Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
1 глава
Відданість Шрі Ґуру
Навіть великі мудреці збентежені у розумінні, що таке по-справжньому добрі та погані вчинки, що треба прийняти, а від чого відмовитися.
кім карма кім акарметі
що є дія що є бездіяльність
кавайо ‘пй атра моƨітаƨ̣ (Бґ 4.16).
розумні також тут введені в оману
Навіть великі мудреці не в змозі усвідомити свої справжні потреби. Матеріальний світ — це темні джунглі сумнівів і хибних уявлень, де душа проходить через різні втілення та стани свідомості. У “Кодексі Ману” сказано:
джала-джа̄ нава-лакша̄н̣і
водоплавні 9 х 100000
стха̄вара̄ лакша-вим̇ш́аті
рослини 100000 х 20
кримайо рудра-сан̇кхйака̄ƨ̣
плазунів і черв’яків 1100000
пакшін̣а̄м̇ даш́а-лакшан̣ам
птахів 10 х 100000
трім̇ш́а̄л-лакша̄н̣і паш́аваƨ̣
30 х 100000 тварин
чатур-лакша̄н̣і ма̄нушаƨ̣
4 х 100000 людей
“Існує 900 тисяч видів водоплавних, 2 мільйони видів дерев і рослин, 1 мільйон 100 тисяч видів плазунів, 1 мільйон видів птахів, 3 мільйони видів чотириногих тварин і 400 тисяч видів людей”.
Ману стверджує, що дерева опинилися в такому безнадійному становищі внаслідок своєї ж карми. Як і ми, вони також відчувають біль та насолоду, а їхні душі не менш цінні. Це сумне становище є наслідком їхньої власної карми. Їм нікого звинувачувати, окрім самих себе.
Такий стан справ у зовнішньому світі. Середовище, в якому ми живемо, наповнене хибними ідеями, непорозуміннями, негідним керівництвом і непристойною поведінкою. Як нам навчитися відрізняти добре від поганого та зрозуміти, чого слід прагнути, а від чого варто відмовитися? З усіх боків нас атакує безліч пропозицій та альтернатив, що намагаються вплинути на нас і схилити на свій бік. Весь цей зовнішній світ покритий ілюзією й непорозумінням, але при тому сповнений таким розмаїттям. Як ми можемо сподіватися пізнати безмежний духовний світ Вайкунтхи? З яким ставленням ми маємо звертатися до царства Абсолюту, яке є трансцендентним і знаходиться поза межами розуму й усіх чуттів (адƨокшаджа)?
Якщо ми дійсно це розуміємо, то повинні прийняти будь-який шлях або укласти будь-який союз, щоб отримати доступ до цього духовного царства. Нам вкрай потрібен хоча б найслабший зв’язок, що допоможе здійснити цю найпотаємнішу мету нашого серця. Зараз ми безсилі й тонемо в морі відчаю і розчарування. У цій величезній небезпеці ми покладаємось на свою свободу волі — здатність знайти своє благо. Але наша воля та здібності надто незначні й непридатні, щоб на них покладатися. Все довкола нас свідчить про небезпеку, в якій ми опинилися. Тому істинний Ґуру, який приведе нас до нашого справжнього блага, є надзвичайно важливим.
Нас оточують різноманітні сили, що спокушають нас і тягнуть у різні боки. Тому правильне керівництво є найціннішим і найважливішим для нас. Якщо ми приймаємо вказівки звідки завгодно, то неминуче будемо введені в оману. Нам необхідно отримати правильний напрямок. Кришна дає його в “Бƨаґавад-ґіті” (4.34):
тад віддƨі пран̣іпа̄тена
то зрозумій віддавшись
паріпраш́нена севайа̄
запитуючи служачи
упадекшйанті те джн̃а̄нам̇
посвятить тебе у знання
джн̃а̄нінас таттва-дарш́інаƨ̣
досвідчений істини провидець
“Трансцендентне знання у твоєму серці може розкрити лише той самоусвідомлений мудрець, який безпосередньо бачить Абсолютну Істину. Для цього тобі потрібно наблизитися до такого святого провидця, смиренно прийняти його як свого духовного вчителя, отримати від нього духовну посвяту, щиро запитувати й служити йому”.
Тут Кришна дає нам те мірило, за яким ми можемо встановити, що є добре, а що погано. