Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
1 глава
Походження життя, гіпноз і всесвіт
Витяг з бесіди між Шрілою Шрідƨаром Маƨараджем, нейрофізіологом Даніелем Мерфі та фахівцем у галузі фізичної органічної хімії Тодамом Сінґƨом.
Доктор Сінґƨ: Коли науковці говорять про еволюцію, вони мають на увазі, що життя еволюціонувало з матерії. Я чув, що ви визначаєте еволюцію зовсім інакше. Ви кажете, що все розвивається зі свідомості.
Шрідƨар Маƨарадж: Так, свідомість первинна, а матерія вторинна. В основі всього матеріального лежить свідомість, і її природа духовна. Свідомість може встановити зв’язок з іншою свідомістю безпосередньо. На стадії переходу свідомості в стадію матерії (матеріального сприйняття) ми відчуваємо якийсь вид туманної свідомості. Спочатку свідомість затуманюється, а лише потім стає матеріалістичною. Але у всього є духовна сторона. Як вічні душі, всі ми маємо справжній зв’язок лише зі свідомим аспектом буття. Наприклад, планета Земля сприймається як жінка-мати. Згідно з Ведами, божество Землі — це богиня. Тоді як сонце сприймається як девата̄ — божество чоловічої статі.
Щоб прийти до матеріалістичної свідомості, душа повинна пройти через якесь туманне відображення свідомості, чіда̄бƨа̄с. Лише тоді душа може отримати досвід матеріалістичної свідомості. Чиста свідомість «еволюціонує» в матеріалістичну свідомість, проходячи через цю стадію туманної свідомості (чіда̄бƨа̄с). Тому в основі всього матеріального лежить духовне буття, духовна концепція свідомості. Інакше й бути не може.
Доктор Сингх: Що таке чида̄бха̄с?
Шрідƨар Маƨарадж: Це щось на кшталт розуму. Припустімо, що свідомість бажає відчути матерію. Коли свідомість приходить у цей матеріальний світ з метою пізнати його, спочатку вона проходить через стадію матеріалістичної свідомості, а лише потім вона може відчути і зрозуміти матерію. Згідно з теорією Дарвіна, матерія поступово породжує свідомість. Але перш ніж створити свідомість, матерія повинна породити якусь туманну свідомість, потім розум, а потім душу. Але насправді все якраз навпаки. Таким чином, суб’єктивна еволюція йде паралельно об’єктивній або матеріальній еволюції. Але в еволюції свідомості спочатку йде Вищий Суб’єкт, а лише потім йде індивідуальна душа (джіва як суб’єкт). Потім, із суб’єктивної свідомості джів виникає матерія. Але свідомість неодмінно повинна пройти через стадію туманної свідомості, щоб сприймати матерію.
Недосконалість завжди залежить від досконалої, найвищої реальності. І недосконалість також може бути влаштована Господом, який бажає утвердити Свою досконалість. Будь-який поділ на відносне й абсолютне, на кінцеве й безкінечне існує лише для того, щоб утвердити вищу досконалість Абсолюту. Тому цей недосконалий світ лише опосередковано співвідноситься з істиною. Однак свідомість не може одним стрибком досягти сприйняття грубої матерії. Вона повинна пройти через рівень матеріалістичної свідомості. З цього прикордонного положення, з краю вищої вічної енергії, починають свій шлях еволюція і руйнування в цьому матеріальному світі. Це відбувається на самому краю Сварупа-шакті, яка відповідальна за сам принцип еволюції духовного буття і є джерелом вічного розвитку цього Цілісного Світу, наповненого життям і постійною динамікою.
Неправильно вважати, що щось однорідне може бути джерелом усього розмаїття, проявляючи з себе безліч особливих якостей. Існує вищий світ нескінченної різноманітності, і його існування вічне. Цей світ наповнений лілою, динамічними іграми Божественного. Якщо ми можемо прийняти вічним щось статичне, то чому не можна прийняти вічним і щось динамічне? Світ сварупа-шакті сповнений внутрішнього невпинного розвитку. І цей розвиток вічний. Еволюція та руйнування стосуються лише виродження тонкої духовної природи на рівень грубої матерії, а також еволюції духу на шляху до досконалості. Еволюція та руйнування існують лише тут, у цьому тлінному світі, але їх немає у вічній обителі Сварупа-шакті.
