Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
10 глава
Безроздільна відданість Богові
Якось Бƨакті Вінод Тхакур побачив сон, у якому він оспівував Святе Ім’я Кришни, мандруючи небесами. Так він опинився у палаці Ямараджа, де Ямарадж разом з Браƨмою, Нарадою та іншими обговорювали вірш “Бƨаґавад-ґіти” (9.30):
апі чет судура̄ча̄ро бƨаджате ма̄м ананйа-бƨа̄к
са̄дƨур эва са мантавйаƨ̣ самйаґ вйавасіто ƨі саƨ̣
Звичайне розуміння цього вірша таке: «Навіть якщо людина чинить найбільш негідний вчинок, але якщо вона — ананьяƨ-бƨа̄к (Мій безроздільний відданий, вільний від впливу карми й ґ’яни), її слід вважати святою, оскільки всі її зусилля повністю присвячені Мені, і її рішучість непохитна».
Тут Кришна каже: «Що б він не вчинив, якщо він цілковито відданий Мені, його слід вважати Моїм відданим. «Самйаґ вйавасіто ƨі саƨ̣». І всі його дії цілком правильні». Але в наступному вірші Кришна каже: «кш̣іпрам̇ бƨаваті дƨарма̄тма̄» — «Дуже скоро він стане праведним, він стане дƨарматмою (дƨармічним)».
Коли Ямарадж, Браƨма та Нарада обговорювали цей момент, у них виникло питання. Кришна каже: «бƨаджате Ма̄м ананйа-бƨа̄к» (відданий виключно Мені). Але виникає питання: «Що ж таке виняткова відданість, ананья-бƨаджан?» Кришна каже: «сарва-дƨарма̄н парітйаджйа Ма̄м экам̇ ш́аран̣ам̇ враджа» — «Залиш усі інші релігійні концепції і віддайся лише Мені одному». Така виняткова відданість Кришні. Але якщо хтось цілковито відданий Богові, то він уже дƨарма̄тма̄, уже праведний і дƨармічний. Як тоді зрозуміти слова Кришни в наступному вірші: «Невдовзі він стане дƨарма̄тмою». Як нам це узгодити? У наступному вірші Кришна каже (9.31):
кш̣іпрам̇ бƨаваті дƨарма̄тма̄ ш́аш́вач-чха̄нтім̇ ніґаччхаті
каунтейа пратіджа̄ні̄ƨі на ме бƨактаƨ̣ пран̣аш́йаті
«Незабаром він стає праведним (дƨарма̄тмою) і досягає неминущого вмиротворення. О сину Кунті, сміливо заявляй, що Мій відданий ніколи не буде знищений». Такий загальний зміст цього вірша. Кришна каже Арджуні: «Незабаром він стане дƨармічним. Мій відданий ніколи не загине. Іди і сповісти це повсюди». Виходить, Кришна стверджує, що ставши ананья-бƨа̄к, безроздільним відданим, залишивши всі види обов’язку і віддавшись Йому, такий бƨакта знову стає тим, хто виконує свій обов’язок.
І коли Браƨма, Нарада та Ямарадж обговорювали це, вони помітили Бƨакті Вінода Тхакура, який оспівував святе ім’я Кришни. Один із них сказав:
— Це безроздільний відданий Бога. Він може розкрити нам справжнє значення цього вірша.
Тоді Бƨакті Вінода Тхакура запросили на це зібрання і запитали:
— Як пояснити це удаване протиріччя? Називаючи когось Своїм винятковим відданим, який залишив усі види обов’язку і віддався Йому, Кришна каже, що незабаром він знову стане праведним і доброчесним. Як нам це зрозуміти?
Бƨакті Вінод Тхакур роз’яснив їм, що слова «швидко стане праведним» стосуються не того, хто цілковито відданий Кришні, а того, хто вважає цього виняткового відданого чистим за будь-яких обставин. «Навіть якщо він чинить якісь огидні вчинки, він все одно залишається святим, садƨу». Той, хто так думає про цього безроздільного відданого, сам незабаром стане дƨарматмою. Таким було пояснення Бƨакті Вінода Тхакура.
У своєму коментарі до цього вірша “Бƨаґавад-ґіти” я навів це пояснення Бƨакті Вінода Тхакура. Я також розумів, що буде неправильно казати, що відданий ананья-бƨак стає дƨарматмою. Кришна каже, що виняткового відданого слід вважати садƨу, найшляхетнішим серед людей. Той, хто визнає, що такий цілковито відданий Кришні завжди має вважатися чистим, незалежно від своїх зовнішніх вчинків, сам стає праведним. Такий є істинний сенс цього вірша. І далі Кришна стверджує, що людина, яка це розуміє, сама незабаром повністю позбудеться всіх своїх гріховних нахилів.
