Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
3 глава
Свідомість та еволюція
Пракриті (матеріальна природа) не породжує свідомість, як цього навчає теорія матеріалізму. Навпаки, матерія є похідною свідомості. Проте цей світ зовсім не призначений для справжнього життя душі. На цьому плані мирських насолод душа бездіяльна, інертна і перебуває в дрімотному стані, оскільки тут, у світі експлуатації та мирських насолод, все чуже її первісному призначенню. Душа вічна і не здатна знайти в цьому тлінному світі своє місце, оскільки призначена жити у світі вічності. Тому вона займає пасивну позицію, ніби замикаючись у собі, і дозволяючи пракриті (матеріальній енергії) через тіло діяти «від її імені».
Стосунки тіла і душі подібні до стосунків між малолітнім спадкоємцем і його брехливими опікунами. Це схоже на те, коли спадкоємцем маєтку стає неповнолітня дитина, а лицемірні управителі користуються її незрілістю, щоб грабувати і насолоджуватися її майном. Обумовлена душа (баддƨа-джіва) перебуває в становищі такої дитини. Душа не в змозі контролювати своїх свавільних управителів — п’ять чуттів. Єдиний, хто може їй у цьому допомогти, це Вища Душа. За допомогою Господа і під Його керівництвом вона зможе приборкати цих управителів і знову здобути владу над тим, що їй належить по праву. Таке становище зумовленої душі. Вона безсила щось зробити або змінити. За неї все роблять її управителі, розпоряджаючись її ресурсами та власністю від її імені.
Душа ж бездіяльна і не в змозі нічого з цим вдіяти. Тоді як тіло, розум, серце (буддƨі) і хибне его (аƨанкара) діють від імені душі (справжнього «я»), лицемірно вдаючи, що враховують усі її інтереси. Однак, коли під впливом Господа пробуджується духовне серце душі, вона починає бачити своє істинне благо у зв’язку з Параматмою і Бƨаґаваном, і в цьому зв’язку вона здобуває відчуття справжнього духовного життя. Вона починає керувати чуттями і розумом, використовуючи їх у служінні Богові. Так до неї приходить розуміння: «Все це для Кришни, не для мене».
Тому Кришна каже:
сарва-дƨарма̄н парітйаджйа
Ма̄м экам̇ ш́аран̣ам̇ враджа
«Залиш усі свої обов’язки і прийди до Мене. Неважливо які вони — добрі чи погані — залиш усе це і йди прямо до Мене. Я все і вся для тебе» (Бґ, 18.66).
Такою є свідомість Кришни. Кришна каже нам:
— Ти належиш Мені; ти Моя власність. В точності, як ти сам можеш вважати щось своєю власністю, так і ти — Моя власність, Мій вічний слуга.
Така істина, прийнявши яку ми здобудемо життя у вищому світі. Так ми здобудемо все, повернемося у своє природне духовне становище. У своєму нинішньому, ненормальному стані ми страждаємо від бажання владарювати над усім, що ми бачимо. Але якщо ми хочемо досягти успіху на духовному шляху і здобути справжній зв’язок з Богом через служіння Йому, то такий егоїзм — наш найбільший ворог.
Служіння Кришні також різноманітне, але це різноманіття має цілком іншу природу. Є загальне служіння, а є служіння особливого виду: ш́а̄нта, да̄сйа, сакхйа, ва̄тсалйа і мадƨура. Також є поділ за типом самої відданості Богу — розсудливої чи спонтанної. Таким чином існує градація в розвитку настрою відданості Богу. Найвища стадія цього розвитку відома як уджвала-раса. Уджвала-раса це найвищі, найчистіші, сяючі і перевершуючі все стосунки закоханих з Кришною, в яких немає жодних правил, догм чи законів. Це найвищий ступень любовних стосунків, над якими ніщо не владне. Незбагненна і особлива природа цих стосунків описана Рупою Ґосвамі в його книзі “Уджвала-ніламані”. Загальне розуміння відданості Богу дається в “Бƨакті-расамрита-сіндƨу”. У цій книзі Рупа Ґосвамі описав усі аспекти духовної практики починаючи з самого початку цивілізованого духовного життя і аж до різних стосунків у відданості, як-от ш́а̄нта, да̄сйа, сакхйа, ва̄тсалйа і мадƨура-раса. Однак подробиці мадƨура-раси, найвищих стосунків з Кришною, Шрі Рупа Ґосвамі описав в “Уджвала-ніламані”. Ніламані, Кришна, у Своєму найвищому сяючому ореолі (уджвала). Ніламані це стосунки закоханих. Якими є якості Кришни і які потаємні ігри Кришни в Його найближчому оточенні — все це докладно описано в “Уджвала-ніламані”.
Навіть найвидатніші вчені та письменники приголомшені тим, наскільки докладно і ясно пояснюються грані любові до Бога в “Уджвала-ніламані”. У цій книзі Рупи Ґосвамі всі тонкі моменти були викладені зрозуміло, глибоко і системно. Побачивши такий довершений опис, навіть великі богослови приходять у захват. Як мовиться в “Бƨаґаватам”:
муƨйанті йат сӯрайаƨ̣
У вступі “Бƨаґаватам” застерігає всіх знавців писань: «Варто вам спробувати проникнути в цей світ, і ви всі будете безмірно здивовані. Ваша вченість зовсім не допоможе вам досягти успіху на цьому божественному плані». Природа духовного світу така незбагненна і таємнича, що навіть найвидатніші вчені не вважаються придатними увійти туди.
Лише душа, що віддана Богові, може зрозуміти і відчути ці найтонші аспекти відданості. Дослідникам-емпірикам і просто цікавим стороннім спостерігачам немає доступу до цієї сфери. Цей світ цілком суб’єктивний, це найвище суб’єктивне царство Бога, що у багато разів вище навіть самої душі. І, зрозумівши це, нам слід спочатку запитувати про душу. Спочатку розум (мана), потім чисте серце (буддƨі), а лише потім душа (атма). Душа вічно молода — смерть над нею не владна! Душа вічна і незмінна.
В Упанішадах і Ґіті мовиться: «Варто нам справді відчути власну душу, як це повністю і безповоротно змінить нас. Наше життя вже не зможе бути колишнім. У подиві ми усвідомимо: “О, у мені присутнє щось дивовижне і найвище! У невігластві я приймав своє тлінне тіло і неспокійний розум за своє справжнє «я». Проте матеріальні чуття і розум тимчасові й минущі. До того ж вони ворожі інтересам мого істинного «я». Я душа! У всіх цих мирських оболонках немає жодної потреби. Моє буття як душі можливе і без усього цього. Душа абсолютно незалежна. І її буття дивовижне і прекрасне. Насправді, я душа, а природа душі така благородна, піднесена і благотворна”».
В цю мить відбувається докорінна зміна свідомості, і людина починає докладати воістину щирих зусиль, щоб потрапити в це вище царство. Адже духовна реальність — це те, в чому ми справді потребуємо. Душа цілком не залежить від матерії. Ми призначені виключно для життя на вічному духовному плані буття. Ніщо не може заподіяти шкоди душі — ані атомна бомба, ядерна війна, грім, блискавка чи землетрус. Усі проблеми і біди цього матеріального світу обмежуються лише цим тілом, яке є тільки зовнішньою оболонкою — втіленням усіх наших оман щодо нашого справжнього «я». Життя нашого справжнього «я» нерозривно пов’язане з духовним світом, вищою обителлю Бога. Варто нам справді усвідомити це, на мить відчути свою справжню природу, як цілком незалежну від усього матеріального, то це назавжди і безповоротно змінить нас. І лише тоді наші спроби досягти успіху в духовному житті стануть повністю щирими.
