Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
4 глава
Первинний Ґуру
Первинний духовний учитель — Ніт’янанда Прабƨу. Він уособлює загальний принцип Ґуру. У духовному світі Він представляє Ґуру-таттву у чотирьох основних расах відданості Богу, за винятком подружніх відносин. У мадƨур’я-расі проявом Баладеви є Ананґа Манджарі, сестра Радƨарані.
Ніт’янанда займає вище становище, ніж Баладева. Чому? Тому що Він дарує прему, божественну любов. Що таке према? Це найвище з усього, чого можна досягти. Якщо хтось може дарувати божественну любов, усі інші повинні підкорятися йому. Якщо Кришна підкорюється Маƨапрабƨу, то і Баларама підкорюється Ніт’янанді. Вони схожі, але з великодушністю Баларама стає Ніт’янандою. Баларама, який може поширювати божественну любов, який може здійснювати цю високу місію, прийшов сюди як Ніт’янанда. Фундамент нашого духовного життя має бути міцним і правильним. Тільки після цього можна будувати. Інакше все марно.
ƨено Нита̄і віне бƨа̄і Ра̄дƨа̄ Кришн̣а па̄іте на̄і
того Нітая без, брат, Ра̄дƨа̄-Кришн̣у досягти неможливо
Такий міцний фундамент нашого духовного життя забезпечує Ніт’янанда Прабƨу.
Одного дня Ніт’янанда Прабƨу прийшов до дому Шрі Чайтаньї Маƨапрабƨу в Маяпурі. Крім Самого Маƨапрабƨу, там були Його мати Шачі Деві, дружина Вішнупрія-Деві та інші віддані. Раптом прийшов Ніт’янанда, зовсім голий.
Маƨапрабƨу швидко знайшов для Нього одяг. Можливо, Його турбувало, що віддані можуть зробити неправильні висновки щодо Ніт’янанди Прабƨу. Щоб запобігти цьому, Він попросив у Ніт’янанди Прабƨу Його каупіну (набедренку). Він розірвав її та роздав між присутніми домочадцями, наказуючи їм:
— Зберігайте цей шматочок Його набедренки як кавачу (амулет) і носіть його на руці або на шиї. Тоді ви швидко досягнете контролю над своїми чуттями.
Контроль над почуттями у Ніт’янанди Прабƨу знаходиться на надзвичайно високому рівні. У цьому тлінному світі Його ніщо не цікавить. Його вайраг’я, байдужість до земних справ, настільки велика, що Він може з’явитися голим перед чоловіками та жінками. Тому милість Ніт’янанди Прабƨу буде для нас міцною духовною основою. Якщо ми маємо міцний фундамент, можемо збудувати на ньому велику будівлю. Віра в Ніт’янанду допоможе нам витримати будь-який тягар та ніколи не підведе.
Отже, Шріла Бƨактіведанта Свамі Прабƨупада особливо підкреслював важливість відданості Ніт’янанді серед західних людей. Спочатку ми повинні отримати милість Ніт’янанди Прабƨу. Тоді згодом ми зможемо отримати милість Радƨі-Кришни. Шрі Чайтанья Маƨапрабƨу — це Радƨа-Кришна.
Ш́рӣ Кришн̣а Чаитанйа Ра̄дƨа̄-Кришн̣а наƨе анйа
Шри Кришна Чайтанья Ра̄дƨа̄-Кришна ніхто інший
Спочатку отримаєте милість Ніт’янанди Прабƨу, потім Ґауранґі Маƨапрабƨу, а потім Шрі Радƨі-Говінди. Це три стадії нашого духовного прогресу
Відданий: Як отримати милість Господа Ніт’янанди?
Шрідхар Махарадж: Милість Ніт’янанди Прабƨу отримає той, хто має сильне бажання служити Ґауранзі, Його дгамі, Його трансцендентній обителі та Його слугам. Ніт’янанда надзвичайно милостивий до тих, хто має особливий потяг до Ґаура-ліли.
Прийми Ім’я Ґауранґі
У Бенгалії Ніт’янанда Прабƨу ходив від дверей до дверей, кажучи:
— Прийміть Ім’я Ґауранґі! Я стану вашим слугою. Ви можете купити Мене, якщо тільки приймете Ім’я Ґауранґі. Я буду проданий вам безкоштовно та без будь-яких умов.
Таким був його темперамент. Коли Маƨапрабƨу був у Пурі, Він послав Ніт’янанду Прабƨу до Бенгалії. Він сказав Ніт’янанді:
— Крім Тебе Я не бачу нікого, хто міг би поширити в Бенгалії святе ім’я Крішни й віддане служіння Кришні. Вони надто занурені в тантричні практики та дослідження постулатів смриті. Вони так захопилися цими нікчемними речами! Вони надто самовпевнені, вважаючи, що знають все. Тож у Бенгалії проповідувати дуже складно. Крім Тебе ніхто не зможе пробудити народ. Не спілкуйся з членами вищих каст, а підійди до мас зі Святим Ім’ям Кришни. Ти найкраще підходиш для цієї роботи.
Ніт’янанда Прабƨу вирушив до Бенгалії і, замість проповідування святого імені Кришни, почав проповідувати ім’я Ґауранґі. Ніт’янанда Прабƨу побоювався, що люди можуть сприйняти Ігри Кришни за звичайну розпусність, брехню та крадіжки деградованої душі. Природа Ігор Кришни надзвичайно сокровенна. Простим людям буде дуже важко зрозуміти чистоту Кришна-ліли. Середній розум не здатний сприйняти Кришна-лілу як найвищу досконалість. Тому Ніт’янанда Прабƨу вирішив, що набагато простіше буде проповідувати Ґаура-лілу, в якій Кришна, несучи в Собі величезне багатство, прийшов роздавати Себе людям. Ґауранґу можна порівняти з вічним двигуном, що роздає Кришну. Він сповнений великодушністю, глибоким співчуттям і добротою до звичайних людей, та найбільшим милосердям навіть до злочинців. Ніт’янанда Прабƨу прагнув дати їм зв’язок із Ґауранґою, бо тоді Кришна-ліла сама собою опинилася б у їхніх руках. Тому Він став проповідувати Ґауранґу, а не Радƨа-Кришну, як наказав Маƨапрабƨу. Ось чому Ніт’янанда Прабƨу співав:
бƨаджа Ґаура̄нґа каƨа Ґаура̄нґа, лаƨа Ґаура̄н̇ґера нама
поклоняйся Ґауранзі, говори про Ґауранґу, співай Ґауранґи ім’я
«Поклоняйся Ґауранзі, говори лише про Ґауранґу, співай ім’я Ґауранґи».
В “Чайтанья-бƨаґаваті” описується ще один приклад взаємин між Кришною-Баларамою та Ґауранґою-Ніт’янандою. Шачі Деві наснився сон, де Кришна та Баларам сидять на троні, а Ніт’янанда бореться з Баларамою:
— Злазь з трону! Двапара-йуга вже закінчилася! Настав вік Калі і мій владика Ґауранґа має зайняти Твоє місце на цьому троні. Давай злазь!
Баларама почав опиратися:
— Чому це Ми повинні злазити? Ми так довго сидимо на цьому троні.
Ніт’янанда Прабƨу почав силою стягувати Його вниз, і Баларама трохи піддався.
— Нині тут хоче сісти Мій владика Ґауранґа, — сказав Ніт’янанда Прабƨу. — Настав Його час!
Ніт’янанда Прабƨу надзвичайно прив’язаний до Ґауранґі. Він каже:
— Кришна далеко. Мій владика — Ґауранґа!
Отже, ми повинні бути дуже вдячні Ніт’янанді Прабƨу, бо Він наш Ґуру. Милість Ґуру настільки важлива, що Раґƨунатх Дас Ґосвамі каже: «О Радƨарані, я жадаю Твоєї милості. Я не бажаю Кришну окремо, без Тебе. Я ніколи не погоджуся бути з Кришною, якщо не буде Тебе». Таке має бути правильне ставлення відданого Кришни. Шріла Вішванатха Чакраварті Тхакур пояснив це у своїй “Ґурваштакам” (8):
йасйа праса̄да̄д бƨагават-праса̄до
чиїй милістю Бога милість
йасйа̄праса̄да̄н на ґатиƨ̣ куто ’пі
чиєї без милості немає шляху куди завгодно
дƨйа̄йам̇ стувам̇с тасйа йаш́ас трі-сандƨйам̇
медитуючи восхваляючи Його славу тричі на день
ванде ґуроƨ̣ ш́рі̄-чаран̣а̄равиндам
вклоняюся ґуру лотосовим стопам
«Я вклоняюся лотосовим стопам Шрі Ґурудева. Його милістю ми отримуємо милість Кришни. Без Його милості ми нічого не можемо досягти. Тому ми завжди повинні медитувати на Шрі Ґурудева і благати про його милість».
Такий статус Шрі Ґуру, милістю якого ми можемо отримати все, включаючи милість Кришни. Без його милості ми не маємо на що сподіватися. Тож ми маємо шанувати того, хто дав нам перший зв’язок зі свідомістю Кришни.
Ґуру — це не лялька
Однак, висловлюючи повагу Ґурудеву, ми не повинні думати, що Гуру — це лялька, нежива постать. Те, що ми знайомі з конкретною зовнішністю і приймаємо цю людину як свого Ґуру, не повинно вводити нас в оману. Важливо те, що він говорить, його повчання. Саме це приваблює наше серце і душу. Я — не тіло, я той, хто шукає істину. Те, що мене задовольняє і тягне до мети мого пошуку, — ось що я повинен знайти в Ґуру. Я не повинен покладатися на раціоналізм матеріального світу. Я не тіло, але що тоді визначає мене як учня? Хіба лише тіло, зовнішність, колір шкіри чи каста? А може темперамент, освіта та інтелект? Ні. Я той, хто знаходиться у пошуку. Що робить мене учнем, що робить його Ґуру? Ми повинні чітко розуміти це. Що є внутрішньою суттю, заради якої я тут? Ми повинні чітко усвідомлювати свої інтереси.
Є відносний принцип і абсолютний принцип. Нам не слід зважати на форму і звертати на неї особливу увагу. Навпаки, нам слід завжди дотримуватися духу. Інакше ми станемо лише шанувальниками форми, ідолопоклонниками.
Принцип Ґуру глибше, ніж можна уявити
Безсумнівно, вважається, що зв’язок з духовним учителем є вічним:
чакшу-да̄на діла йеі, джанме джанме прабƨу сеі
бачення дар дає хто, із життя в життя владика той
Ми не повинні ототожнювати нашого Ґуру лише з зовнішністю, яку ми бачимо фізичними органами чуттів. Наше внутрішнє розуміння Ґуру буде прояснюватися відповідно до зростання нашої свідомості. Коли наше бачення зросте і з матеріального стане трансцендентним, ми відповідно будемо по-іншому сприймати нашого Ґуру.
Спочатку уявлення про людину формуються за зовнішніми ознаками, потім за тілом, потім за розумом і, нарешті, за серцем. У міру того, як наш зір розвиватиметься у напрямку правильного сприйняття дійсності, буде змінюватись і образ нашого бачення. Кришна каже:
А̄ча̄рйам̇ ма̄м̇ віджа̄ні̄йа̄н
як Ґуру Мене нехай знає
«У найвищому розумінні, Ачар’я — це Я».
Ґуру — це прояв Божественного, який на різних етапах може приймати різні образи. Водночас можуть діяти різні Ачар’ї.
Справжнє знання, як ідеал, розвивається від грубого до тонкого. І залежно від глибини нашого бачення, різні Ачар’ї будуть з’являтися перед нами в різних образах. Такий поступовий процес усвідомлення триватиме у різних расах, аж до найвищого ступеня. В іншому випадку наше знання ґрунтуватиметься лише матеріальних уявленнях. А нав’язувати свої матеріальні уявлення Божественному Царству — це злочин, невігластво та помилка.
Ми повинні звільнитися від пастки хибного ототожнення реальності з фізичною формою, представленою нашими чуттями. Очі обманюють нас: вони не можуть показати форму чи колір такими, якими вони є. Справжній звук недоступний нашим вухам. Наші обмежені почуття не здатні сприйняти справжню реальність. Що ж нам робити? Ми в небезпечному становищі. Проте ми можемо поступово переходити до внутрішнього світу. І це можливо лише завдяки нашому Ґуру.
Як же можна впізнати нашого Ґуру? Взимку він одягає одне, а влітку — інше. Якщо ми надаємо таку важливість зовнішності, то що нам робити? Маємо ми думати, що одяг невіддільний від тіла? Ґуру з’являється перед нами в певному тілі. Припустимо, він з’явився юнаком. Як ми впізнаємо його, коли він постаріє і змінить свій вигляд? Знову ж таки, в одному житті він може з’явитися в одному тілі, а в наступному — в іншому. Ми повинні вміти розпізнавати свого Ґуру, який в різний час може виглядати зовсім інакше. Тому ми повинні перейти від зовнішнього розгляду до внутрішнього.
Якщо я існую лише в тонкому тілі, без грубого матеріального тіла і крові, то знайду свого Ґуру теж у тонкому тілі. У деватів, гандƨарвів, сиддƨів, та досконалих істот на райських планетах теж є свої ґуру, але як у них немає грубого тіла, так немає його і в їхніх учителів.
Тому ми повинні відкинути поверхневі поняття і заглянути вглиб. Це вкрай важливо для розвитку учня. Це не означає, що не слід поважати фізичну форму свого Ґуру. Проте внутрішня суть залишається найважливішою. Ми повинні шанувати все, що приходить до нас від Ґуру: його одяг, черевики та сандалі. Але це не означає, що його взуття важливіше за його тіло. Ми маємо також служити йому особисто.
Якщо ми прагнемо якось послужити йому фізично, наприклад, помасажувати його стопи, а він цього не хоче і каже: «Ні, ні, не треба», чи потрібно нам це робити? Наша внутрішня покірність йому важливіша за все інше. Отже, нам слід рухатися від грубого до тонкого, щоб зробити крок у нашому духовному розвитку.
Ким є Ґуру? Де його шукати? Який його ідеал? Чого він насправді хоче від мене? Все це має залишатися в нашому полі зору. Нам не слід обмежуватися лише формальним вираженням вірності. Ми прагнемо духовного розвитку. Духовна людина вирушає у духовний світ, щоб пізнати духовну реальність. Це винятково духовна справа. І якщо ми хочемо дійти до внутрішнього світу суті, на своєму шляху ми повинні відкинути всі суто мирські уявлення, які приходять до нас від тіла, розуму чи серця.
Прогрес — це відкидання старого і прийняття нового світогляду
Таке ставлення визначить істинність нашого прогресу і мети нашого життя. Відчуття повноти життя завжди приходить зсередини. Якщо ми зможемо вловити цей зв’язок, то знайдемо щось вище, духовне. Нам можуть подобатися гарна постать, манери та поведінка духовного вчителя, його інтелектуальна подача та багато чого ще. Але що ми маємо усвідомити насамперед? Що має бути нашою найвищою метою, заради якої ми відмовимося від усього іншого?
Прогрес полягає у відкиданні старого та прийнятті нового. Якщо наша духовна практика не буде динамічною, то вона стане мертвою. Прогрес означає прийняття і усунення. Вчені також говорять про це в теорії природного відбору: «Виживає найбільш пристосований». Природа обирає одних і виключає інших. Життя динамічне, ми живемо у динамічному світі. Всюди ми бачимо прийняття і усунення як ознаки прогресу. Наше життя теж має бути прогресивним, а не статичним.
Щоб отримати милість Ніт’янанди Прабƨу, ми повинні глибоко зрозуміти характер Шрі Ґауранґі Маƨапрабƨу, служити Йому, Його дƨамі і Його відданим. Це допоможе нам легко наблизитися до Ніт’янанди Прабƨу. На нинішньому етапі у нас завжди буде так багато практичних справ, але ми повинні завжди тримати перед собою цей вищий ідеал. Цей ідеал допоможе нам йти вперед. Наш ідеал як найвищий стандарт — це найважливіше в нашому житті. Мати уявлення про цей найвищий ідеал і йти шляхом усвідомлення цієї мети — це найбільший скарб у житті.
Шріла Раґƨунатха Дас Ґосвамі молить: «Я жадаю тільки одного. Плекаю надію, що одного разу мене покличуть туди, де грають Радƨіка та Mадƨава у всій своїй славі». Це те, на що ми маємо сподіватися. Це з молитви Раґƨунатхі даса Ґосвамі своєму Ґуру. Він говорить:
на̄ма-ш́решт̣хам̇ манум апі ш́ачі̄-путрам атра сварӯпам̇
ім’я Бога найвище людям також Шачі сином зі Сварупою
рӯпам̇ тасйа̄ґраджам уру-пурі̄м̇ ма̄тхурі̄м̇ ґошт̣ха-ва̄т̣і̄м
Рупою, його братом Санатаною найвищою обителью Матхури пасовища Враджа
ра̄дƨа̄-кун̣д̣ам̇ гірі-варам аƨо ра̄дƨика̄-ма̄дƨава̄ш́а̄м̇
Радƨі ставок з гір найкращий О Радƨа-Мадƨави для бажань
пра̄пто йасйа пратхита-крипайа̄ ш́рі̄ ґурум̇ там̇ нато ’смі
діставши кого з відомою милістю Шрі Ґуру йому вклоняюся я
«Я в безмежному боргу перед Шрі Ґурудевом, тому що він дав мені стільки всього. Він дав мені найвище уявлення про Святе Ім’я Кришни, найвищу форму звуку, що містить у собі найвищу форму думки, прагнення, ідеалу, всього. А потім він дав мені мантру».