Кришна каже, що той, хто осягає суть виняткової відданості, невдовзі сам приходить до усвідомлення свого вічного обов’язку і набуває неминущого спокою. «О Арджуно, тому Я прошу тебе пообіцяти всім і кожному, хто цілковито відданий Мені: ніхто з них ніколи не зазнає лихої долі (Каунтейа пратіджа̄ні̄ƨі на Ме бƨактаƨ̣ пран̣аш́йаті)». Той, хто слідує цій настанові, здобуває благословення, здатне назавжди змінити його життя на краще.
Інакше навіщо б Кришна сказав Арджуні: «Оголоси всім, що Мій відданий ніколи не загине». Для чого Арджуні це робити? Однак той, хто проголошує: «Цілковито відданий Кришні святий і безгрішний, незалежно від своїх вчинків», сам швидко стає праведником. Хто так казатиме, той сам стане дƨарматмою і здобуде велике благо. Тому Кришна сказав Арджуні: «Говори так завжди. Ризикни і проголошуй цю істину невтомно. І ти сам здобудеш це велике благо».
Безперечно, Арджуна — вічний супутник (паршад) Кришни, але Кришна каже йому: «Чини так», звертаючись через нього до всіх нас. І, попри своє становище супутника Бога, Арджуна прийняв роль запитувача заради блага всіх людей.
Коли я готував до публікації свій коментар до “Бƨаґавад-ґіти”, один мій духовний брат застеріг мене: «Якщо ти оприлюдниш це тлумачення, то менш досвідчені віддані можуть неправильно зрозуміти його, помилково приймаючи щось за ананья-бƨак-бƨакті, виняткову відданість Богові. Це розуміння вельми сокровенне і не призначене для загального обговорення. «Апі чет судура̄чха̄ро бƨаджате Ма̄м ананйа-бƨа̄к, са̄дƨур эва» — «Навіть якщо людина чинить осудливі вчинки, але цілковито віддана Мені (ананья-бƨак), її слід вважати праведником». Якщо ти будеш так тлумачити Ґіту, будь-хто зможе заявити: «О, я і є такий відданий, ананья-бƨак», виправдовуючи цим свої негідні вчинки. Тому прошу тебе, виклади своє тлумачення менш прямолінійно».
Незважаючи на це застереження, я все ж вирішив опублікувати свій коментар, з огляду на його надзвичайну важливість. Якщо людина щиро віддається Кришні, то Кришна приймає її як Свою. Хоча Кришна володіє всією повнотою прав і влади над світобудовою, Він ніколи не зазіхає на чужі права. Так само і душу, яка цілковито віддалася Йому, ніколи не слід вважати злочинцем. Це підтверджується в багатьох місцях “Шрімад-Бƨаґаватам”: «А̄тма̄ бƨӯйа̄йа ча калпате» — «Мій відданий належить Мені». Тому, якщо хтось діє за натхненням від Кришни, його в жодному разі не можна засуджувати. Істинно віддана душа може насолоджуватися всім від імені Кришни. Таку людину слід шанувати як представника Кришни. Вона вільна приймати все, що належить Кришні. Однак дехто може заперечити: «Неправильно широко поширювати подібні тлумачення. Якщо ви так вчините, багато людей почнуть чинити негідні вчинки під прикриттям безроздільної відданості. Вони скажуть: “Я вайшнав. Я належу до Ач’юта-ґотри — до тих, кого Кришна визнав Своїми. Тому Його власність по праву належить і мені. Я можу насолоджуватися всім”».
Виникає закономірне питання: «Як же тоді розпізнати ананья-бƨак-бƨакті, виняткову відданість Богові?» Це непросте завдання. Недостатньо просто заявити про себе як про чистого відданого. Навпаки, істинний відданий ніколи не вважає себе таким. Це суперечило б його глибинному розумінню та внутрішньому відчуттю. Виняткова відданість Богу — не те, чого легко досягти. Справжній відданий міркує так: «Мене в жодному разі не можна називати ананья-бƨак-бƨактою. Я ще не досяг цього рівня. Це такий піднесений стан. А я лише віддаляюся від нього». Таким буде його ставлення.
Що вже казати про когось іншого, якщо Сама Шріматі Радƨарані зізнається: «Люди нерозривно пов’язують Мене з Кришною. Вони кажуть, що в Мене з Ним незаконний зв’язок. Але їхні слова — неправда! На Своє лихо Я не можу віддати Кришні все Своє серце. Я не можу сказати, що повністю належу Йому. Моє серце розривається від того, що Я не можу стати цілком Його. Тому всі вони помиляються. Мені ніщо не заважає стати повністю Його, навіть вступити з Ним у недозволені стосунки, але Я просто не здатна на це. І в цьому лише Моя провина». Ось яким буде ставлення справжнього ананья-бƨак-бƨакти.
