Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
14 глава
Лінія Шрі Рупи
Трансценденталісти, що схиляються до безособового аспекту Абсолюту, стверджують: лише звільнившись від тілесних зв’язків, душа людини досягає найвищої свідомості, і немає нічого більш піднесеного за це. Але священні писання говорять, що буття Параматми, або Наддуші, перевершує буття індивідуальної душі, а концепція Бƨаґавана — Всевишнього як Особистості — стоїть ще вище. Вона починається з образу Васудеви — єдиного Бога. Ще вищою є концепція Нараяни, однак уявлення про Кришну є найвищим. Але навіть в уявленні про Кришну є своя градація: Дварака, Матхура та Вриндаван. Шрі Чайтан’я Маƨапрабƨу та “Шрімад-Бƨаґаватам” стверджують, що Кришна — Всевишній Бог-Особа:
Криш̣н̣ас ту Бƨаґава̄н Свайам (ШБ, 1.3.28).
Уявлення про Всевишнього Бога як Кришну у Вриндавані є найвищим, бо Краса перевершує все. Краса вища за будь-яку велич і могутність. Ні фізична, ні ментальна, ні інтелектуальна, ані будь-яка інша сила не має найвищої влади: усім править лише краса та любов. Абсолютне благо — це абсолютна Краса, і вона є абсолютним Владикою. Милосердя вище за справедливість.
Зазвичай ми не можемо уявити, що щось може бути вищим за справедливість. Ми вважаємо, що справедливість — це найвищий принцип. Але нам кажуть, що милосердя вище за справедливість. А хто може виявити милосердя? Не якась звичайна людина, а лише цар. Милість може дати тільки той, хто здатен компенсувати втрату справедливості. А найвища влада здатна компенсувати будь-що. І такий вимір існує. Там Всевишній Господь зайнятий іграми зі Своїми супутниками, які дуже близькі до Його природи. Такий закон існує, але наш обмежений розум зі своїми наївними уявленнями про справедливість не в змозі навіть почати осягати його положення.
Уддƨава визнаний головним відданим Господа, і його опис милосердя можна знайти в “Шрімад-Бƨаґаватам” (3.2.23):
аƨо бакі̄ йам̇ стана-ка̄ла-кӯт̣ам̇
джіґƨа̄м̇сайа̄па̄йайад апй аса̄дƨві̄
лебƨе ґатім̇ дƨа̄трй-учіта̄м̇ тато ’нйам̇
кам̇ ва̄ дайа̄лум̇ ш́аран̣ам̇ враджема
Він каже: «Як я можу віддатися комусь іншому? Хто милосердніший за Кришну? Демониця Путана, вдаючи люблячу матір, прийшла вбити Кришну, але натомість отримала таке чудове благословення — їй було дано високе становище однієї з матерів Кришни. Мій Господь такий добрий, такий великодушний. Кому ж іще мені віддатися? Вона вклала свою отруєну грудь у рот немовляти Кришни й була благословенна таким високим любовним служінням! Хто може виміряти Його благосклонність, Його безмежне милосердя? Його діяння і Його милість перевершують усі сподівання». Замість того, щоб обійтися з нею по справедливості, Він зробив щось прямо протилежне. Він виявив великодушність до Свого найлютішого ворога.
Отже, вище за справедливість є милосердя, настільки величне й сильне, що його просто неможливо виміряти. Уддƨава молиться: «Де ще знайти таке милосердя? Я маю впасти ниць до божественних стоп Господа Кришни. Як розумній людині не поклонитися стопам Кришни, який такий безмежно великодушний? Його природа — це найвища Любов».
Відомство милосердя
Ми, обмежені, маємо звертатися до Безмежного з таким настроєм: «Якщо судити по справедливості, то мені нема на що сподіватися. У відомстві справедливості мені нічого робити. Мені ніде шукати своє щастя, окрім відомства милосердя, де не беруться до уваги праведність і неправедність, чесноти й недоліки. Я прийшов до цього відомства, о Господи, бо й сам не знаю, що в мене всередині. Коли я досліджую власне серце, то виявляю, що не знаю себе. Я настільки безпорадний і жалюгідний, що навіть не знаю, хто я є насправді. Як же я тоді можу наважитися звернутися до відомства, де можу розраховувати на щось лише після ретельного розгляду усіх моїх чеснот і недоліків? Я не бажаю цього. Я не хочу жодних рішень, заснованих на справедливості. Я віддаюся Тобі. Ти можеш робити зі мною все, що забажаєш. Я найбільший грішник. Нині моя доля у Твоїх руках. О Спасителю, я прийшов до Тебе. Якщо це можливо — врятуй мене. Така моя щира й єдина молитва».
