Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
11 глава
Земля незліченних Ґуру
У “Шрімад-Бƨаґаватам” (11.9.31) говориться:
на ƨй экасма̄д ґурор джн̃а̄нам̇
су-стхірам̇ сйа̄т су-пуш̣калам
«Неможливо отримати повне знання лише від одного Ґуру».
На найвищому щаблі відданості Богу ми перестанемо бачити тільки одного Ґуру — ми побачимо своїх Ґуру повсюди. У царстві Кришни всі є Ґуру, і в цьому напрямку слід змінювати свою свідомість. Усі мешканці духовного світу є для нас Ґуру, а ми — їхні слуги. Увійти на Вайкунтху або Голоку означає бачити духовних наставників усюди і схилятися перед ними. Звісно, серед них є своя градація, але всі вони — наші Ґуру.
Є різні категорії Ґуру, і всі вайшнави теж вважаються Ґуру. Якщо духовний учитель надсилає учневі хоча б один лист, його зміст для учня буде безмежним. Знання, дане духовним учителем, — безмежне. Але щоб повністю його зрозуміти, потрібні різні джерела.
На найвищому духовному рівні можна знайти відданість Кришні в усьому. Коли ми навчимося правильно сприймати реальність, усе надихатиме нас на виконання нашого обов’язку. Маƨапрабƨу в кожному лісі бачив Вриндаван. У кожній річці Він бачив Ямуну, а в кожному пагорбі — Говардƨан. На цьому найвищому рівні, куди б ми не кинули погляд, усе буде нагадувати нам про Господа. У цьому й полягає обов’язок Ґуру: вони навчають нас і надихають на служіння Кришні. Куди б ми не кинули погляд, з чим би не зіткнулися, усе буде спонукати нас виконувати свій духовний обов’язок. Ось у чому полягає сенс поняття Ґуру. Наш Ґуру — це той, хто спонукає нас служити Кришні, хто звертає наш погляд до Центру буття. А оскільки кожен атом на Вайкунтхі й Голоці надихатиме нас на виконання свого обов’язку, всі вони — наші Ґуру. На найвищому духовному рівні ми бачитимемо своїх Ґуру всюди.
Ґуру — той, хто розсіює темряву
На нижчих рівнях матеріалістичної свідомості все, що ми бачимо, центробіжним потоком відводить нас від Центру буття. Усе, що ми бачимо, ніби каже нам: «Підійди і насолодися мною». На цьому нижчому рівні все спонукає нас до насолод, тоді як на іншому рівні ми відчуваємо поклик до відречення від світу. Імперсоналісти, які прагнуть спасіння, кажуть: «Усе навколо — тимчасове й минуще. Відкинь все це!» Але тільки у відданості Богу полягає позитивна сторона реальності. На рівні відданості Богу все буде вести мене до Центру буття, до Кришни. І ті, хто допомагає нам у цьому — наші Ґуру. Ґуру — це «той, хто розсіює темряву як насолоди, так і зречення».
Кришна радить нам не обмежуватися однією думкою (А̄ча̄рйам̇ Ма̄м̇ віджа̄ні̄йа̄н). У нашій спадкоємності існує багато Шікша-ґуру, і в цьому наша велика вдача. Спостерігаючи навколо себе чимало Ґуру, ми поступово навчимося бачити духовних наставників усюди. Ми будемо в усьому бачити благодатні натяки, що вказують на присутність Бога. Кришна говорить: «Той, хто бачить Мене в усьому і все в Мені, ніколи не буде втрачений для Мене, і Я ніколи не буду втрачений для нього».
йо ма̄м̇ паш́йаті сарватра сарвам̇ ча майі паш́йаті
(Бƨаґавад-ґі̄та̄, 6.30)
Нам слід намагатися бачити Його в усьому, і тоді ми будемо в безпеці. Не бачити Ґуру — дуже небезпечно. Але якщо ми зможемо бачити всюди Ґуру, що радить нам спрямувати всю нашу енергію на служіння Богові, тоді ми будемо в безпеці. Звісно, існує також особливе бачення Ґуру, завдяки якому я можу одразу отримати всю можливу підтримку й допомогу. Але, зрештою, Кришна каже: «Я — Ачар’я. У Ґуру ти маєш бачити Мене».