Внутрішнє прагнення відданого буде зовсім іншим. Насправді, той, хто цілковито віддався Кришні, вже не має смаку ні до чого іншого. Його в жодному разі не можна називати дурачаром, оскільки він просто не здатен вчиняти негідні та низькі вчинки. Він завжди буде внутрішньо пов’язаний з Кришною, залишаючись при цьому безстороннім у зовнішньому житті. Все, що він робить, він робить не сам по собі. Діючи в усвідомленні найвищої реальності, хтось може знищити тисячі всесвітів, і при цьому не вчинити нічого лихого (ƨатва̄пі са іма̄̐н лока̄н на ƨанті на нібадƨйате). Він діє на трансцендентному рівні буття, відомому як нірґуна. Його вчинки не можна оцінювати в категоріях добра і зла цього матеріального світу. Він уже не живе в цьому минущому світі причин і наслідків.
Зв’язок з Кришною робить все благим. Це прояв вищого, трансцендентного світу нірґуни, цілком вільного від впливу матеріальних якостей. У цьому світі будь-яка правда відносна. «Це правильно, а це неправильно; це моє, а це твоє» — яка цінність цих понять? Якщо відданий бере квітку для Кришни, ви можете сказати: «Як ти насмілився взяти чужу квітку?» Але звідки ви знаєте, що ця квітка по праву належить вам? Все це — різні рівні хибних уявлень про реальність. Людина може володіти ділянкою землі та вважати себе її власником. Але завжди може прийти великий землевласник і заявити: «Ти не справжній власник. Насправді всі ці землі належать мені. Я лише дозволяю тобі орендувати цю ділянку». Однак правитель усієї країни може заперечити: «Це не так! Вся земля тут належить мені. Ваше право власності відносне. Я повноправний володар цієї землі». Так у цьому світі одні відносні уявлення про істинність завжди стикаються з іншими. Вся моральність і етика ґрунтуються на цих відносних поняттях про своє і чуже.
Усі ці уявлення про власність у цьому світі ілюзорні. Будь-які стосунки, засновані на моралі цього світу, також хибні та примарні, оскільки в них немає зв’язку з Вищою Істиною. Тому поведінка відданого, що здається непристойною, насправді зовсім не те, чим видається на перший погляд.
‘дваіте’ бƨадра̄бƨадра-джн̃а̄на, саба — ‘манодƨарма’
‘еі бƨа̄ла, эі манда’, — еі саба ‘бƨрама’
(Ш́рі̄ Чаітанйа-чаріта̄мрита: Антйа-лі̄ла̄, 4.176)
«У цьому світі всі уявлення про добро і зло ілюзорні та помилкові. Тому той, хто каже: ‘Це добре, а це погане’, помиляється».
На глибинному рівні реальності рухається хвиля свідомості Кришни, і безліч джів-душ танцюють у захваті. Цей танок абсолютний, бо всі віддані Кришні перебувають у настрої мешканців Вриндавана: «сарва-дƨарма̄н парітйаджйа Ма̄м экам̇». Все належить Кришні, і тому все відбувається лише задля Його задоволення. Виняткові віддані Кришни керуються тільки цим єдиним принципом у житті, зовсім не звертаючи уваги на безліч відносних вимог чи звинувачень з боку цього світу оман. Їхнє життя повністю пов’язане з нірґуною, трансцендентним. На цьому духовному рівні буття немає жодних уявлень про власність. Усі претензії на володіння чимось не мають жодної цінності у свідомості Кришни.
У цьому вірші є ще один важливий аспект. Якось Парашара Муні переправлявся через річку. Човном керувала молода дівчина, і на середині річки Парашара раптово відчув нездоланне зачарування її красою. Він запропонував їй з’єднатися з ним, і вона погодилася. Внаслідок цього союзу народився Вьясадев. Парашара Муні на той час досяг досконалості в приборканні чуттів. Однак, прийшов час для народження Вьяси, і ця необхідність змінила його розмірене життя. Зненацька його охопила сильна пристрасть, і він вступив у зв’язок з цією дівчиною. Завдяки їхньому союзу в цей світ прийшов Вьясадев, укладач усіх ведичних писань. Ця подія стала проявом вищої вселенської волі. Ні в якому разі не можна звинувачувати Парашара Муні або сумніватися в його чистоті. Він був лише інструментом у руках вищої вселенської волі. Не слід розглядати цей випадок як прояв пристрасті й засуджувати Парашару Муні за аморальний вчинок. Ним керувала вища воля (нірґуна), божественна сила бажання Кришни. Якби це було не так, подібна подія просто не могла б статися.