Таке самозречення відразу ж очистить наші серця. Завдяки такому духу шаранаґаті, віддання себе Богові, ми привертаємо найвищу увагу згори. Шаранаґаті — єдиний спосіб повернути втрачені перспективи.
Зараз ми втратили перспективу отримати дар любові до Бога, якого так прагнемо в глибині свого серця. Якщо ми хочемо отримати цей привілей дуже легко і швидко, нам слід звернутися до Господа з крайньою відвертістю, нічого не приховуючи. У “Бƨакті-расамрита-сіндƨу” (1.2.152) Шріла Рупа Ґосвамі пише:
мат-тулйо на̄сті па̄па̄тма̄
на̄пара̄дƨі̄ ча каш́чана
паріƨа̄ре ’пі ладжжа̄ ме
кім̇ бруве пуруш̣оттама
«Мій Господь, мені соромно. Як я можу запропонувати Тобі багато квітів чи інших чистих підношень? Зазвичай Тобі приносять усе найкраще, але що я можу дати Тобі? Я можу запропонувати Тобі лише щось нечисте. Мені так соромно. Я прийшов до Тебе лише зі своїм соромом, щоб просити Тебе про милість. Ніщо не порівняється з моїм грішним, злочинним життям. У мені можна знайти все найгірше, що тільки можна уявити. Важко навіть описати мої тяжкі гріхи та злодіяння. І все ж, Твоя природа, Твоє буття, Твоя слава та милосердя не можуть не вабити мене. Ти можеш врятувати й очистити мене. З цією надією, всупереч усьому, я все-таки прийшов до Тебе. Лише одне мене втішає: я гідний об’єкт Твоєї милості. Ти схильний очищувати найнижчих. Ті, хто найбільше потребують, мають певне право на Твою милість. Я найгірший з нужденних і найжалюгідніший серед грішних. Це моя єдина «перевага», і лише в цьому полягає моя надія привернути Твою увагу і закликати до Твоєї великодушності».
У своїй “Бƨакті-расамрита-сіндƨу” (1.2.151) Рупа Ґосвамі говорить про своє глибоке, підсвідоме відчуття:
йуваті̄на̄м̇ йатха̄ йӯні
йӯнам̇ ча йуватау йатха̄
мано ’бƨірамате тадван
мано ’бƨірамата̄м̇ твайі
«Подібно до того, як юнака тягне до дівчини, нехай і мене так само сильно вабить до Тебе. Я хочу думати тільки про Тебе, забувши про все мирське».
Наш духовний поступ починається в ту мить, коли ми щиро віддаємося Господу. І розвиток такого потягу підносить нас на найвищу сходинку. «Я прагну такого сердечного зв’язку з Тобою, мій Господи. Я перебуваю у найбільшій нужді, і все ж у мене є таке прагнення. Зовнішній світ викликає в мені таке відторгнення, що я бажаю найглибших і всеосяжних стосунків з Тобою». З таким настроєм починається шлях відданості Богові, який крок за кроком веде нас на вершину. «Я жадаю саме такої безумовної любові, таких сердечних взаємин з Тобою. Я бажаю стати цілковито поглиненим Тобою».
ґовінда-валлабƨе ра̄дƨе
пра̄ртхайе тва̄м аƨам̇ сада̄
тваді̄йам іті джа̄на̄ту
ґовіндо ма̄м̇ твайа̄ саƨа
Ця молитва з “Арчана-паддƨати”, яка взята з видання “Гарі-бƨакті-віласи” Ґопала Бƨатти Ґосвамі. Через нього проявилася ця молитва. Вона є в шастрах — у вічному потоці духовного знання. На Вайкунтсі та Ґолоці все вічне. Як сонце сходить і заходить, з’являючись і зникаючи, так і думка вічна, і часом з’являється, а часом зникає.
