Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
8 глава
Розлука зі Шрі Ґуру
Його Божественна Милість А.Ч. Бƨактіведанта Свамі Прабƨупада радив своїм старшим учням звертатися після його відходу за вищим духовним керівництвом до його старшого духовного брата Шріли Шрідƨара Маƨараджа. Він неодноразово зазначав: «Я вважаю Шрілу Шрідƨару Маƨараджа своїм Шікша-ґуру, тому не варто навіть говорити про те благо, яке інші можуть отримати від спілкування з ним». Після відходу Шріли Прабƨупади його старші учні звернулися до Шріли Шрідƨара Маƨараджа з питанням, як надалі керувати Міжнародним Товариством Свідомості Кришни. Нижче наведено витяг з їхніх бесід.
Відданий: Після відходу нашого дорогого духовного вчителя ми прийшли сюди, щоб віддати вам пошану, а також, якщо ви будете настільки доброзичливі, послухати ваші надзвичайно цінні поради щодо деяких питань.
Шрідƨар Маƨарадж: У зв’язку з відходом духовного наставника священні писання наводять таку аналогію. Учня можна порівняти з лотосом, а духовного наставника — з водою, що оточує лотос, як у ставку чи озері. Отже, ваш Ґурудев — як вода, а Кришна — як сонце. Доки лотос плаває на поверхні води, сонце його живить. Але якщо вода зникне, те ж саме сонце спалить лотос. Без води сонце-Кришна спалить лотос. Лише під опікою Ґуру учень може знайти своє місце та продовжувати свій духовний розвиток.
Без Ґуру, все втрачає сенс
Раґƨунатха дас Госвамі говорив: «У відсутності мого Ґурудева, пагорб Говардхан, який є втіленням самого Кришни, для мене наче великий пітон, готовий мене поглинути. А Радƨа-кунда, найсвятіше божественне місце Гаудія-сампрадаї, нагадує мені роззявлену пащу тигра, що збирається мене зжерти. Скільки болю вони завдають мені у відсутності мого Ґурудева, мого найближчого та найвищого духовного покровителя! Чи може бути, що мого Ґурудева, який так несказанно мене любить, немає поруч? Як це можливо? Все навкруги стало пустим. Все зникло разом з його відходом». Таку глибоку розлуку відчуває у своєму серці щирий учень.
Одного разу, у своїй лекції, один із ваших відданих висловив думку, що розлука є найвищою формою переживання. Я був дуже щасливий почути від нього, що розлука (віпраламбƨа) є найвищим здобутком. Без розлуки неможливо досягти нічого більшого. Передчуття зустрічі з Кришною проявиться у нас як віпраламбƨа, отже, віпраламбƨа — найсприятливіше з того, що стосується свідомості Кришни. І ми можемо відчувати зв’язок з Кришною навіть у цій розлуці. Тому віпраламбƨа є найбезпечнішим станом, де нам немає чого боятися. Якщо нам вдасться вистояти і зберегти в пам’яті Ґурудева під час розлуки з ним, тоді ми пройдемо найважче випробування.
Відданий: За життя нашого Духовного Вчителя він був визнаний абсолютним авторитетом над усіма, включаючи GBC, нашим керівним органом. Як ми маємо сприймати позицію нових духовних наставників та їхні взаємини зі своїми духовними братами й учнями?
Шрідƨар Маƨарадж: Для учнів позиція Ачар’ї має бути абсолютною. Він має бути для них незаперечним авторитетом. Однак йому слід бути обережним, аби не втратити розум від влади. Авторитет є частиною пратіштхи, слави та репутації. Існує й інша тенденція. Коли Ґуру приходить у зв’язок з ватсалйа-расою, настроєм піклування над своїми учнями, його дружні взаємини з духовними братами зменшуються. Він починає по-особливому розділяти перших і других, і непомітно прив’язується до своїх учнів, стає байдужим до духовних братів і перестає з ними спілкуватися. Така схильність обов’язково з’явиться, і тут дуже важко підтримувати необхідний баланс. Отже, Ґуру нехтує своїми братами та надає перевагу учням. Так Ґуру стає упередженим. Близьке спілкування з учнями надає їм повну свободу поклонятися своєму Ґуру, а у духовного вчителя з’являється можливість абсолютного панування. У такому становищі йому дуже важко зберегти внутрішню чистоту. Через цю спокусу можна впасти з рівня Ачар’ї.
Автократія і демократія погано співіснують. Наша система є автократичною. Ґуру — це все. Наша покора йому беззаперечна. Якщо учень помічає, що інші вайшнави обмежують владу його Ґуру, це викличе сум’яття в його душі і може похитнути його абсолютну віру у свого Ґуру. Саме тут нам на допомогу приходить уявлення про Бога як Кришну. Того, кого ми вважаємо найвищим із вищих — Кришну — шльопає Яшода. Він є Верховним Божеством, але носить на голові взуття Нанди. Так ми можемо налагодити все. Потрібно знайти гармонію між абсолютною вірою та відносним становищем.
Про Ґуру треба судити неупереджено. Кожен вважає, що саме його мати є найніжнішою. Але щоб оцінити, чия мати проявляє більше любові, треба позбутися будь-яких упереджень. Це зветься татастха-вічара: неупереджене зіставлення відносних та абсолютних суджень. При цьому аналізі абсолютне завжди буде мати більшу вагу.
Роль Ачар’ї вкрай складна. Дуже важко підпорядкувати Ачар’ю якимось правилам. Зрозумійте, такий наш практичний досвід. Будь ласка, уважно слухайте і запам’ятайте це. Позиція Ачар’ї відносна, як і учня, так само як і стосунки між матір’ю і дитиною, батьком і сином, дружиною і чоловіком. Для духовних братів позиція Ґуру є відносною щодо учня, хоча для самого учня Ґуру є абсолютним. Складно знайти гармонію між відносним і абсолютним. Це вічна проблема. Навіть у Кришна-лілі існує протистояння між ватсал’я-расою і мадхур’я-расою. Але з абсолютного погляду, обидві раси мають бути включені в єдине ціле.
Ґуру: більше, ніж Бог
Для учня позиція його Ґуру є найвищою, навіть вищою за Бога. Так говорять священні писання. Ґуру найближчий і дорожчий нам, ніж сам Всевишній. У Бога є безліч справ, але Ґуру стурбований лише моїм благом. Ґуру корисніший для учня, ніж Бог. Якщо ви хочете, щоб у вашому суспільстві природним чином зростала пошана учнів до Ґуру та Абсолютної Істини, то вам варто створити відповідні умови у структурі вашої організації, щоб вона могла продовжувати існування.
Закон — це ще не все. Закон вашого суспільства має сприяти розвитку божественних почуттів, інакше він не є справжнім законом. Закон має сприяти росту віри. Втім, повноваження священних писань мають свої межі. Писання необхідні тільки для того, щоб пробудити любов до Бога, а коли любов наповнює серце, правила втрачають свою первинну важливість. Спокійне й гармонійне життя можливе лише там, де панує любов.
Шріла Рупа Ґосвамі стверджує, що вайдƨі-бƨакті, відданість Господу, регульована священними писаннями, тобто законами й правилами, корисна лише до певної міри. Вона сприяє внутрішньому пробудженню любові й прив’язаності, але з часом відходить на другий план. Закон має звільнити місце для вільного потоку любові. На початковому етапі закони є важливими, але згодом вони мають дати дорогу вільному прояву почуттів у любовних стосунках. Свобода понад усе.
Справжнім служінням Богу є раґа-марґа, вільне служіння, а не служіння за вказівкою або під тиском закону. Служіння під примусом втрачає свою істинність. Нашою метою є Вриндаван. Ми прагнемо до вільного служіння. Служіння Богу втрачає свою цінність, якщо немає свободи. Примусова праця — це не те, чого бажає серце. Потрібна праця в любові. Це те, до чого всі прагнуть. Тому давайте серйозно замислимося над тим, що нашою метою є не просто організація, але те, заради чого ця організація була створена. Ми прагнемо до такої високої мети, як божественна любов. Наша організація має спрямовувати нас до цієї мети. З такими відчуттями ми маємо продовжувати наш шлях. Коли нові люди приходять зі своєю вірою, ми повинні підтримувати цю віру, а також влаштовувати все таким чином, щоб віра однієї людини не заважала іншій.
Жоден закон не має обмежувати чи контролювати Ачар’ю, адже тоді віра учня згасне, і все перетвориться на бездушний механізм. Життя зведеться до рівня неживої матерії. Ми — месії, що прагнемо до розвитку вільної, внутрішньої віри в Господа. Віра — це саме те, що ми маємо плекати. Цю квітку віри слід висадити в саду серця, поливати та доглядати за нею. Не можна допустити, щоб суть віри згубилася через надмірне втручання чи під тиском законів і правил. Важливо підтримувати вільний потік внутрішніх почуттів. Рух Шрі Чайтан’ї Маƨапрабƨу — це перш за все рух серця, а не розуму. Ми повинні завжди пам’ятати про це. Розум не має перешкоджати вільному потоку відчуттів серця.