Драгоцінність на долоні
Хто такий Ачар’я? Це той, хто знає, як виявляти належну шану своєму Ачар’ї. В одному зі своїх коментарів Баладева Відйабхушана пояснює, як Рупа і Санатана Ґосвамі відкрили світові Ґовінду. Він каже, що якщо у когось у руці дорогоцінний камінь, він може показати його по-різному, виставляючи різними гранями. Рупа і Санатана, кожен по-своєму, показали людям дорогоцінний камінь на ім’я Ґовінда, Якому вічно служить Верховна Богиня процвітання. Обидва вони відкрили світові Вищу Особу, Ґовінду, як дорогоцінний камінь на долоні.
Тому не тільки в тому, що стосується вищої мети життя, а й у всьому іншому наше знання залежить від більш ніж одного джерела. Зазвичай ми отримуємо знання з одного джерела, але воно стає надійним лише тоді, коли підтверджується й підкріплюється іншими. В Ньяя-шастрі, законах логіки, виділяють шість стадій пізнання: вішая (тезис), самшая (сумнів), пурва-пакша (антитезис), міма̄мса̄ (синтез), сиддха̄нта (висновок) і сангатіх̣ (підтвердження з інших джерел). Лише після проходження цих шести стадій висловлювання можна вважати правдивим. Будь-яке знання потребує підтвердження з інших джерел, хоча частіше за все ми отримуємо його лише з одного джерела. Спочатку ми дізнаємось про істину не з одного, а з багатьох джерел. Потім ми зосереджуємося на отриманні знання з найавторитетнішого джерела.
Наше перше зіткнення з істиною відбувається то тут, то там, і ці проблиски знання рідкісні й незначні. Спочатку аг’ята-сукриті — несвідома благочестива діяльність, потім г’ята-сукриті — свідома благочестива діяльність, потім шраддха — віра, потім садху-санга — спілкування зі святими. Так ми шукаємо Шрі Кришну. Наш пошук триває то тут, то там. В цьому нам допомагають багато святих, але лише до певної міри. Зрештою ми приходимо до того духовного вчителя, в якому бачимо свою найбільшу можливість осягнути істину, і віддаємося йому.
Прийнявши духовного вчителя, відданий виявить, що у його Ґуру багато учнів, і він братиме приклад і з них. Духовний учитель порекомендує йому певні книги. Він скаже: «Читай “Бƨаґавад-ґіту” і “Шрімад-Бƨаґаватам”». У цих книгах ми також знайдемо багато Ґуру, адже там наводяться слова багатьох учителів.
Бачити в усіх Ґуру
Всі вони роблять свій внесок. Зрештою, нам слід зрозуміти, що нам належить увійти в обитель незліченних Ґуру. Слід поважати як Ґуру кожного, хто спонукає мене шукати Кришну, служити Йому. Всі вони допоможуть мені досягти Центру буття. Це найсприятливіше становище: бачити Ґуру в кожному, при цьому нікого не вважаючи слугою або байдужим. Це наша найбільша вдача: ми можемо здобути вище духовне оточення, де кожен є нашим Ґуру. Тут же все є нашими слугами, навіть наш батько й мати. В цьому світі експлуатації ми від кожного бажаємо щось отримати. А у зреченні все відкидається — це як втеча від усього. Якщо ми хочемо увійти в царство вічних перспектив, то нам необхідно навчитися в усіх бачити Ґуру, себе ж вважати слугою.
Всі вони — наші Ґуру, всі вони — наші опікуни й доброзичливці. З такою свідомістю ми зможемо отримувати допомогу звідусіль. З усіх боків приходитимуть їхні благословення й милість. Всі вони — наші доброзичливці та опікуни, які ведуть нас до вищого призначення. Як ми можемо від цього відмовитися?