У цьому вірші, «Ґовінда-валлабƨе Ра̄дƨе», є несподіваний поворот. Кришна каже Своєму відданому: «О, ти прагнеш близьких стосунків зі Мною? Але це не в Моїй юрисдикції. Тобі доведеться звернутися в інше відомство. У цьому може допомогти тільки Радƨарані». Тоді, миттєво, думка відданого звертається в цей бік. Радƨарані володіє виключними правами на всю Його енергію. Це Її монополія. «Те, чого ти шукаєш у глибині серця, у Моєму відомстві не знайти, — каже Кришна. — Тобі доведеться піти в інше місце і подати своє прохання там».
І, натхненний цим, відданий одразу ж звертається з молитвою до Радƨарані: Ґовінда-валлабƨе Ра̄дƨе — «О Шрі Радƨа, Ґовінда — Твій Володар і Хранитель. Він — Владика Твого серця». Ґовінда означає «Той, Хто може дарувати найвище задоволення всім нашим чуттям». За допомогою своїх чуттів ми можемо сприймати світ і здобувати знання. Ґовінда — це Владика, який дарує досконалу сповненість всім нашим чуттям. «Ґовінда — Твій Володар. Але й зворотне також істинне: Ти — Владарка серця Ґовінди, Верховного Владики. Чи не так? Ти — цариця серця Ґовінди. Мене направили до Тебе з моїм проханням. Благаю Тебе, додай моє ім’я до числа Твоїх слуг і прийми мене до Свого оточення».
Річка нектару
ра̄дƨе вринда̄вана̄дƨі̄ш́е
карун̣а̄мрита-ва̄хіні
крипайа̄ ніджа-па̄да̄бджа-
да̄сйам̇ маƨйам̇ праді̄йата̄м
«О Радƨо! О царице Вриндавана! Ти подібна до повноводної річки, наповненої нектаром милосердя. Прошу, будь ласкава до мене і даруй мені скромне служіння біля Твоїх лотосових стоп».
Ти — Владарка всього царства божественного щастя. Слово «раса» означає «захоплення, екстаз». Це безмежний потік божественного екстазу. У цьому й полягає особливість Вриндавана: первинна раса, мадƨура-раса — солодкість стосунків закоханих. Усі інші раси — це гілки цієї раси, її особливі прояви. При уважному розгляді, усі раси можна знайти в мадƨура-расі. Мадƨура-раса визнається найсолодшими і найвищими стосунками з Богом.
У своїй бесіді з Раманандою Раєм Шрі Чайтан’я Маƨапрабƨу відкинув відданість Богові, забруднену раціоналізмом. Він сказав (Шрі Чайтан’я-чарітамрита, Мадƨйа-лі̄ла̄, 8.59):
еƨо ба̄ƨйа, а̄ґе каƨа а̄ра
— Це все поверхово, йди глибше.
Маƨапрабƨу встановив, що істинна Бƨакті починається зі стадії чистої любовної відданості, без осквернення раціоналізмом. Коли Рамананда запропонував дас’я-расу, Маƨапрабƨу сказав:
— Це добре, але йди глибше.
Тоді Рамананда згадав сакх’я-расу. Маƨапрабƨу знову сказав:
— Це також добре, але йди глибше.
Тоді Рамананда звернувся до ватсал’я-раси, стосунків із Богом як із власним сином.
— Це дуже добре, — сказав Маƨапрабƨу, — але йди глибше.
Тоді той прийшов до мадƨура-раси.
— Так! — вигукнув Маƨапрабƨу. — Це найкраще.
На цій найвищій стадії розвитку раси Вриндаван є найбільш відповідним місцем.
Лише у Вриндавані можна знайти мадƨура-расу в усій її повноті. Тому й говориться: Ра̄дƨе Вринда̄вана̄дƨі̄ш́е: «Ти — Цариця тієї ліли, що являє себе у Вриндавані. Там ллється найвищий нектар. Ти подібна до повноводної річки нектару».
Роздача екстазу
Сама природа Кришни описується як «втілений божественний екстаз». Він смакує власний, первісно притаманний Йому екстаз. Він усвідомлює Свій захват і відчуває його, але щоб роздати цей природний захват назовні, необхідна особлива сила, і вона називається Гладіні. Суттю Гладіні-шакті, внутрішньої екстатичної енергії Кришни, є Радƨіка, яка видобуває найпотаємнішу расу, екстаз найвищого порядку, черпаючи його зсередини і роздаючи його назовні.
