Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
4 глава
Джунглі хибних уявлень
Витяг з бесіди між Шрілою Шрідƨаром Маƨараджем, доктором Майклом Марчетті, нейрофізіологом Даніелем Мерфі та фахівцем у галузі фізичної органічної хімії Тодамом Сінґƨом.
Шридƨар Маƨарадж: Нам слід визнати, що ми живемо в джунглях оман. Всі наші уявлення про світ хибні. Всі вони — частина ілюзії. У цьому світі ілюзії відбувається безліч речей, однак щойно ми доторкнемося до справжньої істини, то зрозуміємо, що всі наші уявлення про те, що відбувається тут, примарні, як сон. Весь цей світ як сон, як джунглі хибних уявлень. Тому будь-який аспект цього світу також буде відносним та ілюзорним. Що ж тоді реальне та істинне? Ми зможемо зрозуміти це лише завдяки нашому зв’язку з реальним світом. Це сприйняття справжньої реальності прийде до нас через спілкування зі святими, які мають живий зв’язок з духовною реальністю.
Що тоді реальне, а що нереальне? Реальне те, що дарує нам зв’язок з вічною душею, нашим справжнім «я». Вічна душа — це свідомість у світі чистої свідомості. Тоді як усе те, що пов’язане з розумом у цьому світі помилкових самоототожнень, завжди хибне. Будь-яка частина цієї ілюзії хибна і надзвичайно небезпечна, хоча й може вважатися чимось корисним у цьому тлінному світі.
Справжнє лише те, що має зв’язок з Абсолютною Істиною. Все існує в Абсолюті. Ніщо обмежене не може створити того, чого б не було в безмежному. Тому цей відносний світ є не більше ніж тінню, спотвореним відображенням цілісної Істини.
Основна думка моїх аргументів полягає в наступному: Чайтанья Маƨапрабƨу пояснював, що хоча Шанкарачар’я заперечував саме існування цього спотвореного відображення, ми не повинні чинити подібним чином. Якщо цього світу не існує, то тоді чому Шанкар прийшов проповідувати Веданту? Ілюзія означає «приймати одне за інше». В ілюзії ми сприймаємо все не тим, чим воно є насправді. Суть ілюзії в тому, що все зовсім не те, чим здається. Однак дія ілюзії не означає, що й самої ілюзії не існує. У цьому сенсі ілюзія також реальна і має своє власне існування.
У реальному світі, створеному внутрішньою енергією Бога (Сварӯп-ш́акті), немає місця для цього світу хибних уявлень. Але у відносному сенсі цей обмежений тлінний світ має опосередкований зв’язок зі світом абсолютним. Тому Майя існує. У цьому сенсі вона реальна. Але, водночас, вона оманлива, оскільки не може дати нам те, що ми насправді шукаємо. Саме в цьому сенсі цей тлінний світ називають ілюзорним.
Доктор Марчетті: Вайшнавізм стверджує, що цей матеріальний світ реальний лише як відображення справжньої реальності. Проте він не такий реальний, як абсолютна реальність духовного світу. Чи не могли б ви це пояснити?
Шридƨар Маƨарадж: Реальність складається з того, що реальне і того, що нереальне. Ми можемо переконатися в цьому самі. Цей світ подібний до джунглів омани. Омана означає: «Я вважаю щось своїм, але це не моє». Все належить Абсолюту. Все в Його руках і керується Ним. Але ми кажемо: «Це моє», і ворогуємо один з одним. Насправді, все в цьому світі є чужою власністю. Але, під впливом ілюзії, ми б’ємося один з одним і змушені пожинати численні наслідки цієї боротьби. Вся складність у тому, що душа втягнута в цю уявну битву. В іншому випадку, у цього світу ворожнечі та омани не було б сенсу. Однак духовна іскра, нескінченно мала частка духовної реальності, заплуталася в цьому світі і загрузла в цій уявній боротьбі. Якщо вся духовна енергія покине цей світ, то в ньому не залишиться нічого цінного. Все тут цілком і повністю оманливе, але ми не бачимо цього, подібно до того, як глядачі обманюються майстерністю рук фокусника. Будь-який фокус заснований на обмані, але глядачі його не помічають. І, водночас, це правда — фокусник або гіпнотизер видає нереальне за реальне, але, перебуваючи під його чарами, ми не здатні заперечувати цю уявну «реальність».
