачу у своїх снах, видається ілюзорним зараз. Але раніше я вже відчував подібне. У мене було таке сприйняття, і тепер воно з’явилося мені уві сні. Колись це було реальним, але нині перейшло в сновидіння.

Те, що в розумі для нас може бути абстрактним, у Вселенському Розумі стає реальним. Що б не існувало в уяві, це має існувати в дійсності, просто в якомусь іншому місці.

Студент: Хоча все в певному сенсі існує в розумі, коли спекотно не лише мені, а й іншим, я доходжу висновку, що почуття мене не обманюють. Однак, згідно з Берклі, це відбувається лише в моєму розумі.

Шрідƨар Маƨарадж: Вам слід усвідомити фундаментальну істину: те, що гаряче для вас, може бути холодним для іншого. Це питання ступеня. Наше сприйняття холодного чи гарячого залежить від нашої здатності щось витримувати. Те, що холодне для нас, може бути гарячим для інших. Нам треба зрозуміти: реальність неоднорідна — вона одна для людей і цілком інша для комах, черв’яків та інших організмів. Що нам здається світлим, може бути темним для інших. Що ясно бачать сови, нам може здаватися темрявою. Ви розумієте мою думку?

Студент: Так.

Шрідƨар Маƨарадж: Усе у світобудові має різну природу. Досвід наших очей і вух відрізняється від досвіду тих, чиї почуття не подібні до наших. Багато хто не чує того, що чуємо ми. Наші вуха не сприймають інфразвук і ультразвук. Наші вуха здатні чути лише обмежений спектр звуків. Наш зір також обмежений. Ми не бачимо в інфрачервоному або ультрафіолетовому діапазоні. Наші тактильні відчуття також обмежені.

Усі ці реальності співіснують разом. Наше обмежене сприйняття реальності завжди відповідає нашому досвіду. Те, що я відчуваю холодним, інші можуть сприймати гарячим. Отже, поняття гарячого і холодного відповідають нашому суб’єктивному досвіду. Так існує і буде існувати те, що ми називаємо «нашою реальністю». При цьому те, що ми сприймаємо в розумі, не уява, а реальність. Те, що уява для мене, — реальність для іншого. Схід або захід сонця можна побачити одночасно, але з різних точок зору. У всій цій світобудові одночасно співіснують усі можливі варіанти життєвого досвіду.

Те, що ви нині відчуваєте холодним, легко стане дуже гарячим з волі Всевишнього. Його воля може все зробити можливим. Усе залежить від Нього. Він — першопричина всього сущого. Те, що ви вважаєте нестерпно гарячим, може стати миттєво нестерпно холодним, якщо Господь лише побажає цього. Усе залежить від Його волі. Усе, що тут відбувається, відбувається лише з Його дозволу, і може бути звичайним перебігом подій, може бути дещо зміненим, а може піти абсолютно особливим чином, згідно з Його волею. Так завжди є градація в тому, як Він проявляє Свою волю, проте Його воля завжди залишається першопричиною всього. Він вищий за всі закони і правила. Ми повинні усвідомлювати це. Тоді ми зможемо до певної міри бачити суть речей.

Студент: Виходить, Він свого роду гіпнотизер.

Шрідƨар Маƨарадж: Так, Він — гіпнотизер. Усе залежить від солодкої волі Абсолюту. Усе визначається Ним і призначено також Ним. Усе в Його руках. Абсолютний Центр — для Себе і Сам по Собі. Лише Він знає справжнє призначення всього. Ніхто інший на це не здатний. Лише Він знає, як Він вчинить, ніхто інший не може знати Його шляхи. Ми знаємо лише те, що Він дозволяє нам дізнатися. І це також може бути змінено за Його солодкою волею. Тому Він Самодержець, повністю вільний чинити так, як Сам того забажає.

І цей Вищий Самодержець може бути підкорений лише любов’ю, а не знанням. Його шляхи несповідимі. Хіба наше знання допоможе нам зрозуміти Його? Знання може бути корисним, якщо ми дотримуємося незмінних законів і маємо постійну природу. Однак Абсолют — Самодержець. У будь-який момент Він може змінити всі закони і правила. Як же ми можемо пізнавати Безмежне? Намагаючись зрозуміти Абсолютну Істину, слід насамперед визнати, що весь наш попередній досвід ніяк не зможе нам у цьому допомогти. Кожної миті Він може показувати нам небачений раніше колір. Щодо Безмежного будь-яке знання повністю втрачає свою цінність. Спершу Він може діяти певним чином, а потім усе може повністю змінитися. На чому нам засновувати свої судження? Його становище завжди може змінитися за Його солодкою волею.