Доктор Сінґƨ: Об’єктивна еволюція — це те, що сучасна наука називає дарвінівською еволюцією, але як тоді суб’єктивна еволюція розкривається в науці свідомості Кришни?
Шрідƨар Маƨарадж: Це можна зрозуміти на прикладі гіпнозу. За допомогою містичного «гіпнозу» Вищий Суб’єкт керує тим, як звичайний суб’єкт бачить ту чи іншу річ, нав’язуючи йому певне сприйняття. Можна подумати, що коли ми бачимо камінь, цей камінь створює в нашому сприйнятті певний образ, завдяки якому ми сприймаємо його каменем. Проте все якраз навпаки — ми змушені бачити його каменем, оскільки перебуваємо під впливом гіпнозу Вищого Суб’єкта, який змушує нас бачити все, як Він того забажає. Варто Йому наказати: «Побач камінь», і ми побачимо камінь. У Його руках перебуває повний контроль над усім, що ми бачимо. Цей об’єктивний світ зовсім не керує тим, що ми бачимо, оскільки він сам повністю керується світом суб’єктивним. Це підтверджується в “Бƨаґавад-ґіті”, де Кришна каже:
паш́йа Ме йоґам аіш́варам
«Варто Мені сказати “Узри Мою містичну могутність”, і ти побачиш її. Сам ти нічого не вирішуєш».
Кришна каже:
маттаƨ̣ смритір джн̃а̄нам апоƨанан̃ ча
«Я (Господь) — первинна причина пам’яті, забуття та мудрості».
Всевишній керує всім. Для Свого задоволення, Своєї ліли, Він може зробити що завгодно. І це істинно не лише в цьому тлінному світі, але й у Його власній обителі. Яка ж суть цього вислову Ґіти щодо браƨманди, цього матеріального світу? Він означає, що від нижчих планетних систем і до найвищих (вся та область, що підпадає під дію еволюції та руйнування) — все це цілком і повністю керується Ним. Жодні зовнішні фактори не мають особливої сили і не можуть ні на що вплинути. Всі заслуги належать Центру, який керує всім сущим.
Реальність суб’єктивна, і в її основі лежить свідомість. Колір сприймається очима, але це не так, що колір існує сам по собі, а очі лише можуть сприймати його. Той, хто бачить, дивиться очима і сприймає колір. Тому колір — це сприйняття. Так ми можемо простежити справжню суть речей аж до найтонших планів буття. Природа цієї реальності така: грубе походить із тонкого. У філософії Санкх’я це описується як розгалуження. Існують три гілки реальності: чуття сприйняття, саме сприйняття та об’єкти чуттів. Звук створюється вухом, колір — оком і так далі.
Об’єкти чуттєвого сприйняття перебувають у ґуні невігластва (тама-ґуна), чуття сприйняття в пристрасті (раджа-ґуна), а саме сприйняття в благості (саттва-ґуна). З них походять світло, очі та колір; або ж простір, вухо і звук. Матеріальна реальність проявляється трьома шляхами — через тама-, раджа- і саттва-ґуну. Таким чином грубий світ походить із тонкого за допомогою свідомості. Той, хто сприймає, через свої чуття сприйняття формує об’єкти свого сприйняття.
Спробуйте зрозуміти цей принцип гіпнозу. Цей гіпноз керує всім сущим, усім цим світом, а сам він повністю в руках Вищого Суб’єкта. Жодні матеріальні закони не мають сили самі по собі. Усім керують закони суб’єктивного світу.
Доктор Мерфі: Але як тоді осягнути цей вид гіпнозу?
Шрідƨар Маƨарадж: Звідки ми знаємо, що якщо в лабораторії з’єднати два гази, водень і кисень, то ми отримаємо воду? Лише досягнувши певного ступеня наукового пізнання можна зрозуміти, що більш тонкі субстанції, такі як газ, можуть створювати більш грубу субстанцію, як-от воду. З набуттям розуміння вищої субстанції ми починаємо усвідомлювати, як із тонкого походить грубе.
Цей відносний світ є спотвореним відображенням Абсолютної Реальності. Більш вищий принцип є причиною нижчого, і тому має особливе значення. Нижче не може породити щось вище, однак вище з легкістю породжує нижче. Це неважко зрозуміти.