Все належить Кришні, включаючи нас самих. Але труднощі виникають, коли ми бачимо щось окрім Кришни. Корисливий інтерес. Свідомість корисливого інтересу лежить в основі всього зла. Ми єдині з Кришною, але коли в нас проростає насіння окремого інтересу, ми думаємо, що цей окремий інтерес життєво важливий для нас і що ми ніяк не включені в інтерес Кришни. Це корінь усіх оман.
бƨайам̇ двіті̄йа̄бƨінівеш́атаƨ̣ сйа̄д
і̄ш́а̄д апетасйа віпарйайо ’смритіƨ̣
тан-ма̄йайа̄то будƨа а̄бƨаджет там̇
бƨактйаікайеш́ам̇ ґуру-девата̄тма̄
Священні писання визначають цю хворобу як безліч хибних уявлень про життя. Ми живемо в раю дурнів. Окремий, корисливий інтерес — це відправна точка всього матеріального існування. Цей окремий інтерес є найпершим відхиленням від Адвая-ґ’яни (недвоїстого і цілісного знання).
Питання: Як ми можемо дізнатися, що насправді реальне?
Шридƨар Маƨарадж: Писання говорять про віру (шраддƨу). Вона виникає з сукриті, духовних заслуг. Розвиваючись, віра приводить нас до садƨу-санґи, спілкування зі святими — представниками божественного світу, що існує на плані справжньої реальності. І ця хвиля вищої реальності (нірґуни), що знаходиться поза цим створеним світом, сходить, щоб зв’язати нашу душу зі справжньою реальністю. І цей зв’язок зі святими породжує живу віру, завдяки якій ми можемо побачити реальність.
Існує світ, досягти якого можна лише завдяки вірі: «ш́раддƨа̄майо ’йам̇ локаƨ̣». Так само як колір розрізняється оком, а звук вухом, так і той світ можна сприйняти тільки завдяки вірі. Лише завдяки вірі ми можемо побачити й відчути його. Вища Реальність не може бути сприйнята якимись іншими чуттями. Віра — це здатність нашої душі, і вона пробуджується представниками Вайкунтхи, справжніми святими. Віра, в свою чергу, збільшує наш зв’язок зі святими, і цей взаємообмін дарує нам осягнення Вищої Реальності. Поступово це робить нас цілком свідомими. Водночас ми розуміємо, наскільки тлінне і скороминуще все, що ми бачимо в цьому матеріальному світі, а наш справжній дім неодмінно має бути в іншому місці. Так пошук нашого справжнього дому спрямовує нас у світ чистої свідомості.
Питання: Чи не схоже це на те, як матеріаліст сприймає цей світ за єдину реальність?
Шрідгар Магарадж: Ні! Осягнення духовної реальності цілком не залежить від жодних матеріальних забруднень та хибних уявлень. Це одкровення приходить у нашу душу безпосередньо з Вайкунтхи, через вічних супутників Вішну. Сприйняття духовної реальності — це здатність нашої душі, а не матеріального еґо та чуттів. Воно не залежить від нічого зовнішнього. Коли хворий непритомніє, лікар робить йому укол. Потім, повернувшись до тями, він вже може поспілкуватися з лікарем, описуючи йому симптоми своєї хвороби. Але, щоб пацієнт зміг отямитися, лікар може зробити безліч процедур. Так само, коли ми цілком поглинуті нашою мирською діяльністю, святі з вищого плану реальності, подібно до цілителів, дарують нам одкровення про природу Божественного безпосередньо у нашу свідомість. Так вони намагаються пробудити в нас духовний інтерес, справжню свідомість нашої душі.
Доктор Сінґƨ: Одного разу Бƨактіведанта Свамі Маƨарадж попросив нас обґрунтовано довести з точки зору науки, що матерія походить з життя. Я не знав, з чого можна почати. Як нам обґрунтувати твердження, що матерія виникає з життя?
Шрідƨар Маƨарадж: Визначення еволюції, дане Дарвіном, полягає в тому, що життя походить з матерії. Але ми стверджуємо прямо протилежне. Саме еволюція нашої свідомості є причиною нашої здатності бачити різні об’єкти цього світу. Еволюція йде зсередини. Вона не пов’язана із зовнішніми змінами, як ми звикли думати. Так вчить Веданта. Реальність не розвивається від недосконалості до досконалості. Навпаки, лише частина досконалості може іноді виглядати недосконалою. Теорія, згідно з якою недосконале може породити досконале, смішна й абсурдна.