Доки цього не сталося, ми будемо сповнені сумнівів і недовіри. Ми вхопили якісь ідеї на рівні розуму і думаємо: «Так, давайте спробуємо! Я почув про велику перспективу духовного життя. Тепер, за допомогою своїх знань, я зможу слідувати цьому. Давайте спробуємо!» Однак прогрес на плані розуму дуже сумнівний. Але коли ми досягнемо рівня власної душі, то виявимо своє справжнє «я» і відчуємо: «Я тут!» Цієї миті всі наші хибні уявлення, які так довго вводили нас в оману, зникнуть без сліду, як сон. І коли вони зникнуть, ми відчуємо: «Віднині починається моє нове життя!» Перед нами відкриються нові перспективи на вищому духовному плані буття.
Душа дуже близько. Ми можемо спробувати знайти душу, послідовно виключаючи всі матеріальні елементи з нашого уявлення про себе. Цей процес описаний в Упанішадах і згадується в “Бƨаґавад-ґіті” (3.42):
індрійа̄н̣і пара̄н̣й а̄ƨур
Спочатку ми розуміємо першорядність наших чуттів. Без них ми втратимо зв’язок з усім цим світом чуттєвого досвіду. Ми можемо усвідомлювати і сприймати цей зовнішній світ лише через свої чуття, без яких ми глухі та сліпі.
Над чуттями знаходиться розум. Яка його природа? Він постійно щось приймає або відкидає: санкальпа-вікальпа. Інакше кажучи, розум диктує нам: «Я хочу це, а цього не хочу». Він відповідальний за всі наші схильності та антипатії. Саме розум визначає, хто для нас друг, а хто ворог. Він постійно упереджений: «Це моє, а це твоє». Якщо ми хочемо зрозуміти природу розуму, то маємо зазирнути всередину себе і запитати: «Що в мені постійно вишукує друзів і ворогів? Як його визначити?» Часом вплив розуму очевидний, а часом він прихований. Ми маємо визначити місце його перебування. Як він діє, яка його природа і звідки він бере енергію? Аналізуючи це, ми зрозуміємо, як розум співвідноситься з нашим внутрішнім «я». Потім, отримавши певне уявлення про розум, ми розуміємо наявність ще одного нашого внутрішнього аспекту — буддƨі, чистого серця. Яке ж його призначення та природа?
Коли розум вимагає щось, серце може сказати: «Не бери цього, не їж це». Завдяки самоаналізу ми можемо виявити в собі цей внутрішній принцип. Але яка його природа, функція та призначення? Нам слід спробувати з’ясувати це. Якщо ми зможемо пробудити своє справжнє серце, то наступний крок приведе нас до вічної душі. «Що ж таке душа, яка володіє чистим серцем і здатністю керувати своїми вчинками, а також спонукає наш розум бажати і дарує силу нашим чуттям стикатися з об’єктами чуттів? У чому феномен проблиску пізнання? Де ця вічна душа перебуває всередині нас? Яку роль вона відіграє? Я хочу зустрітися з нею віч-на-віч». Якщо ми відчуємо себе вічною живою істотою, то всі наші омани щодо тіла й розуму миттєво зникнуть. Так, дійшовши до розуміння вічної душі завдяки самопізнанню, ми неодмінно відчуємо певний проблиск усвідомлення, здатний змінити все наше життя.
У цю мить наше ставлення до світу може цілком змінитися, і ми побачимо все в новому світлі: «О, в цьому матеріалістичному житті немає нічого доброго. А мої чуття — це вороги під личиною друзів. Вони намагаються запевнити мене у вірності й дружбі, кажучи, що без них я не виживу. Однак усе це повний обман».
І усвідомивши себе як вічну душу, з цього рівня дивовижного одкровення, що перевертає все життя людини, ми можемо доторкнутися до безмежного океану знання. Людина починає сприймати себе частиною суб’єктивного світу і прагне здобути зв’язок з цією божественною реальністю. З цього моменту все наше життя неминуче зміниться і перетвориться. Наш пошук, наші принципи та перспективи життя будуть повністю переглянуті. Ми спрямуємо всю свою увагу на відданість Богові. Нас буде цікавити лише те, як ми можемо доторкнутися до цього вищого світу і здобути туди доступ.