Це завжди треба пам’ятати. Вільна любов і вільна віра — ось те єдине, те найцінніше, заради чого ми покинули свій дім і приєдналися до Місії. Слід завжди зберігати в недоторканності чистоту наших намірів. Закони та правила, безумовно, допомагають, але вони не повинні обмежувати в нас рух живого почуття. Ми повинні заохочувати живе виявлення серця. Справжній дух та істинна мета Місії завжди мають бути на передньому плані.
У місії вкрай необхідна терпимість. Кажуть: «Чи варто виривати зуб за те, що він прикусив язик?» Ви — органічне ціле. У своїх стосунках ви не повинні забувати про любов, яка здатна пробачити все. Той, хто дає любов, завоює більше, ніж той, хто накладає закон. Навіщо стільки формальностей і умовностей, якщо всі ми, зрештою, слуги Господа?
Ачар’я стикається з двома небезпеками. Перша — це упередженість. Упередженість передбачає повну свободу у взаємодії з учнями. Цей тип стосунків може стати для нього надто привабливим. Друга небезпека — це відхилення від праведного шляху. Таким чином, відхилення й упередженість — ці дві речі можуть погубити Ачар’ю. Це два його вороги. Тому той, хто обіймає посаду Ачар’ї, повинен бути особливо обережним щодо цих речей. Положення Ачар’ї небезпечне. Воно повне спокус. Тому міцне, щире, нездоланне прагнення до вищих аспектів свідомості Кришни є неодмінною потребою для Ачар’ї.
Інакше він не зможе втриматися на належному рівні й зазнає падіння. Отримавши владу вчителя, він може почати думати: “Я володар усього навколо”. У певному колі він є монархом. А монарх може збожеволіти від власної влади. Це велика спокуса. Якщо хтось недостатньо усвідомлює це, він не зможе утримати своє положення. Тому, в чиїх руках зосереджена необмежена влада над людьми і грошима, вкрай важко залишитися в ролі слуги. Так на Ґуру нападає бажання панувати над своїм оточенням, що притаманне кожному з нас. Зрештою, всі ми блукаємо по землі, сповненій експлуатації. Тому нам слід дуже критично й ретельно оглядати себе. Загальний симптом духовного здоров’я полягає в тому, що чим вище людина піднімається, тим більше вона відчуває: «Я падаю». Для визначення міри нашого внутрішнього росту ми можемо використовувати цей непрямий показник. Зовні людина може займати високе положення, але всередині вона повинна постійно думати: «Господи мій! Я потребую Твоєї допомоги. Надай мені більше благодаті! Я не в силах утриматися на належному рівні!»
Гроші, жінки та слава
Це велике нещастя, якщо вайшнавський Ґуру збивається зі шляху. Таке трапляється, хоча й дуже рідко. Як правило, ознаки такого відхилення підпадають під одну з трьох категорій: канак, ка̄мінӣ та пратішт̣ха — гроші, жінки та слава. Спочатку Ґуру починає втрачати інтерес до свого власного Ґуру та настанов священних писань (ш́а̄стра-упадеш́). Потім він поступово втрачає ті вчення, які колись сам переказував, цитуючи священні писання та слова свого Ґуру. Його потяг до вищого згасає. Це і є пратішт̣ха, сп’яніння власною славою. Канак, ка̄мінӣ, пратішт̣ха: багатство, жінки і престиж — ось три випробування, які допомагають визначити, чи цей Ґуру є садƨу або ні, а якщо так, то якого він рівня. Перша річ, на яку треба звернути увагу, — це відхилення від шляху його вищих духовних вчителів. Це треба виявити. Це пратішт̣ха, гордість.
Надалі він може почати більше прагнути накопичувати гроші, а не витрачати їх. Збирати гроші дозволено, але вони мають служити вайшнавам, бути витраченими на благо сампрадаї. Проте, саме по собі бажання накопичувати гроші є другою ознакою відхилення. Третя ознака — це потяг до жінок. Звісно, він може мати справу з грошима і жінками, а також отримувати шану від своїх учнів. Це теж необхідно, але лише для божественних цілей, не для себе. Але якщо ми бачимо, що він використовує все це для особистих потреб, а не заради сампрадаї, тоді нам слід бути обережними.