Набагато розумніше й легше уявити, що частина досконалості якимось чином стала недосконалою. Тобто, ми сприймаємо її як недосконалу. Такий висновок більш природний і обґрунтований. Нам кажуть прийняти постулати Дарвіна, але з чого виникла сама матерія? Дуже безглуздо стверджувати, що матерія може породити щось безмежне.
Тіло людини дивує лікарів безліччю вражаючих феноменів. У них виникає багато питань, на які вони не в змозі відповісти. Як воно влаштоване? Як свідомість, розум і обдарованість поєднуються у мозку? Ті дивовижні речі, що ми виявляємо у мозку, подібно до ідей геніїв, не можуть мати своєю причиною інертну матерію. Початковою точкою має бути щось справді дивовижне. І ми стверджуємо, що ця дивовижна реальність існує, і вона — джерело всіх чудес цього світу.
Все сповнене чудес. Якщо ми вивчимо атом, то будемо невимовно вражені. Будь-яке розуміння меж і обмежень приходить лише з нашого боку. Але варто нам дослідити навіть мікроскопічну частинку дерева чи каменю, і ми будемо вражені побаченим. Нескінченність всюди. Досконалість присутня скрізь. Проблема в тому, що зі своїм обмеженим мисленням ми створили світ обмежень. Однак одурманені «науковим» мисленням, ми не готові це визнати. У цьому й загадка. Починаючи з великого і до найменшого, з нижчого до найвищого рівня, все незбагненне й дивовижне. Але ми не хочемо цього визнавати. Ми беремо якусь скам’янілість і стверджуємо, що життя виникло з інертної матерії. Але що ж таке матерія насправді?
Доктор Марчетті: Але як нам довести вченим, що матерія виникла з життя? Це все — філософські арґументи. Але вчені скажуть: «Яка користь від філософських арґументів?»
Шрідƨар Маƨарадж: На початку ери електрики відомий вчений Майкл Фарадей провів публічну демонстрацію сили електрики. У своєму експерименті Фарадей згенерував електрику. Це був певний прототип генератора, який міг рухати шматочками паперу. Побачивши, як хвилі струму рухають папір, одна пані кинула йому виклик:
— Докторе Фарадей, що корисного у вашій електриці?
На це він відповів їй:
— Мадам, скажіть мені, а яка користь від новонародженого немовляти?
Хіба смерть це філософське поняття? Саме поняття смерті може зробити все безглуздим, може знищити все, якщо ви не приймете прихисток у філософії. Лише філософія може прийняти виклик цього найбільшого ворога — смерті. І смерть не обмежена якоюсь певною втратою, вона включає в себе весь цей світ. Сонце, місяць, зорі, ця земна куля і все інше неминуче зникнуть колись. Самі вчені кажуть нам про це. Якщо ми хочемо перевершити цей план смерті, то філософія допоможе нам здобути вічне життя у вічному світі. Тільки філософія може дати нам це.
Усі технології та наукові гіпотези — це лише спроба посилити привабливість цього життя. Усі вони — смертельні вороги для душі. Усі радощі цього життя неминуче закінчаться могилою. Смерть — це те, що станеться з усіма, і лише філософія може дати нам шлях до спасіння. В іншому випадку ми всі приречені. Усі ці матеріалістичні наукові уявлення подібні до підступних ворогів, що оточили нас з усіх боків. Вони спокушають нас: «Живи в цьому матеріальному світі. Ми допоможемо тобі». Але це ілюзія і обман.
Доктор Марчетті: Коли ви кажете, що світ в розумі, хіба це не ідеалізм?
Шрідƨар Маƨарадж: Ідеалізм Берклі: не ми в цьому світі, а цей світ у нашому розумі. Звісно, у вищому сенсі, нас не цікавить розум. Матеріальний розум — це також частина світу ілюзії. Вічна душа живе у світі свідомості, духовному царстві, а розум, его і все інше цілком залежать від душі. Якщо душа йде, то нічого не залишається. І з життям також — якщо саме життя піде, то тіло неминуче загине.