Цей порив іде всупереч усьому в цьому світі експлуатації. У поемі Мілтона “Втрачений рай” Сатана каже: «Краще царювати в пеклі, ніж прислужувати на небесах». Але ми відчуємо щось цілком протилежне: «Краще служити в раю, ніж правити в пеклі». Ви навіть уявити собі не можете, наскільки служіння у вищому світі перевершує всі ті скороминущі перспективи правління в пеклі.
У цьому тлінному світі енергія сили й влади завжди дуже важлива, однак у свідомому й вічному світі в цьому виді енергії немає особливої цінності. Той світ вічний і не піддається руйнуванню. Він цілком відмінний від цього тлінного світу, де все змінюється, зникає, розчаровує і може зрадити будь-якої миті. Той божественний світ незмінний. Життя там не потребує ні їжі, ні відпочинку, ні ліків. Там не треба тяжко працювати заради хліба насущного. У всьому цьому немає жодної потреби на тому плані реальності, де все постійне й вічне. Всі ці проблеми, що крадуть у нас майже весь час нашого життя, там зникають назавжди. Така природа вищого духовного світу.
Якщо ми усвідомимо, що є частиною цього вічного світу, то наступним нашим головним питанням буде те, як ми зможемо потрапити туди. Як отримати дотик до духовного світу? Відповідь на це питання стане нашою метою. Ми не зможемо увійти туди силою, ми маємо отримати дозвіл на це, візу. Ми не владарі світу вічності, навпаки, ми повинні з покірністю прийняти себе вічними слугами цього світу. Інакше кажучи, ми маємо отримати становище рабів. Нам слід зрозуміти, що влада в цьому тлінному світі подібна до прокляття, тоді як рабство в духовному світі — це найвище з усіх благословень.
І “Бƨаґаватам” допомагає нам досягти успіху на цьому шляху до вищого світу.
наш̣т̣а-пра̄йеш̣в абƨадреш̣у
нітйам̇ бƨа̄ґавата-севайа̄
бƨаґаватй уттама-ш́локе
бƨактір бƨаваті наіш̣т̣ƨікі̄
Нечисті та небажані речі всередині нас майже повністю зникнуть завдяки нашому смиренному зверненню до “Шримад-Бƨаґаватам” і служінню відданим Бога. Садƨу і шастра допомагають цьому. Так, всередині нас виникає постійний зв’язок зі свідомістю Кришни. Прагнення до зречення чи насолод заважає нам на цьому шляху, але всі ці перешкоди зникають, коли приходить зв’язок з чистою свідомістю Кришни.
Є два покрови: тенденція експлуатації та тенденція зречення — карма і ґ’яна — дух насолоди та прагнення до знання заради спасіння. Ці тенденції не є частиною нашої вічної душі, нашого справжнього «я», а лише його покровами. І завдяки нашому служінню “Шримад-Бƨаґаватам” і відданим Бога, ці покрови зникають і зсередини приходить безперервний потік Свідомості Кришни.
Ніштха означає наірантар’я (постійність, безперервність):
а̄дау ш́раддƨа̄ татаƨ̣ са̄дƨу-сан̇ґо ’тха бƨаджана-крійа̄
тато ’нартха-нівриттіƨ̣ сйа̄т тато ніш̣т̣ƨа̄ ручіс татаƨ̣
Коли всі ці покрови будуть усунені, ми виявимо всередині себе нескінченний потік свідомості Кришни. І тоді, в цій повністю очищеній свідомості, явить себе наіштхікі-бƨакті. «Бƨактір бƨаваті наіш̣тхікі̄»: потім, на цій основі ніштхи, безперервного зв’язку з духовною реальністю, відбуватиметься весь наш подальший поступ — асакті (духовний потяг), бƨава (духовні почуття), а потім према (чиста любов до Бога). Так поступово розвивається внутрішній аспект відданості Богові. І ми станемо здатні глибоко зануритися в цю реальність. Коли ми залишимо всі зовнішні покрови, то цей досвід може бути подібний до смерті у зовнішньому світі — «померти, щоб жити» — і поступово ми все глибше й глибше зануримося у вищу реальність.