Сучасна наукова доктрина ґрунтується на тому, що камінь може породити душу. Але чому не можна припустити, що душа може породити камінь? Нам слід запитати себе — як душа може створити камінь? Але ми уникаємо цього питання, і замість цього стверджуємо, що камінь поступово породжує душу. Чому ми витрачаємо стільки сил і ресурсів на дослідження в цьому напрямку? Адже тонке має більшу значущість, ніж грубе. Чому ми вважаємо, що людина створила Бога, а не Бог створив людину?
Доктор Сінґƨ: Отже, Бог — це чарівник, а ми — Його піддані?
Шрідƨар Маƨарадж: Він не просто чарівник, Він — найвеличніший з усіх чарівників. Він не один з тих фокусників, про яких ми могли чути раніше.
Доктор Мерфі: Яка в цьому роль Йогама̄йї, внутрішньої енергії Господа?
Шрідƨар Маƨарадж: Вона вічно супроводжує Кришну. У нашому уявленні про Божественне, Пуруша і пракриті (чоловіче і жіноче) завжди існують разом. Сильний і сама сила, сутність і його потенція — ці два начала незбагненно взаємопов’язані. В іншому випадку, якщо ми спробуємо осягнути Вищу Душу як таку, що існує незалежно від усіх енергій, то неминуче прийдемо до концепції Вищого Браƨмана, яку проповідував Шанкарачар’я. Він стверджував, що найвищий рівень свідомості являє собою однорідну єдність, позбавлену будь-яких якостей і визначень. Однак справжнє розуміння Абсолютної Істини включає в себе як Всесильного, так і саму силу — Пурушу і пракриті — союз свідомості та енергії.
Насправді в Божественному можна простежити три базові елементи: ґ’яна, бала і крія. Вічне Абсолютне Ціле також можна розділити на три аспекти: енергія, свідомість і блаженство. Мислення, волевиявлення і почуття. Сат-чіт-ананда. Сат (енергія, що вічно підтримує буття) це енергія Баладева (бала). Чіт (аспект свідомості) це Васудев (ґ’яна). А ананда (екстатичні почуття) це Радƨіка (крія). Ґ’яна, бала, крія (знання, сила, почуття); сат-чіт-ананда (вічність, пізнання і блаженство); сандƨіні, самвіт і ƨладіні (вічне буття, усвідомленість і екстатичне щастя): Баладев, Кришна і Радƨарані. Такі три сторони Адвая-ґ’яни, або єдиного Цілого. Це єдине Ціле може бути осмислене у своєму первинному, повністю розгорнутому стані в трьох аспектах: вся свідомість, вся енергія і вся задоволеність. Так, у цих трьох аспектах ми будемо осягати найвищу Реальність. Вона така: «ґ’яна-бала-крія ча». Мислення, воля і почуття. Сат-чіт-ананда. Сатьям, шівам, сундарам (вічна істина, найвище благо, чаруюча краса). І ці три принципи проявляються через еволюцію і руйнування у вічному і тлінному.
Ці аспекти теїзму чудово описані науковим способом Бƨактівінодом Тхакуром у книзі “Шрі Кришна-самƨіта”. Якось я розмірковував з цієї точки зору над питанням про розташування планет згідно з ведичною космологією. Через рух планет тінь місяця падає на Землю, і це явище називають сонячним затемненням. Проте в писаннях описується, що суть затемнення полягає в тому, що планета Раху поглинає сонце або місяць. Одне з затемнень сталося, коли Шріла Бƨакті Сіддƨанта Сарасваті Тхакур перебував у Пурі під час своїх останніх днів у цьому світі, і один відданий, якого вважали знавцем сіддƨанти (висновків писань), сидів у той час поруч з ним. Раптово він висміяв ідею, викладену в “Бƨаґаватам”, що під час сонячного або місячного затемнення Раху поглинає сонце або місяць.
Я не міг стерпіти, щоб така заувага була висловлена щодо “Бƨаґаватам” і сказав, що до висловів “Шрімад-Бƨаґаватам” не можна ставитися легковажно. Я зайшов здалеку і провів аналогію з “Джайва-дƨармою” Бƨакті Вінода Тƨакура. У цій книзі є безліч персонажів, але їх не слід вважати вигаданими. Ті події, що описувалися там, могли статися в одній з минулих кальп, або днів Браƨми, але вони були явлені світові лише зараз. Таким було моє обґрунтування космологічного світоустрою “Бƨаґаватам”: «Те, що обґрунтовує реальність, неодмінно має само бути частиною цієї реальності». Інакше й бути не може. Таким був мій аргумент, і Бƨакті Сіддƨанта Тƨакур Прабƨупад підтримав мене.