Все ж ієрархія існує, так само, як і в самому існуванні Бога є ієрархія: Васудев, Вішну, Нараян, Дваракеш, Матхуреш, Свайам Бƨаґаван Кришна — стільки різних рівнів. Ієрархія завжди присутня відповідно до нашого внутрішнього становища. Тому не варто боятися.
Звісно, бувають часи, коли ми опиняємося в несприятливих обставинах, і спілкування з істинним святим стає великою рідкістю. На цьому етапі нас можуть застерігати від спілкування з майяваді, буддистами, шанкаритами, наґа баба та багатьма іншими групами так званих садгу, щоб ми не металися туди-сюди в пошуках поради у будь-якого ґуру. Щоб уберегти, захистити нас від такої біди, нас попереджають: «Не намагайтеся бачити Ґуру в кожному зустрічному». Однак на певному етапі, коли ми вже відчули смак до істини, нас підносять на той план буття, де кожен буде нашим Ґуру, допомагаючи нам рухатися до нашого призначення.
Ця обережність особливо важлива на початку, оскільки багато шахраїв палко бажають вплинути на нас. На цьому етапі, щоб рухатись до своєї мети, ми повинні зосередити свою увагу виключно на своєму Ґуру, уникаючи буддистів, майяваді, атеїстів та всіх тих, хто носить червоні ганчірки, щоб видавати себе за садƨу.
У кожній сампрадаї, релігійній традиції, вдаються до такого прийому: «Слухай тільки те, що говорять у нас. Зберігай вірність словам твого ґуру, його настановам. Не намагайся спілкуватися з усіма підряд, шукати порад на стороні. Дуже багато вчителів — вороги твого Ґуру. Те, що вони проповідують, не є істиною». На певному етапі таке застереження необхідне. «Не намагайся бачити Ґуру в кожному зустрічному, адже у цьому світі стільки людей в одязі садƨу провертають свої брудні справи». На початковому етапі без таких попереджень не обійтися.
На початкових етапах дуже важлива підтримка наших старших братів, які навчать нас правильно виражати і посилювати відданість Ґуру. Вони допоможуть нам усвідомити велич нашого Ґуру і можуть виступати як наші Шікша-ґуру. Але коли ми вступимо в царство служіння Богу, допомагати нам буде кожен. Крім того, говориться, що в нас може бути внутрішнє прагнення до Вриндавану, прагнення служити Кришні на Ґолоці, але якщо ми будемо спілкуватися з багатьма садƨу в настрої Вайкунтхи, то опинимось на Вайкунтхі.
На певному етапі нам слід остерігатися поганого спілкування. Тому в “Бƨакти-расамрита-синдƨу” (1.2.90) Рупа Ґосвамі каже:
саджа̄ті̄йа̄ш́айе сніґдƨе са̄дƨау сан̇ґаƨ̣ свато варе
З якими святими нам варто прагнути спілкуватися? З тими, хто знаходиться в нашій лінії пошуку Бога, у кого такі ж високі духовні прагнення, як і в нас, і хто духовно займає більш високе положення. Спілкування з такими святими найбільше допоможе нам у досягненні вищої мети.
Можуть виникнути певні труднощі, але якщо ми щирі у своєму серці, то оточення не зможе нас обманути, бо допомога Бога нерозривно пов’язана з нашою щирою внутрішньою потребою (на ƨі калйа̄н̣а крит каш́чид дурґатим̇ та̄та гаччƨати, Бг, 6.40). Те, чого ми бажаємо в глибині свого серця, неодмінно здійсниться, адже Кришна знає все. На нашому шляху можуть зустрітися перешкоди, але з допомогою Кришни всі вони будуть усунені, і наші найпотаємніші прагнення здійсняться.
| << 10 глава | Зміст | 12 глава >> |