Його серце може бути підкорене лише повною відданістю. Лише через відданість ми можемо дарувати Йому радість. І якщо Він висловить до нас Свою милість, то зробить Себе зрозумілим для нас. Але навіть тоді нам відкриється лише частина Його особистості, лише те знання, яке Він явить нам в одкровенні. Він Самодержець і те, що ми називаємо реальністю, перебуває в Його повній владі, тоді як Сам Він вищий за всі закони. Нам слід ретельно обміркувати це. Той, хто придумав цей всесвіт, вищий за всі його закони. Жодні правила чи закони не мають над Ним влади. Тоді як природа Бога це не щось фіксоване чи незмінне. Він може в будь-який час змінити Своє становище за Своєю солодкою волею. І що б Він не забажав, то, неодмінно, станеться.

Студент: Бертран Рассел говорив, що якщо Бог існує, то Він не зобов’язаний бути добрим. Бог не підкоряється жодним законам, проте якщо ми порушуємо Його закони, то неминуче страждаємо. Якби Бог був добрим, Він міг би створити всі душі цього світу вищими за закон.

Шрідƨар Маƨарадж: Якщо Расселл говорить так, то це означає, що він сам прагне стати Богом богів. Ми можемо відповісти містеру Расселлу наступне:

«Абсолютна Істина — Всевишній Господь — невідомий і непізнаваний. Його шляхи неосяжні. Як нам зрозуміти, як Він керує всім? Він — Самодержець. А ви хочете нав’язати Йому свій убогий і обмежений досвід, підкорити Саму Абсолютну Істину своїй викривленій логіці. Всі ваші уявлення безглузді й нікчемні. І ви хочете визначати, яким має бути Безмежне Ціле, спираючись лише на свій жалюгідний життєвий досвід? Цей абсурдний аргумент ґрунтується на помилковому знанні. Зі свого нікчемного становища ви зухвало намагаєтеся зрозуміти і виміряти Безмежне Ціле, а потім засудити Його. На якій підставі ви думаєте, що маєте право на це? Що робить вас придатним критикувати Безмежного Бога? Що ви взагалі знаєте про Нього?

Якщо ви бачите, як мати наказує свого сина, і спостерігаєте лише цю частину її поведінки, ви можете зробити висновок, що вона дуже жорстока. Але ви не знаєте про ту любов, з якою мати піклується про дитину. Ви навіть не уявляєте, як сильно вона турбується про її майбутнє благо. Ви не знаєте всього цього. Ви просто бачите, як вона вичитує сина, і це у ваших очах робить її жорстокою. Вам нічого не відомо про те, через що вона може бути такою суворою, у чому причина такої її поведінки. У кожної події є передісторія і наслідки, і щоб судити про будь-що або робити якісь зауваження, ви маєте ретельно розібратися в тому, що ж відбувається насправді.

Зрозумійте, наскільки ви обмежені стосовно Безмежного. До якої міри ви можете зрозуміти Його? Ваша здатність осягнути Безмежне неймовірно незначна. Не слід намагатися що-небудь заявляти про Безмежне лише на основі свого обмеженого досвіду. Для будь-якої розумної людини це завжди буде виглядати згубним і безглуздим».

Студент: Я чув, що, згідно з ведичною онтологією, душа займає межове становище. Але чи знає джіва-душа у своєму межовому (татастха) становищі про те, що існує вищий і нижчий світ, що в матеріальному світі на неї чекають страждання, а в духовному світі — служіння Богові?

Шрідƨар Маƨарадж: Джіва-душа здатна жити як у духовному, так і в матеріальному світі. Суть її межової природи (татастха) полягає в тому, що вона наділена одвічною здатністю адаптуватися як до духовного, так і до матеріального буття, навіть без попереднього досвіду в цих світах. Межева душа (татастха-джіва) придатна для життя в будь-якому з цих світів. Її первинне положення перебуває між цими світами, і термін «межова» вказує на те, що цю її здатність можна дослідити і зрозуміти. Душа може вирушити в духовний світ або потрапити в матеріальний. Вона ніколи не втратить цю можливість, оскільки має свободу вибору. Душа — частинка свідомості, а свідомість завжди наділена свободою волі. Ця свобода невіддільна від самої свідомості. Свідомість неможлива без свободи, вони становлять єдине ціле. Будь-який прояв свідомості передбачає наявність свободи. Без свободи вона стає просто матерією.