З астрологічної точки зору зрозуміти слова Шукадева і В’ясадева щодо планети Раƨу неможливо. Однак це твердження “Шрімад-Бƨаґаватам”, і до буквального змісту писань не можна ставитися легковажно. Зважаючи на важливість буквального значення писань, Бƨактіведанта Свамі Маƨарадж представив світові “Бƨаґавад-ґіту як вона є”. Я подумав: «Як же мені обґрунтувати ці слова Бƨаґаватам. Я не розумію. Однак безсумнівно одне — всі вислови “Шрімад-Бƨаґаватам” істинні. У цьому я не сумніваюся».
У священних писаннях міститься багато космологічних пояснень устрою цього всесвіту. Арії, духовно просвітлені люди минулих століть, сприймали все свідомим. Навіть тінь вони бачили як прояв свідомості. Тінь, а̄бƨа̄с, також сприймалася ними як певний рівень свідомості. Лише через цю тіньову стадію свідомості ми можемо отримати матеріалістичне уявлення про будь-які речі або об’єкти. Щоб зрозуміти концепцію тіні, спочатку ми повинні пройти через певну ментальну стадію, і у цього ментального стану може бути певне уособлення. Таким чином, уособлення тіні також можна розглядати як “Раƨу”.
Коли душа зближується з матерією, матеріальним світом, спочатку вона повинна пройти через тіньову стадію свідомості, яку називають чіда̄бƨа̄с. Свідомість переходить у матерію (несвідомий стан) через тіньову стадію свідомості. І ця тіньова стадія свідомості має свій особистісний прояв. Він також свідомий і може бути відомий як “Раƨу”.
Будь-яке матеріалістичне уявлення передбачає наявність також і певного духовного розуміння цієї конкретної речі. Тінь, через яку повинна пройти свідомість, щоб сприйняти речі як матеріальні, також особистісна, і в “Бƨаґаватам” великі Риші (провидці істини) звертаються до неї як до Раƨу. Ці надзвичайно просвітлені мудреці в усьому бачать особистісний аспект буття. Те, що ми сприймаємо як мертву матерію, вони сприймають як свідоме. Тому їхнє сприйняття не застигле, а завжди має особистісну перспективу.
Щоб отримати досвід якогось матеріалістичного уявлення, душа повинна пройти через певне середовище, за допомогою якого її свідомість зможе побачити речі як матеріальні. По суті, неможливо до кінця збагнути, чим же є мертва матерія. Це всього лише певний ефект свідомості. Основа всього матеріального знаходиться у свідомості, і ця свідомість має якості особистості. Тому у сонця, місяця, Землі та всіх планет повинні бути особистісні прояви. І саме з цієї свідомої стадії сприйняття душа переходить до сприйняття тіні або якогось об’єкта. Ця стадія має своє особистісне духовне існування. Тому “Бƨаґаватам” вказує на сонце, місяць і планету Раƨу як на особистості. Все — Земля, місяць, зірки та планети — має особистісне представлення. За всім, що ми сприймаємо нашими грубими чуттями і називаємо матерією, також має бути особистісне існування. Без впливу цього особистісного сприйняття свідомість не зможе досягти стадії грубої матерії.
Тому ми бачимо, що в давніх писаннях великі мудреці завжди зверталися до всього в цьому світі як до особистості. Хоча для нас це мертва матерія, вони вважали їх особистостями. Чому? Матерія — це скоріше лише тінь, похідна певної особистості. Особистість, яка має свідомість, більш реальна, ніж матерія, яку ми сприймаємо затуманеною і обмеженою свідомістю.
Доктор Мерфі: Отже ця тінь і є Раƨу?
Шрідƨар Маƨарадж: Коли ми зможемо сприйняти тінь в її особистісному прояві, тоді це і буде Раƨу. Все свідоме. Тінь, її вплив, усе.
Коли місяць опиняється між сонцем і Землею, тінь місяця падає на Землю, і ця тінь також є похідною свідомості. Спочатку все цілком свідоме, а лише потім стає матерією. З особистісного розуміння суті речей розвивається груба свідомість. За всім завжди стоїть якась особистість. Тому Риші з таким баченням реальності зверталися до всього як до особистостей: до дерев, гір, сонця, місяця, океану. Коли чиста свідомість приходить отримати досвід чистої матерії, то спочатку вона проходить якусь змішану стадію, і таке становище людини, яка страждає у рабстві карми. Така людина наразі ще не розкрила свій духовний, особистісний потенціал, а перебуває в змішаному стані. Тому слова мудреців про те, що все особистісне, цілком правдиві і не є вигадкою.