Тому й говориться: «Карун̣а̄мрита-ва̄хіні — екстаз, змішаний із великодушністю, тече з цього великого джерела, і подібно до того, як річка, що тече з гір, може нести своєю течією безліч цінних мінералів у зовнішній світ, так і енергія Гладіні несе расу з обителі Раса-сварупи, Самого Кришни, Втілення Екстазу». Потік цієї річки нектару несе захват і расу, солодкість і великодушність, щоб дарувати їх іншим.
Згодом у свідомості відданого відбувається ще одна докорінна зміна. Під час духовного поступу він усвідомлює: «Кришна тепер для мене не так важливий. Я відчуваю, що мій головний зв’язок — з Тобою, Шрі Радƨо. Я прагну служити особисто Тобі, а не Кришні». Так у душі, що присвятила себе Богові, розвиваються такого роду пробудження серця, вірність і вдячність найдорожчому представнику Господа. На цьому етапі відданий думає: «Я отримаю найбільше благо, якщо приділятиму найпильнішу увагу моєму духовному вчителю, адже він найближчий до Господа. Це допоможе мені досягти успіху на духовному шляху». Саме Ґурудев дарує нам зв’язок із вищим світом. Звісно, наші наміри мають бути чистими й щирими, а завдання духовного наставника — дати нам сприятливий, природний зв’язок з ієрархією служіння Богові.
Потрібно повністю зосередитися на служінні своєму Ґуру. Це має стати нашим головним принципом. Спочатку ми прагнемо наблизитися до Кришни. На цьому етапі насамперед потрібно усвідомити, що самі ми ні на що не здатні. Звісно, у всьому має бути щирість. Спершу приходить усвідомлення свого безсилля, потім ми шукаємо прихистку в Кришни, втілення всієї солодкості. Потім нас починає вабити особливий вид стосунків з Ним, і ми звертаємося до відповідного відомства. Там ми молимо про найближчий зв’язок — про те, щоб як слуга зайняти там постійне місце. Шріла Раґхунатх Дас Ґосвамі вчить, що в цьому полягає найвище досягнення для живої істоти.
Дас Ґосвамі шістнадцять років безперервно спілкувався зі Шрі Чайтан’єю Маƨапрабƨу та Сварупою Дамодарою. Після того, як вони залишили цей світ, Раґƨунатху Дасу стало нестерпно жити далі, і він вирушив у Вриндаван, щоб там розпрощатися з життям. Але коли він зустрів там Рупу та Санатану, то побачив нову перспективу свого життя. Тоді він зрозумів: «Хоча Шрі Чайтан’я Маƨапрабƨу та Сварупа Дамодар зникли з мого поля зору, вони живуть тут, у Рупі та Санатані, в їхніх справах, у їхньому проповідницькому дусі. Я відчуваю тут живу присутність Маƨапрабƨу». Він відмовився від думок про самогубство і з новими силами почав служити у Вриндавані.
Дас Ґосвамі показав нам, що має бути нашим найвищим прагненням. Він молиться:
— О Радƨіко, я жадаю служити Тобі. Якщо Ти не задоволена мною, то мені не потрібен ні Кришна, ні Його земля, Врадж.
Така його молитва, і його визнано прайоджана-ачар’єю — Ґуру, який показав нам найвищу мету нашого життя, прайоджана-таттву, кінцеве призначення. І наступний вірш підтверджує його становище як того, хто вказав нам наше істинне призначення.
Океан нектару
а̄ш́а̄-бƨараір амрита-сіндƨу-майаіƨ̣ катхан̃чіт
ка̄ло майа̄ті-ґамітаƨ̣ кіла са̄мпратам̇ ƨі
тван чет крипа̄м̇ майі відƨа̄сйасі наіва кім̇ ме
пра̄н̣аір врадже на ча варору бака̄ріна̄пі?