Питання: У вірші “Бƨаґаватам” говориться «наш̣т̣а-пра̄йеш̣в абƨадреш̣у», що вся нечистота буде майже повністю знищена. Чому майже, а не повністю?
Шридƨар Маƨарадж: Це означає, що прогрес відбувається поступово. Тут описується поступовий розвиток. «Наш̣т̣а-пра̄йеш̣у» означає, що коли приходить стадія ніштха, то все небажане майже повністю зникає, і ми можемо отримати сприйняття справжньої реальності. Це подібно до того, як рано вранці, перед сходом сонця, весь півморок розсіюється. Сонце ще не зійшло, але темрява вже розвіялася. Також і в “Бƨаґаватам” описано, що розвиток Бƨакті відбувається поступово. «Наш̣т̣а-пра̄йеш̣у»: це не відбувається миттєво, а завдяки певному поступовому процесу садƨани. Бƨакті розвивається неквапно і поступово, відповідно до здатності самого відданого та енергійності його зусиль, садƨани. Коли темрява майже відступить, усі ненормальні, низькі та експлуататорські схильності в нас повністю сходять нанівець. І так, помалу просуваючись уперед, ми здійснюємо справжній прогрес. Очищення не відбувається миттєво і швидко, одним всепереможним штурмом. Є безліч факторів, згідно з якими це відбувається — наш бƨаджан, наша садƨана, наші безперервні зусилля. Лише комплексний метод призведе до повного успіху. Так, подолавши різні стадії духовного розвитку, ми зможемо досягти найвищої мети.
Ці стадії описані Рупою Ґосвамі в його “Бƨакті-расамрита-синдƨу” (1.4.15–16):
а̄дау ш́раддƨа̄ татаƨ̣ са̄дƨу- сан̇ґо ’тха бƨаджана-крійа̄
тато ’нартха-нівриттіƨ̣ сйа̄т тато ніш̣т̣ƨа̄ ручіс татаƨ̣
атха̄сактіс тато бƨа̄вас татаƨ̣ према̄бƨйудан̃чаті
са̄дƨака̄на̄м айам̇ премн̣аƨ̣ пра̄дурбƨа̄ве бƨавет крамаƨ̣
«Духовний шлях починається з набуття віри. Потім з’являється інтерес до спілкування зі святими відданими Бога. Потім людина отримує посвячення у справжнього Ґуру і починає дотримуватися принципів духовного життя під його керівництвом. Звільнившись від усіх небажаних схильностей і звичок, вона цілком присвячує себе практикам поклоніння Богові. Потім у ній розвивається духовний смак, який переростає в сильний потяг до Бога. Така садƨана-бƨакті, шлях служіння Богові згідно з правилами та приписами. Поступово в ній починають проявлятися і посилюватися духовні почуття відданості Богові, і, зрештою, пробуджується чиста божественна любов. Такий опис поступового розвитку любові до Бога для відданого, який щиро прямує шляхом свідомості Кришни».
Рупа Ґосвамі каже, що ніштха означає «невпинний зв’язок». З приходом ніштхи вся мирська, негативна сторона буття зникає, а подальший поступ відбувається вже в позитивному, духовному світі. За ніштхою йдуть вищі стадії — а̄сакті, бƨа̄ва і према. У самій премі також є чимало різних рівнів: снеƨа, ма̄на, ра̄ґа, анура̄ґа, бƨа̄ва і Маƨа̄бƨа̄ва. Так Бƨакті розвивається до найвищого ступеня — Маƨа̄бƨа̄ви. Маƨабƨава — це Сама Радƨарані. Це найвищий накал духовних почуттів любові до Бога, Бƨакті, і його можна виявити лише в Радƨарані, і ні в кому іншому. Цей найвищий пік божественної любові називається Маƨа̄бƨа̄ва. Так Бƨакті — любов до Бога — проходить у своєму розвитку безліч стадій аж до самої найвищої.
| 2 глава | Зміст | 4 глава |