Все свідоме. Хоча сучасні вчені кажуть, що все матеріальне, але у нас є вагома причина вважати, що все — свідоме. Все, що ми бачимо, не матеріальне. І наша власна природа може подарувати нам безпосереднє відчуття цього. Все свідоме. Наша свідомість може розвиватися або деградувати, але свідоме набагато ближче до нас, ніж несвідоме. Нас зачіпає лише те, що стосується наших внутрішніх, суб’єктивних відчуттів.
Доктор Мерфі: Все це не так просто зрозуміти. Коли ми бачимо колір, що ж ми насправді бачимо?
Шрідƨар Маƨарадж: Це лише психічний стан.
Доктор Сінґƨ: У чому ж тоді полягає реальність якогось об’єкта?
Шрідƨар Маƨарадж: Реальність це те, що відбувається в душі. Лише душа реальна, лише вона може сприймати реальність. Реальний сам суб’єкт. А все те, що цей суб’єкт відчуває, походить з нього самого.
Доктор Сінґƨ: Але чи є об’єкти, які сприймає суб’єкт, також особистостями? Коли ми бачимо червоний колір, то червоний теж особистість?
Шрідƨар Маƨарадж: Усе має свій прообраз у первинному, особистісному, свідомому бутті, природа якого цілковито духовна. Інакше не було б можливості відобразитися чомусь у цьому світі на матеріальному рівні. Спочатку існує лише свідомість, але потім, потрапляючи в грубіші умови, вона приймає образ матерії. Якщо подивитися на це онтологічно, то можна сказати, що хоча для зору, слуху чи дотику будь-який об’єкт може мати свої особливі властивості, але всі вони відображають лише його зовнішні характеристики. І, незалежно від зовнішніх властивостей, онтологічний аспект цього об’єкта — його справжня, реальна сутність — завжди залишається невідомою і непізнаванною. Моє твердження полягає в тому, що коли свідомість прагне відчути несвідому матерію, вона має пройти крізь певну свідому область, щоб зустрітися з матеріальним об’єктом. Тому повне сприйняття будь-якого матеріального об’єкта саме по собі не матеріальне, а цілком свідоме, а свідомість завжди вказує на особистість, яка цією свідомістю володіє. Спочатку завжди присутнє розуміння, ідея, а лише потім ця ідея отримує матеріальний прояв.
Світ свідомості набагато ближчий нам, ніж світ неживих, матеріальних об’єктів. Тому великі та просвітлені мудреці зверталися до всього як до особистостей. Ми бачимо, що у Ведах (найдавніших священних писаннях Індії) святі та мудреці завжди оточені безліччю особистостей. За всім, що відбувається в цьому світі, завжди стоїть особистість.
Доктор Мерфі: І особистість означає мислити, відчувати, бажати.
Шрідƨар Маƨарадж: Мислити, відчувати, бажати — у цих трьох аспектах виявляється індивідуальність будь-якої істоти. Це також стосується Бога та Його енергії. Первинно завжди буття суб’єкта, а лише потім його переживання. І переживання найтоншого характеру приходять першими та мають найвищу важливість. А коли суб’єкт досягає віддаленої області для сприйняття матерії, у цьому стані його віддалення від власної природи стає максимальним. Але при цьому до всього, що його оточує, він ставитиметься особистісно.
Сам принцип матерії нескінченно далекий від особистісного сприйняття живої істоти. Свідомість не може безпосередньо торкнутися матерії. Для цього їй потрібен посередник, щось на кшталт тіні чи відображення матеріального у світі свідомості. Лише так душа може зрозуміти матерію та взаємодіяти з матерією. Якби матерія існувала незалежно, то в матерії був би свій тіньовий прообраз у свідомому світі, і душа була б пов’язана з цією тінню.
Іншими словами, на першому плані завжди стоїть особистість, а лише потім іде її тіло. Так само, як тіло є похідною свідомої живої істоти, матерія також є похідною духу. Незалежно від усіх форм матеріалістичної свідомості, все те, з чим безпосередньо контактує душа, завжди особистісне. Чіда̄бƨа̄с подібний до ментальної складової всередині кожного з нас.