(Вілапа Кусуманджалі, 102)
Ця шлока — молитва, звернена безпосередньо до Радƨарані. Вона виражає особливий вид надії, такої солодкої та втішної, що її порівнюють з безмежним океаном нектару. Дас Ґосвамі каже:
«Лише завдяки цій надії я ще якось живу. Лише заради неї я продовжую своє існування в ці скорботні часи. Ця надія підтримує мене. П’янкий, як нектар, океан надії вабить мене до себе та дає мені сили жити далі. Не знаю як, але я тягну свої дні, всім серцем сподіваючись лише на це єдине спасіння.
Що тримає мене тут? Я втратив спілкування з Маƨапрабƨу, Сварупою Дамодарою та багатьма іншими великими душами, але все ще живу. Чому? В мені теплиться особливий промінь надії. Ця надія дарує мені надзвичайно прекрасну та піднесену перспективу. Я більше не можу терпіти. Очікування стало нестерпним. Зі мною покінчено, бо я не в силах більше чекати. Якщо Ти прямо зараз не явиш мені Свою милість, то мені кінець. Я назавжди змарную цей шанс. Я втрачу будь-який смак до життя — воно перестане мати для мене хоч якийсь сенс.
Без Твоєї милості я не проживу й миті. І Вриндаван, що дорожчий мені за саме життя, став мені не милий. Це справжній біль, постійна мука. Що мені ще сказати, якщо навіть Кришна мені не милий. Соромно зізнатися, але я не зможу полюбити Кришну, поки Ти, нарешті, не приймеш мене у сокровенне коло Твоїх слуг. Заради цієї чарівності я сюди прийшов. Я побачив ключ до цієї чарівності в служінні Тобі в колі твоїх близьких слуг. Без нього все для мене позбавлене смаку. Без цього мене не тішить навіть життя у Вриндавані. Що говорити про інших, якщо навіть Кришна вже не приваблює мене». Така молитва Раґƨунатхі Даса Ґосвамі.
Служіння Радƨарані
Отже, вчення Маƨапрабƨу проголошує Ра̄дха̄-да̄сйам — служіння Шріматі Радƨарані — найвищим досягненням для живої істоти. У цьому суть “Шрімад-Бƨаґаватам”. Сам Кришна сказав (ШБ, 11.14.15):
на татха̄ ме прійатама
а̄тма-йонір на ш́ан̇караƨ̣
на ча сан̇карш̣ано на ш́рі̄р
наіва̄тма̄ ча йатха̄ бƨава̄н
«О Уддƨаво! Ні Браƨма, ні Шива, ні Баладева, ні Лакшмі, ні навіть Я Сам не дорогі Мені так, як ти».
Тоді як сам Уддƨава так прославляє Вриндаван, Враджа-ґопі та Радƨарані (ШБ, 10.47.61):
а̄са̄м аƨо чаран̣а-рен̣у-джуш̣а̄м аƨам̇ сйа̄м̇
вринда̄ване кім апі ґулма-латауш̣адƨі̄на̄м
йа̄ дустйаджам̇ сва-джанам а̄рйа-патхам̇ ча ƨітва̄
бƨеджур мукунда-падаві̄м̇ ш́рутібƨір вімриґйа̄м
«Ґопі Вриндавану відмовились від спілкування зі своїми чоловіками, синами та іншими членами сім’ї, з якими дуже важко розлучатися, і вони пожертвували навіть своїми релігійними принципами, щоб знайти притулок біля лотосових стоп Кришни, якого шукають навіть Веди. Даруй же мені щастя народитися травинкою у Вриндавані, щоб я міг прийняти на свою голову пил зі стоп цих великих душ».
Пошук Шрі Радƨи
Уддƨава показав нам, яке високе становище ґопі. Проте між усіма ґопі та Радƨарані існує також принципова відмінність. Це доведено Раса-лілою. Коли Кришна та ґопі відкрито виявляли свій сердечний потяг, і ця божественна раса лилася, затоплюючи всі сторони світу, Радƨарані теж була там. Вона внесла найвищий вклад у загальний прояв паракія-мадƨура-раси, любовних стосунків поза шлюбом.