У цій мантрі міститься Ім’я Бога. Без цього Імені мантра — порожня. Якщо Ім’я Кришни вилучити чи замінити іншим ім’ям, мантра дасть протилежний результат. Ім’я Кришни — це все і вся. А в мантрі це Ім’я промовляється в особливій формі, як молитва.
А далі він каже: «Він дав мені служіння великому Спасителю, сину матері Шачі, Шрі Чайтан’ї Маƨапрабƨу, що, мов золота гора, вказує шлях до Кришна-ліли. І Ґурудев привів мене до лотосових стіп найулюбленішого особистого помічника Маƨапрабƨу, Сварупа Дамодара, що є втіленням Лаліти Деві, найулюбленішої подруги Радƨіки.
Потім він представив мене Шрі Рупі, якому Маƨапрабƨу доручив поширювати найвищі прояви любові до Бога, расу». Вайдƨі-бƨакті, поклоніння Господу з трепетом і благоговінням, є відданістю нижчого порядку. Але раґануґа-бƨакті, спонтанна любов (як прояв найглибших відчуттів серця), поширювалася через Шрілу Рупу Ґосвамі. Маƨапрабƨу вважав Шрі Рупу найкращим знавцем раґануґа-бƨакті.
Дас Ґосвамі каже: «Тоді, з Його милости, я здобув приязнь Шріли Санатани Ґосвамі, який пояснює, хто ми у відношенні до раґануґа-бƨакті. Він пояснює шлях вайдƨі-бƨакті й дає нам самбандƨа-г’яну — знання про те, що є що, правильне розуміння навколишнього середовища».
Потім він каже: «Ґурудев дав мені Матхура-мандалу, де відбуваються розваги Радƨи й Ґовінди, де кожному дереву, пагорбу, ліані, кущику та піщинці відома Радƨа-Кришна-ліла. І куди б я не глянув, вони допоможуть мені пам’ятати Радƨу й Ґовінду. Все це я отримав від мого Ґурудева: Вриндаван, де живуть пастухи зі своїми коровами. Я познайомився з ними, дізнався їхній характер та їхню любов до Кришни.
«З милості Ґурудева я дізнався про Радƨа-кунду, улюблене місце розваг Радƨі й Ґовінди, та про великий пагорб Ґовардган. І, нарешті, він дав мені надію, що одного дня я зможу отримати служіння Шрі Шрі Радƨа-Мадƨаві. У всьому цьому запевнив мене мій Ґурудев. Тож я з усією шаною схиляю голову перед його лотосовими стопами».
Отже, якщо ми усвідомлюємо всі ці духовні питання, то можемо вважати, що наблизилися до нашого Ґурудева належним чином. Хто наш Учитель? Яка його місія? Якщо ми не розуміємо всього цього багатства, то в чому тоді наша мотивація?
Що таке ІСККОН?
Відданий: Існує так багато поглядів на Міжнародне товариство свідомості Кришни (ISKCON). Але яким має бути справжнє уявлення про ISKCON?
Шрідхара Магарадж: У цьому вірші Раґƨунатха дас Ґосвамі дає справжнє розуміння того, що таке ISKCON (на̄ма-ш́решт̣хам̇ манум апі ш́ачі̄-путрам атра сварӯпам̇). ISKCON не повинен відхилятися від цієї лінії. Ми прийшли сюди не для того, щоб обманювати себе, а щоб розкрити весь свій духовний потенціал. ISKCON задовольнить внутрішній запит кожного, навіть рослин і каміння, приводячи їх до стіп Маƨапрабƨу й Ґосвамі. Скрізь, у кожному місті та селі, потрібно закликати всіх: «Прийми Ім’я Кришни! Приходь під стяг Маƨапрабƨу!» Ця грандіозна всесвітня місія процвітатиме, як ніколи раніше. Вона торкнеться небес, охопить Землю та інші планети. Такою була мета Бƨактіведанти Свамі Прабƨупади, і ми це розуміємо й високо цінуємо.
| 3 глава | Зміст | 5 глава |