Є два види живих істот — кшара та акшара — чисті звільнені душі та ті душі, що заплуталися в матерії. Коли звільнені та обумовлені матерією душі опиняються в цьому світі матеріальних відносин, незалежно від того, рухомі вони чи нерухомі, їх слід сприймати як особистості, яке б становище вони не займали. Оскільки все є частиною свідомості, то все має своє особистісне існування.
Доктор Мерфі: Тобто зовні ми бачимо Ґангу як воду, але насправді вона — особистість. Правильно?
Шрідƨар Маƨарадж: Усе має особистісну природу. Перед тим, як набути матеріалістичного сприйняття, ми неодмінно маємо пройти через особистісне розуміння цього, сприйняти щось у його особистісному аспекті. У Вриндавані все свідоме, але частково представлене в пасивному стані. Річка Ямуна, корови, дерева та плоди — все це свідоме й духовне, однак виявляє себе по-різному. Маючи здатність бачити в усьому цей свідомий аспект, арії сприймали всю природу свідомою та особистісною, і зверталися до всього як до прояву свідомості.
Принцип особистості та свідомості лежить в основі справжньої реальності. Весь наш досвід цього світу пов’язаний зі свідомим аспектом буття. Всередині мене є відображення будь-яких матеріальних об’єктів, з якими я стикаюся, і ця сфера внутрішніх образів також свідома. Суб’єкт — це свідомість, і яким би не був об’єкт, він відкидає своє відображення на площину свідомості. Споглядаючий цю об’єктивну реальність від початку і до кінця взаємодіє лише зі свідомістю, і не може мати уявлення про матерію окремо від свідомості.
Доктор Мерфі: Як же ми можемо відрізнити свідомість від розуму?
Шрідƨар Маƨарадж: Шлях розрізнення свідомості та розуму описано в “Бƨаґавад-ґіті” (3.42): «індрійа̄н̣і пара̄н̣й а̄ƨур». Що ж таке атма, вічне «я», духовний початок? Це розуміння ми можемо отримати, дотримуючись певної практики. Також ми можемо зрозуміти природу розуму методом виключення. Кажуть, що в основі розуму лежать дві функції — прийняття та відкидання (санкальпа-вікальпа). “Я хочу це і не хочу те”. Що ж таке розум? Це певна психічна сфера, що наповнена різними симпатіями та антипатіями до чого б то не було в цьому зовнішньому світі. Така природа розуму. Кожен із нас може відчути його всередині себе. У кожного з нас є певний досвід того, що таке розум і як він впливає на нас. Потім, завдяки самоаналізу, ми можемо спробувати знайти в собі певну здатність бачити суть речей, певну усвідомленість, буддƨі. Але що ж таке буддƨі? Як виявити в собі серцеву усвідомленість і як навчитися нею користуватися? Ми маємо шукати відповіді. Що таке розум? Я відчуваю розум усередині себе, але як зрозуміти його природу? Що таке серцева усвідомленість, буддƨі? Звідки виникли розум і буддƨі, звідки беруть енергію? А потім отримати відповідь на найнагальніше питання нашого життя — що ж таке наше вічне «я», атма? Нам слід спробувати прийти в безпосередній контакт із нашим вічним «я», що всередині нас.
Доктор Мерфі: Ми можемо розвивати свою віру, але як зрозуміти, що наші прозріння приходять від нашого справжнього “я” (як центру чистої свідомості), а не під впливом обставин життя та зовнішнього оточення?
Шрідƨар Маƨарадж: Наше справжнє “я” дрімає, але завдяки допомозі ззовні воно може пробудитися, точнісінько як сплячий може бути розбуджений зовнішнім впливом. Щойно він прокинеться і до нього повернеться усвідомленість, він одразу ж згадає, ким він є. Допомога наших друзів може допомогти нам прийти до тями і розкрити своє внутрішнє багатство. Таким чином, якщо ми приймемо цей шлях Бƨакті, то ставатимемо все більш усвідомленими щодо себе та реальності як такої. Так ми зможемо подбати про себе та своє майбутнє.
Доктор Мерфі: Я б хотів прояснити один момент. В аналітичній філософській системі Капіли, відомій як са̄н̇кх’я, Він визначає прадƨа̄н як “непроявлену вічну матерію”. Ви кажете, що все свідоме. Тоді прадƨа̄н також складається зі свідомості?