На початку ми можемо проігнорувати деякі випадкові проблеми. Якимись прикладами такого роду відхилень можна знехтувати. Але якщо ми побачимо, що такі прояви все частіше з’являються, то необхідно ретельно перевірити ситуацію. Треба обговорити її з тими, хто перебуває в схожому становищі. Порадившись один з одним, ми можемо передати справу у вищу інстанцію і порадитися з іншими Ачар’ями, які заслуговують на довіру. Якщо ми бачимо, що відхилення, які спочатку здавалися нам незначними, приймають реальну, шкідливу форму та набувають небезпечних обсягів, а наш духовний наставник котиться донизу, то потрібно діяти, щоб врятуватися. Треба зробити певні кроки, щоб врятуватися від цієї епідемічної зарази. Ми повинні спробувати врятувати себе. І потрібно докласти всіх зусиль до того, щоб врятувати інших, які могли стати жертвою такої ж експлуатації. Це треба зробити з повною щирістю. Таке може трапитися — про це згадується в Шастрах, і є стільки практичних прикладів. Тож ми не повинні розвиватися як уві сні, але завжди йти вперед із відкритими очима.
Відмова від гуру-шахраїв
Відданий: Що повинен робити учень, якщо Ґуру, що надав йому посвячення, відхилився від свого шляху?
Шрідƨар Маƨарадж: Цей учень може знову прийняти захист Святого Імені Кришни та поки що почекати. У випадку, коли Ґуру спочатку був відданим послідовником свого Духовного Вчителя, але потім, в результаті якихось провин, його Вчитель відвернувся від нього, то він може збитися зі шляху на деякий час. Але є можливість, що такий Ґуру знову повернеться до справжнього духовного життя. Проте, в “Маƨабƨараті” (Удйоґа-парва, 179.25) сказано:
ґурор апй аваліптасйа
гуру ! той, хто забруднився
ка̄рйа̄ка̄рйам аджа̄натаƨ̣
вірні й невірні дії, той, хто не знає
утпатха-пратіпаннасйа
невірний шлях той, хто приймає
парітйа̄ґо відƨі̄йате
відмова призначається
«Якщо Ґуру не має належного знання про те, що слід робити і що не слід, або він зійшов зі шляху чистого служіння Богу, то його слід покинути». Ці слова висловив Бƨішма у “Маƨабƨараті”. Він є одним із дванадцяти маƨаджанів. І це він каже своєму астра-ґуру, Парашурамі.
Джіва Ґосвамі стверджує, що якщо ґуру збивається зі шляху, від нього слід відмовитися. Однак у деяких випадках, за незбагненним бажанням Кришни, цей ґуру може тимчасово заблукати, а потім знову знайти правильний шлях. У такому випадку, учень повинен зачекати деякий час. Коли таке трапляється, це велике нещастя для учня. Це питання ретельно розглядається в “Гарінама-чінтамані” Шріли Бƨактівінода Тхакура. Якщо син кидає дім і не слухається батька, батько може стати байдужим до нього і навіть виключити його зі свого заповіту. Але якщо син повертається і знову стає слухняним, то може розраховувати на спадщину. Так само духовний наставник може піти проти волі свого власного Ґуру, і той на деякий час може стати до нього байдужим, але якщо пізніше він виправиться, його не залишать без спадщини. Це пояснюється в “Бƨаґавад-ґіті” (апі чет судура̄ча̄ро, Бг 9.30). Тож якщо стається таке нещастя, не варто діяти надто поспішно. Краще зачекати та спостерігати. Все повинно робитися з розсудливістю.
Якщо ми спробуємо зрозуміти відносини між Ґуру і його духовним братом, та між Ґуру і його учнем, ми знайдемо дуже тонкі нюанси почуттів. Так само, як Кришна з’явився різним людям по-різному, коли вийшов на арену Камси, так і учні матимуть одне бачення свого Ґуру, а його духовні брати — інше бачення і ставлення. Учні справжнього Ґуру бачитимуть свого Вчителя поруч із Кришною, але його духовні брати можуть цього не бачити. У мадхур’я-расі гопі бачать Кришну по-своєму, а у ватсал’я-расі мати Яшода бачить Його зовсім інакше. Слуги також бачать Його по-іншому. А у риші, таких як Гарга Муні, на Нього теж свій погляд. Як Кришна хоче Себе показати, так Його і будуть бачити.