Раптом у серці Радƨарані виникло невдоволення. Вона замислилася: «Невже Я теж вважаюся частиною загального потоку раси?» Не згодна з цим, Вона раптово пішла. Явивши Свою беззаперечну, виняткову перевагу в танці та співі, внісши новий струмінь у течію раси, Вона раптом покинула коло танцю Раса. І Кришна несподівано відчув: «Без Радƨарані все втратило свій смак». Течія раси тривала, однак, здавалося, втратила найголовніше. У ній уже не було колишнього зачарування. «Чому в Моєму серці вже немає колишньої насолоди?» — подумав Кришна. Він відчув спад почуттів. Засмучений відсутністю Радƨарані, Він теж залишив коло танцю Раса і вирушив на Її пошуки.
Хоча паракія-мадƨура-раса (найвища солодкість позашлюбного кохання), Вриндаван і ґопі — все залишилося на своєму місці, проте, існує принципова відмінність між усіма іншими ґопі та особливим оточенням Шрімати Радгарані. Вони відрізняються як якісно, так і кількісно. Джаядев Ґосвамі у своїй “Ґіта-Ґовінді” (3.1) описав, як Кришна покинув коло танцю Раса:
кам̇са̄рір апі сам̇са̄ра-
ва̄сана̄баддƨа-ш́рин̇кхала̄м
ра̄дƨа̄м а̄дƨа̄йа ƨридайе
татйа̄джа враджа-сундарі̄ƨ̣
«Господь Кришна заключив Шрімати Радƨарані у Своє серце, бо бажав танцювати з Нею. Тому Він залишив коло танцю Раса та всіх інших прекрасних дівчат Враджа».
Так Джаядев описує, як Кришна, чиїм серцем заволоділа Радƨа, залишив коло танцю Раса. Кришна вирушив на пошуки Радƨарані. Яке ж піднесене Її становище! Кажуть: «Господь Кришна не може задовольнити Свої трансцендентні бажання любовних стосунків навіть оточений мільярдами ґопі. Тому Він вирушив на пошуки Шрімати Радƨарані. Лише уявіть собі, якими трансцендентними чеснотами Вона володіє! (ш́ата-кот̣і-ґопі̄те наƨе ка̄ма-нірва̄пан̣а, Чч, Мадƨйа, 8.116)».
Серед безлічі інших ґопі, які були там, ніхто не міг зрівнятися з Шріматі Радƨарані за своїми якостями. Навіть усі разом вони не могли повністю задовольнити Кришну. Причина цього — безумовна перевага Радƨарані. Саме це нам було відкрито.
Рупануґа-сампрадая, послідовники лінії Шрі Рупи, — це ті, хто має особливий потяг до служіння під керівництвом Шріматі Радƨарані. До цього вищого буття немає доступу тим, хто перебуває під впливом мирського життя, повного зречення від світу чи навіть відданості Богові, що ґрунтується на приписах священних писань. Така найвища відданість Богу не підкоряється жодним законам. Вона мимовільна, природна і самочинна. Лише в цьому колі досяжна найвища жертовність та самовіддача. З кола Шріматі Радƨарані випромінюється божественне почуття найвищого порядку. Воно настільки неповторне і прекрасне, що з ним не зрівняється жодне досягнення, відоме у вічності часу та простору.
Далі йде ще одна стадія, до якої ми маємо бути готові. Слід осягнути, навіщо нам прагнути увійти в коло Радƨарані. Чи маємо ми гадати, що там, у цьому вищому середовищі, ми наблизимося до Кришни? Чи маємо ми вірити, що так ми досягнемо найближчих стосунків з Кришною? Чи слід нам прагнути увійти в це сокровенне коло? Ні! Нам не варто прагнути особливої близькості з Кришною, а слід цілковито зосередитися на служінні Радƨарані. Чому? Яке вище благо ми зможемо отримати, служачи Радƨарані? Чого ми можемо втратити, якщо спробуємо служити безпосередньо Кришні? Те, як Радгарані служить Кришні, — це найвище служіння в усіх проявах. Якщо ми присвятимо себе служінню Радƨарані, то Вона спрямує нашу енергію у Своєму служінні Кришні. І якщо нам випаде благодать взяти участь у Її служінні Кришні, тоді, як винагорода, від Неї до нас зійде відповідне почуття. Так ми зможемо долучитися до відданості Кришні найвищого виду (Маƨабƨави).