Шрідƨар Маƨарадж: Так. Вважати щось матеріальним — це лише невірне розуміння суті речей, і в цьому причина всього цього матеріального існування. Але весь цей світ також представлений у своєму особистісному аспекті Деві, богині.
Весь цей світ починається з хибних уявлень та повністю заснований на них. З набуттям справжнього розуміння ви зможете побачити ігри Кришни повсюди. Все нагадуватиме вам про Вриндаван. Якщо ви звільнитеся від усіх оман, то світ зовнішніх речей для вас зникне. Мозок божевільного перебуває в повному розладі, але, опинившись в оточенні друзів, він може позбутися свого божевілля, параної та всіх маній. Коли хтось повертається у свій нормальний стан, то виявляє себе в колі друзів. Так само і наша проблема лише в матеріалістичній хворобі, в хибних уявленнях, які мають розвіятися.
Доктор Мерфі: Ця хвороба полягає в тому, що у нас немає свідомості Кришни.
Шрідƨар Маƨарадж: Відсутність свідомості (усвідомленості) вказує на хибні уявлення (хворобу). Це описується в “Шрімад-Бƨаґаватам”: «бƨайам̇ двіті̄йа̄бƨінівеш́атаƨ̣ сйа̄д» — «хвороба це егоїстичний, відокремлений інтерес». Відхилення від нашого нормального духовного стану і розвиток хибних уявлень відбуваються через захоплення корисливим інтересом, через егоїстичні перспективи. У цьому основна причина всіх оман. Різниця між справжнім сприйняттям реальності та хибними уявленнями лежить у корисливих бажаннях, що засновані на відокремленому інтересі. Ми відхилилися від всезагального розуміння реальності. Зі сфери вселенської свідомості ми перейшли на план відокремленого інтересу. Є безліч різних рівнів свідомості, які ми пройдемо на нашому шляху самовдосконалення від часткового до загального, безліч планет або планів буття: Бƨу, Бƨува, Сва, Джана, Маƨа, Тапа і Сатья. Усі ці стадії нашого розвитку проведуть нас від часткового до цілого. Однак відсутність усвідомлення Центру буття (Бога) — це корінь усього матеріального існування.
З іншого боку, той, хто усвідомлює цілісну картину світу, перебуває у своєму здоровому та природному стані. Таке ставлення до світу є найправильнішим, тоді як хибні уявлення та зловживання своєю свободою є причиною нашого нинішнього болісного становища. Потрібно узгодити своє життя та звільнитися від усього негативного, тоді як жити в оманах означає прирікати себе на неминучі біль і страждання. У тому, що нас оточує, немає нічого поганого чи неправильного. Усі наші проблеми містяться в егоїстичних, відокремлених уявленнях про життя. Наше небажання жити згідно із загальним інтересом є причиною нашої відчуженості від єдності з Центром буття, і саме цей егоїстичний інтерес не дає нам здобути щастя та радість нашого здорового стану.
Абсолютний Самодержець містить у Собі абсолютне благо для кожного з нас. У нас немає жодних причин бути Ним незадоволеним. Кришна каже: «суƨридам̇ сарва-бƨӯта̄на̄м». Він законний Владика всього сущого, тоді як нам нічого не належить. Однак Він — наш справжній друг. Ми ніколи не повинні це забувати. Ми представлені в Ньому. Наша відстороненість від Нього є причиною всіх наших бід і нещасть. У тому, що ми віддалилися від Бога, винні тільки ми самі. Ми втратили віру в Нього, тоді як Він завжди залишається нашим вірним другом. Ми заздримо Йому і думаємо: «Як це я не можу керувати тим, чим хочу? Нестерпно бачити, що всім керує хтось інший. Немає оподаткування без представництва!» Однак наші справжні інтереси вже представлені в Кришні. Він піклується про кожного з нас набагато більше, ніж ми самі можемо навіть уявити. Чому ж ми забуваємо про це?
Нам слід знову здобути цю віру в Бога, і тоді все налагодиться. Ми страждаємо лише з власної вини, адже з універсальної точки зору немає жодних розбіжностей. «І̄ш́а̄д апетасйа» — «Ми відвернулися від свого Господаря». Ми маємо навчитися завжди пам’ятати, що Він — наш Господар, наш Доброзичливець і наш Хранитель. Відхилення від такої свідомості обертаються безмежними стражданнями. Їхня причина дуже тонка і нікчемна — наші закостенілі егоїстичні інтереси, через які ми були захоплені ворожим табором.