Якщо всі душі покинуть цей світ, то тут нічого не залишиться. Вічна душа (свідомість) — це єдина реальність. А ця матеріальна реальність описується як омана, певна ілюзія душі, подібна до довгого й глибокого сну. Сама душа не має зв’язку ні з чим матеріальним. Якщо душа повертається у світ душ, якщо свідомість повністю покине цей тлінний план буття, то нічого не залишиться. Все поглине темрява. Нічого тут не існує само по собі. Вся ця матеріальна реальність створена бунтівним станом душі. Це плід її хворобливого сприйняття життя.
Мирське існування подібне до хворобливого марення. Причиною марення завжди є важка хвороба. Марення не з’являється саме по собі, у нього має бути вагома причина. Ці галюцинації існують тільки в розумі хворого. Якщо ми хочемо позбавити марення когось, то маємо його вилікувати. Його мозок хворий і потребує ліків. З відходом хвороби також зникає і світ галюцинацій. Подібним чином душа опиняється в хворобливому становищі і страждає від марення. І оскільки безліч душ спільно страждають від марення в цьому світі, то цей світ здається реальним. Безліч засліплених божевільних страждають у цьому світі, то безмірно прив’язуючись до нього, то намагаючись зректися всього мирського, щоб позбутися неминучих страждань.
Доктор Мерфі: А в чому ж тоді різниця між світом реальності та матеріальним світом?
Шрідƨар Маƨарадж: Цей матеріальний світ — лише відображення досконалої реальності. Однак цього відображення вистачає, щоб повністю поглинути нашу увагу. Спонукувані корисливим інтересом особистих насолод, ми обираємо цей тимчасовий світ, створений Богом. З нашим духовним зором, вкритим окулярами упереджень, ми бачимо речі у спотвореному вигляді. Господь не винен у цьому, в усьому винні наші окуляри (мирська ілюзія). Все існує заради Нього. Ми не бачимо істинної реальності лише тому, що наше бачення забарвлене кольорами різних егоїстичних інтересів. Різні планетні системи цього матеріального світу — це лише різні рівні насолод чи експлуатації. А наша спотворена свідомість є причиною всього того, що оточує нас зараз.
І коли ці ілюзорні уявлення повністю зникнуть, ми виявимо, що всюди лише Кришна. А коли зникають уявлення про Бога, як Владику і Повелителя, душа отримує особливе спонукання діяти у свідомості Кришни, яке спрямовує її до Вриндавану. Але щоб досягти цього рівня, у нас не повинно бути свідомості тіла, розуму і країни, нації чи навіть мешканця Землі. Усі ці обмежені уявлення мають бути залишені позаду. Від душі до Вищої Душі — так душа має все глибше й глибше занурюватися в реальність. Там ви знайдете все. Там ви виявите, що Радгарані і Кришна у Вриндавані — це не обман, не вигадка санскритської поезії.
Єдина вимога полягає в тому, щоб ми розвинули нашу глибинну природу, наше справжнє самоототожнення за допомогою самовизначення. Якщо говорити мовою Гегеля, самовизначення — це здобуття повноти всіх аспектів нашого «я». Самовизначення у вайшнавському розумінні означає сварӯп-сіддƨі (духовна індивідуальність). Хто я? Яке моє глибинне «я», що перевершує моє ментальне й сердечне усвідомлення? Де я? У чому мій внутрішній інтерес? Мені слід увійти на цей рівень справжньої реальності й знайти себе там. І у свідомості Кришни це можливо — досягти світу душі й побачити, наскільки цей світ реальний і прекрасний.
Якщо я вип’ю вина чи отрути, то перестану контролювати себе. Я бачитиму речі у спотвореному світлі. Я можу не впізнати свою сестру чи матір. Керований тваринною природою, я бачитиму все лише як об’єкт для своєї насолоди. Грубе пожадання може спотворити моє ставлення до всього. Потім, коли я отямлюся, моє сприйняття знову зміниться.
Усім нам слід підготувати себе до того, щоб перейти від поверхневого сприйняття реальності до глибиннішого. На цьому шляху ми знайдемо відповіді на всі наші насущні питання, такі як «Хто я?» та «Які мої справжні інтереси?». І цей внутрішній пошук відкриє перед нами всю багатогранність істинної реальності. Через самовизначення ми повинні навчитися тому, що повністю змінить наше ставлення до світу та самого життя. Ми повинні зрозуміти, ким ми є насправді. Так, завдяки присвяченню всього себе інтересам Кришни, ми, неодмінно, будемо успішні на нашому шляху додому — додому до Бога.
| 3 глава | Зміст | 5 глава |