Тому подруги Радƨарані, Її довірені служниці, загалом не схильні до прямого спілкування з Кришною. Вони уникають цього. Проте Радƨарані, являючи природну доброту і великодушність, все ж таки знаходить привід і час, щоб влаштувати їм особисту зустріч з Кришною. Самі ж вони прагнуть уникати прямого спілкування з Кришною і завжди зосереджені на служінні Радƨарані. Це підтверджується в “Чайтан’я-чарітамриті” (Мадƨ’я-ліла, 8.209):
ра̄дƨа̄ра сварӯпа — криш̣н̣а-према калпа-лата̄
сакхі̄-ґан̣а ƨайа та̄ра паллава-пуш̣па-па̄та̄
«За Своєю природою Шрімати Радƨарані уподібнюється ліани любові до Бога, а ґопі — гілочки, квіти й листя цієї ліани». Гілочки, квіти й листя вічно зростають з цієї ліани, Шрімати Радгарані. Вона — стовбур, а вони — гілки. Такий їхній нерозривний союз.
Однак є щось ще величніше. Ми відомі як Рупануґи, або послідовники Шрі Рупи. Чому? Служіння Шрімати Радƨарані виключає все, навіть Нараяну, щоб наблизитися до Кришни. Є Кришна Двараки, Кришна Матхури і Кришна Вриндавану. І знову, у Вриндавані, де невимушене спілкування властиве всім групам відданих, оточення Радƨарані посідає найвище положення. Пряме служіння Шріматі Радƨарані вважається найвищим, що перевершує служіння всіх інших груп. Проте, є ще один аспект.
Шріла Рупа Ґосвамі — Шрі Рупа-манджарі
Хто такий Шрі Рупа у Вриндавані? Він — Рупа-манджарі. Ієрархія духовного світу здебільшого незмінна. Новоприбулі можуть зайняти особливе становище манджарі, помічниці в мадхура-расі. А очолює всіх манджарі Шрі Рупа-манджарі. Що ж такого особливого є в групі манджарі, чого немає навіть серед сакхі, подруг Кришни? Спочатку йде Радхарані, потім група Лаліти — Її найближчої помічниці. Потім, під керівництвом Лаліти, знаходиться Шрі Рупа-манджарі. Чим же унікальне становище послідовників Шрі Рупи? За його милістю можна стати манджарі в іграх Кришни. Розгляньмо з найбільшою повагою та увагою, в чому перевага кола манджарі.
Коли Радƨа і Ґовінда зустрічаються у потаємному місці, сакхі, які вже досить дорослі та обізнані в мистецтві подібних ігор, не заходять туди, щоб не заважати Їхньому усамітненому спілкуванню. Присутність подруг-ровесниць може засмутити Радƨу і Ґовінду. Це може створити певну незручність. Але молодші дівчатка можуть прийти туди, і тоді Радга і Ґовінда не відчувають ніякого збентеження у вільному спілкуванні. Тому ці манджарі, молодші дівчатка, можуть бути допущені до цього таємного спілкування Радƨи-Ґовінди, найвищої стадії Їхніх ігор. Однак для подруг-ровесниць доступ туди закритий.
Досягнувши Вриндавана, душі можуть набути положення манджарі. А манджарі здобувають таку неповторну нагоду під керівництвом Шрі Рупи-манджарі. Отож, вони отримують найбільшу перевагу, адже для манджарі можливий найсвященніший вид сокровенного служіння Кришні, недоступний навіть для сакхі. Його можна знайти в оточенні Радƨарані. Тому становище Рупануґ, послідовників Шрі Рупи, дарує найвищу перспективу з усіх можливих. І це — дар Шрі Чайтан’ї Маƨапрабƨу, який відкрив це всьому світові. Так це було визнано найвищим проявом нашої вдачі у стосунках з Кришною. Це неможливо навіть уявити. Це незмірно перевершує всі наші найсміливіші сподівання. Але це так — наша найвища духовна перспектива пов’язана з сокровенним колом Шрі Рупи-манджарі, Рупи Ґосвамі.
Тому вчення Шрі Чайтан’ї Маƨапрабƨу відоме як Рупануґа-сампрадая. З нею пов’язана наша доля. У ній — шлях до нашого щастя. Тепер нам слід так влаштувати своє життя, щоб природно доторкнутися до цього найвищого, найчистішого духовного усвідомлення. У жодному разі не дозволяйте собі задовольнятися чимось меншим, ніж цей найвищий ідеал. Це має стати найвищою метою нашого життя. І нам потрібно узгоджувати свій духовний пошук з цим ідеалом, виходячи зі свого теперішнього становища.