Патанджалі говорив, що наш рух у бік зла — це завжди наш власний вибір. Це відбувається не просто внаслідок божевілля, а через певну порочну зіпсованість, що набагато гірше за божевілля з точки зору Патанджалі. Що ж може врятувати душу, яка потрапила в таке плачевне становище? Божевільний намагається володіти всім, але він просто не при своєму розумі. Коли його свідомість прийде до норми, він скаже: «Нарешті я прийшов до тями. Тепер дозвольте мені повернутися додому». Зараз він загубив себе. Він забув про свій дім і йому слід допомогти повернутися додому.
Такою є головна проблема цього світу. Наш Ґуру Маƨарадж любив казати:
— У цьому світі немає в чомусь нестачі. Єдине, чого бракує тут, так це свідомості Кришни — «джаґате эка-ма̄тра Гарі-катха̄-дурбƨікш̣а чха̄д̣а̄ а̄ра кона дурбƨікш̣а на̄і».
Він завжди говорив це з великою рішучістю. Він закликав нас:
— Ідіть від дверей до дверей і кажіть кожному: “Кришна це Всевишній, а ми всі Його слуги”. Нагадуйте це всім, стукаючи в кожні двері. І тоді люди зрозуміють: “Так! У мене ж є все, що мені потрібно. Я слуга Кришни. Я маю відновити зв’язок з Ним”. Завдяки зв’язку з Богом усе може налагодитися само собою. Ні в чому іншому немає нестачі. Єдине справжнє нещастя полягає в тому, що ми забули про Кришну, нашого Господа. Це має стати справою нашого життя. Лише в цьому загальна необхідність. Іншої потреби в цьому світі просто не існує.
Цей світ завжди є якась пожежа, але гасити її зовсім не потрібно, оскільки все тут і так рано чи пізно згорить дотла. Ми не в змозі цього змінити. Наша внутрішня потреба полягає лише в набутті свого зв’язку з Кришною. В усьому іншому немає жодної необхідності. Все може згоріти дотла або бути змито потопом. Але нас ніщо не пов’язує з тими речами цього світу, які ми так боїмося втратити. Радше навпаки — саме ці мирські прив’язаності й спрямовують нас невірною дорогою. Внаслідок цього ми не дозволяємо собі привабитися Кришною. Усі прив’язаності та речі цього світу цілком чужі нашому вічному «я». Весь цей світ може згоріти дотла, але нас це ніяк не торкнеться. Все в цьому світі може зникнути — Земля, сонце, місяць, зірки, але з нами нічого поганого не станеться. Душа вічна. І якщо ми здобудемо зв’язок з Кришною, то всі речі цього світу втратять для нас всяку цінність. Чому ми прагнемо жити в цій юдолі смерті, помилково ототожнюючи себе з плоттю і кров’ю? Ми лише думаємо, що народжуємося і вмираємо. Але це уявлення докорінно помилкове.
Усе має свідомість. І коли ми повністю це усвідомимо, то здобудемо своє місце в духовному царстві, в обителі Сваруп-шакті. Там різні живі істоти можуть грати роль зовнішньої природи, подібно до Ямуни, води, рослин і дерев, однак усі вони — свідомі істоти.
Доктор Мерфі: Кажуть, що коли Кришна йде купатися в Ямуні, її хвилі прагнуть обійняти Його.
Шрідƨар Маƨарадж: Навіть каміння плавиться від дотику лотосних стіп Кришни. Все свідоме. Це також справедливо у випадку з Раƨу, Кету та іншими планетами. У священних писаннях повсюди можна знайти приклади того, як духовно пробуджені мудреці спілкуються з різними проявами природи як з особистостями. І це реальність. Однак наша свідомість часом не здатна навіть усвідомити це через невігластво, що поглинуло її.
Тому, як науковці, ви маєте спростувати ідею того, що життя походить з матерії. Бƨактіведанта Свамі Маƨараджа попросив вас здобути вагу в науковому товаристві Заходу і спростувати подібний матеріалізм. Чому ми повинні приймати ці абсурдні матеріалістичні теорії? На початку всього лежить свідомість. Берклі чудово описав це у своїх працях. Не розум у цьому світі, а світ у нашому розумі. Все засноване на свідомості, а поза свідомістю нічого існувати просто не може. Тому, в найвищому сенсі, все небажане — це лише вигадки розуму, і не більше.
| Вступ | Зміст | 2 глава |