Студент: У душі є свобода, але чи володіє вона знанням про різні аспекти реальності?

Шрідƨар Маƨарадж: Оскільки душа дуже мала, її свобода також недосконала. Душа в межовому положенні дуже вразлива. Її свобода не означає абсолютну свободу. Оскільки буття душі незначне, її свобода недосконала і завжди є можливість зробити помилку. Свобода крихітної душі не означає досконалої свободи. Повна свобода це ознака абсолютної реальності, а крихітна душа наділена вельми незначною свободою. Тому, як маленька частинка свідомості, вона вразлива. Вона може бути правильною у своїх судженнях, а може повністю помилятися; такий наслідок її межового становища. Якби душа не була б наділена свободою визначати своє місце і своє майбутнє, то вона могла б звинувачувати Бога у своїх стражданнях. Але Бога в цьому звинувачувати не можна, бо сама душа відповідальна за свої біди. Це перше, що необхідно усвідомити.

Страждання душі, що опинилася в рабстві Майї, подібні до страждань наркомана. Перш ніж здобути залежність від наркотиків, людина пробує їх із цікавості. Потім виникає залежність, і вона вже не може існувати без них. Наша залежність від Майї, оман, схожа на наркотичну. Спочатку це лише цікавість, але потім сп’яніння ілюзіями стає звичкою, і ми змушені продовжувати «вживати» цей «наркотик», що одурманює. До знайомства з ілюзією в душі немає залежності. Але щойно виникає ця залежність, Майя поневолює її, і вона змушена постійно залишатися під впливом цієї одурманюючої «речовини».

Першопричина нашої заплутаності в матеріальній природі криється в деякому первісному інтересі, деякій цікавості до Майї. Але що глибше ми вступаємо в зіткнення з нею, то більше вона нас поглинає. Так ми опинилися в рабстві у Майї. Але спочатку наш зв’язок із нею був дуже незначним, подібно до експериментів із наркотиками. На самому початку нашої «гри» з Майєю ми помилилися, неправильно використавши свою свободу, і цей свідомий вибір привів нас у нинішнє становище, де Майя повністю нас поглинула. Майя означає нашу тягу до сп’яніння, коли нас поглинає дурманне почуття управління і маніпулювання навколишнім світом. Але істина протилежна експлуатації. Істина полягає у присвяченні себе Вищому Центру, у служінні Кришні.

Студент: Якщо межове положення (татастха) душі означає розуміння як реальності, так і ілюзії, то чому душі бракує проникливості, щоб обрати правильний шлях?

Шрідƨар Маƨарадж: Душа не володіє абсолютною проникливістю, але все ж наділена деякою здатністю бачити суть речей і робити вибір. Хоча її проникливість дуже обмежена, але вона все ж існує.

Студент: Чи може вона також вирушити в духовну обитель Бога?

Шрідƨар Маƨарадж: Так, і багато душ вибирають цей напрямок. Одні йдуть угору, інші вниз. У душі завжди є незалежність. Вона сама вибирає, куди їй іти. В іншому разі все, що відбувається, було б насильством. Однак немає ніякого зовнішнього примусу. Це її вільний вибір — іти в духовний світ або у світ матеріальний.

Студент: Чи існує знання, що може прийти звідкись ззовні? Чи можливо для душі в межовому становищі отримати допомогу представника Бога?

Шрідƨар Маƨарадж: Зовнішня підтримка і допомога присутні завжди, на будь-якій стадії нашого існування. Але в безособовій стадії духовного буття межового плану може допомогти лише найвищий посланник. Звичайний святий не зможе визначити недоліки або трансцендентні якості в душі, що перебуває на безособовій стадії буття. Така допомога може прийти лише від найвищої особистості. Лише Сам Всевишній або уповноважений Ним святий може допомогти душі в такому становищі. Припустимо, у вас є новонароджене дитя. Лише лікар високого рівня може вилікувати немовля. Звичайний лікар не завжди зможе допомогти. Але коли дитина виросте і навчиться говорити, вона зможе пояснити, що в неї болить. Тому звичайні святі не завжди зможуть допомогти нам на кожному етапі нашого життя. Вони спрямовують нас і допомагають нам лише в якихось загальних моментах духовної практики. Але тільки Сам Господь і ті святі, що уповноважені Ним особисто, можуть допомогти нам на всіх стадіях нашого духовного розвитку.