Ви можете сприймати Ґуру за власним розумінням, але важливо дотримувати поваги до нього в очах новачків, аби не підривати їхню віру. Слід обов’язково надихати та підтримувати новачків, тому що для душі, що заплуталася в оманах цього тлінного світу, дуже важко зібрати всю свою віру і повагу та піднести їх Ґуру. Ми маємо зробити все, щоб вони зібрали всю свою шану і піднесли її Ґуру. Водночас я можу мати власне ставлення до свого духовного брата, яке я тримаю у серці. Я повинен прагнути, наскільки це можливо, не завдати шкоди його учням. Якщо, на жаль, Ачар’я виявляється недостойним свого звання, і якщо це стає очевидним, може з’явитися потреба вжити рішучих заходів, які можуть бути гіркими. Але хай Всевишній вбереже нас від такої важкої долі! Такими мають бути наші почуття.
В іншому випадку, наскільки це можливо, становище Ачар’ї потрібно шанувати. Відносні та абсолютні погляди йдуть пліч-о-пліч. Новачки черпають натхнення, переважно, від відносних суджень. А духовні брати більше схильні до абсолютного судження. Але все одно, вони не повинні турбувати новачків на їхніх початкових ступенях віри. Навіть якщо ви вважаєте, що відданий, який виконує обов’язки ачар’ї, за своєю кваліфікацією (адƨіка̄ром) нижчий за вас, ви маєте формально віддати йому особливу повагу через його посаду. Син може бути суддею, а батько — адвокатом, але батько повинен виявляти повагу до сина. Слід демонструвати повагу до Ачар’ї. У духовній місії такий порядок має підтримуватися. Наодинці Ачар’я може вільно спілкуватися зі своїми духовними братами. Ви можете навіть дати йому ляпаса. Але на людях, при його учнях, ваша поведінка має бути іншою. Заради миру в місії слід публічно дотримуватися шанобливих стосунків.
В’яса… може не знати
Відданий: Хоча учні повинні шанувати свого Ґуру як прояв Абсолюту найвищого духовного рівня, як сам Ґуру повинен дивитися на себе?
Шрідƨар Маƨарадж: Шрідгар Свамі написав коментар до “Шрімад-Бƨаґаватам”. Цей коментар трохи відрізнявся від попередніх, через що вчені, зокрема шанкарити, не бажали визнавати його загальноприйнятим. Вони вирішили його перевірити. Вони залишили коментар у храмі Вішванатхи (Шиви), погодившись, що якщо він прийме коментар, то вони також його приймуть. Тоді з храму Шіви з’явився наступний вірш:
аƨам̇ ведмі ш́уко ветті
я (Шіва) знаю Шукадева знає
вйа̄со ветті на ветті ва̄
В’ясадева знає чи не знає
«Шрімад-Бхагаватам є надзвичайно складним для розуміння, — каже Шіва. — Мені відомий істинний сенс Бƨаґаватам. Шукадева, син і учень В’ясадеви, знає його досконало. Але автор Бƨаґаватам, Шріла В’ясадева, може знати його, а можливо, навіть ні». (Цитується в Шрі Чайтанья-чаріта̄мриті, Мадх’я 24.314).
Наставляючи Санатану Ґосвамі, Маƨапрабƨу сказав: «Санатана, Кришна хоче через Мене наділити тебе Своєю милістю. Я говорю з тобою, наче божевільний. Я відчуваю, як безліч істин проходить через Мене до тебе. Проте Я не впевнений, чи сам володію тим, що передаю тобі». Таке можливо. Це дивно, але ми спостерігаємо це. Це не є абсурдним, хоча й виходить за межі нашого розуміння.
Коли вибухнула Друга світова війна, на площі Делхаузі в Калькутті висів один популярний урядовий плакат. На ньому була зображена військова форма. Під нею був напис: «Просто одягни цю форму, і вона покаже тобі, що робити». Тож коли щира людина приймає певну відповідальність, вона якось розбереться, що їй слід робити на своїй посаді. Вона щира. І Бог їй допоможе. Бог допомагає тим, хто допомагає собі. Ви взяли на себе відповідальність. Може здатися, що це сталося випадково, але існує невидимий зв’язок. І якщо ви не відступаєте, допомога прийде до вас. Всевишній ніколи не обманює. Ви щиро взялися виконувати обов’язки, покладені на вас вашим духовним наставником, і він теж ніколи нас не зрадить. Він прийде вам на допомогу з усією своєю силою, кажучи: «Зроби це. Я тут, щоб допомогти. Я з тобою». Коли ми щирі, все відбувається приблизно так.
| << 7 глава | Зміст | 9 глава >> |