Тому Кришна каже в “Бƨаґавад-ґіті”, що слід завжди зважати не на саму дію, а на її мотив. Лише за вчинком неможливо судити про винність чи невинність людини. Оцінювати будь-що можна, тільки розуміючи приховане спонукання. У Драупаді було п’ять чоловіків, але вона не обирала таку долю. Вона прийняла це рішення виключно з почуття обов’язку, а не заради особистої вигоди чи задоволення. Тому Драупаді не несе відповідальності за такий вибір, і в жодному разі не можна вважати її поведінку непристойною. Вона зовсім не прагнула мати п’ять чоловіків. У священних писаннях говориться, що хоч би якою не цнотливою здавалася поведінка Драупаді та Кунті, промовляння їхніх імен може очистити будь-кого. Завжди слід враховувати внутрішнє спонукання будь-якого вчинку, його мету, а не те, як цей вчинок виглядає зовні.
Безроздільна відданість Богові — це найвищий принцип буття, що не підкоряється загальноприйнятим правилам і законам. Він пов’язаний лише з найвищими законами Бога. Коли йдеться про чисту відданість Богові, будь-які звичайні приписи можуть бути перевершені. Хтось може подумати, що відданий порушує закон чи усталений порядок речей. Однак Кришна каже: якщо ви зможете гідно оцінити піднесену природу зовні «непристойної» поведінки Моїх чистих відданих у світлі Моїх найвищих бажань, то це, безсумнівно, піднесе вас.
а̄джн̃а̄йаівам̇ ґун̣а̄н дош̣а̄н майа̄діш̣т̣а̄н апі свака̄н
дƨарма̄н сантйаджйа йаƨ̣ сарва̄н ма̄м̇ бƨаджета са ту саттамаƨ̣
(Ш́рі̄мад Бƨа̄ґаватам: 11.11.32)
Кришна каже: «Лише Я встановлюю правила у священних писаннях. Це Мої вказівки, Мої закони. Але якщо хтось порушує ці правила заради Мого задоволення, його слід вважати найкращим з Моїх відданих». Часом з найбільшої відданості цареві можна переступити якийсь із його законів. Коли ми осягнемо природу божественного світу, то зрозуміємо, що Господь понад усіма правилами й приписами. Усі ці закони для нас, а не для Нього. Він абсолютний. Коли хтось здобуває зв’язок з Абсолютом, його вчинки не можна обмежувати тими законами, що даються для блага звичайних людей. Звісно, це слід розуміти лише у вищому сенсі. Це не означає, що в ім’я відданості Богові відданий більше не повинен дотримуватися звичайних правил чи законів людського суспільства. Але у вищому сенсі ми завжди повинні розуміти, що Кришна — це все і вся. Він створив усі закони і Сам часом порушував їх. Ті ж, хто заради Нього готовий переступити ці закони, дорогі Йому найбільше. Він вважає своїми найвірнішими і найближчими тих, хто готовий піти на будь-який ризик заради служіння Йому і при цьому готовий прийняти всі наслідки порушення ними цих законів.
Така природа ігор Кришни у Враджі. Щоб досягти Вриндавану, потрібно зректися всіх особистих і приватних інтересів. Вриндаван — це найвищий ідеал самопожертви, оскільки кожен там жертвує всіма своїми особистими інтересами й міркуваннями. Лише досягнувши такого рівня жертовності, ви зможете народитися у Вриндавані — не раніше. Такий висновок “Бƨаґавад-ґіти”:
сарва-дƨарма̄н парітйаджйа ма̄м экам̇ ш́аран̣ам̇ враджа
аƨам̇ тва̄м̇ сарва-па̄пебƨйо мокш̣айіш̣йа̄мі ма̄ ш́учаƨ̣
Кришна каже: «Ти маєш ризикнути всіма своїми планами на майбутнє, усіма своїми перспективами заради Мене. У твоєму серці не повинно бути місця нікому, крім Мене. Щоб прийти до Мене, тобі потрібно залишити всі особисті уявлення про життя. Стосунки зі Мною мають бути цілком безумовними. Я не допущу якихось сторонніх інтересів у серці Свого відданого. Його єдиним інтересом буду лише Я. Відмовся від усіх своїх так званих інтересів і перспектив, від усього. Тільки тоді ти зможеш зустріти Мене у Вриндавані».
| 9 глава | Зміст | 11 глава |