Духовна спадщина
Ми ще неповнолітні. Наш батько залишив нам безліч важливих документів про власність, яку ми маємо успадкувати. Будучи неповнолітніми, ми мусимо спробувати з’ясувати, яка власність належить нам за цими документами. Коли ми досягнемо повноліття, то вступимо у законне володіння нашою спадщиною. Наш Ґуру, наш опікун, наш батько подарував, залишив нам у спадок Раґануґа-шастри — писання, присвячені чистій і спонтанній любові до Бога. І в міру того, як ми будемо духовно зростати, ми повинні будемо визначити, в чому наші перспективи, в чому наше справжнє багатство. Ми маємо вимагати й отримати його. Наша спадщина гарантує наші права на нього. Таке наше становище. Ми неповнолітні, але маємо подорослішати і набути того служіння Богові, що уготоване нам нашими хранителями.
Відданий: Ми просимо вас захистити наші права. Ми вважаємо, що за відсутності нашого батька суд призначив опікуна, щоб той наглядав за нами, вберіг від неприємностей і впорядкував процес успадкування.
Шрідƨара Маƨарадж: Це не моє. Це власність мого Ґурудева. А Бƨактіведанта Свамі Прабƨупада дав вам ключ і спрямував вас: «Ідіть і відкрийте цим ключем залізний сундук. І ви побачите, які коштовності та прикраси в ньому зберігаються».
Звісно, коли ми кажемо таке, ніхто нас не зрозуміє. Хто зможе гідно оцінити це? Вони казатимуть:
— Все це плід безумства. Ці люди намагаються добути електрику в небі, відкидаючи таку рідну землю. Вони подібні до птаха чатаки.
Рупа Ґосвамі каже, що є птах чатака, який ніколи не візьме жодної краплі води з землі. Їхня природа така, що щоразу, коли їм хочеться пити, вони звертають свій погляд до хмар. «Хоч краплинку чистої води!» — ось про що вони кричать. І вони чекають, піднявши дзьобики до неба, до хмар. Вони ніколи не доторкнуться до води, що торкнулася землі. Наш шлях подібний до цього. Рупа Ґосвамі так описує настрій цього птаха:
Крапля Твоєї милості
вірачайа майі дан̣д̣ам̇ ді̄набандƨо дайа̄м̇ ва̄
ґатір іƨа на бƨаваттаƨ̣ ка̄чід анйа̄ мама̄сті
ніпатату ш́ата-кот̣ір нірбƨарам̇ ва̄ нава̄мбƨас
тад апі кіла пайодаƨ̣ стӯйате ча̄такена
«О грозова хмаро! Ти можеш покарати мене чи знищити. Якщо вдарить блискавка, мене не стане. Ти можеш обрушити на мене грім і блискавки або дарувати води. Але скільки зможу я випити своїм маленьким дзьобом? Ти ж можеш пролити цілу зливу. О Владико нужденних! Ти можеш дати мені краплю відданості Тобі або покарати як завгодно».
Цей птах постійно благає про воду. Хмара може одразу ж виконати його прохання або, пославши блискавку, знищити його. Така природа цього птаха. Рупа Ґосвамі каже:
— Я зовсім як цей птах. О Кришно, Ти можеш знищити мене, стерти з лиця землі, або врятувати однією краплею Своєї милості. Я не шукатиму задоволення у бруді. З цим покінчено. Я ніколи не повернуся до пошуку свого щастя на землі, у мирському. Я вже твердо вирішив: або я отримаю краплю Твоєї милості, або Ти можеш покінчити зі мною.
Так Шріла Рупа Ґосвамі молить про те, щоб милість Кришни зійшла на нього подібно до дощу з небес, і не лише втамувала його спрагу, але й омила його, здійснила його найбільше бажання і задовольнила б його найглибшу потребу.
Отже, ми ніколи не повинні шукати своє щастя у багнюці. Ми завжди маємо дивитися високо в небо і молитися про Шрі Ґуру та Його Милість.
| << 13 глава | Зміст |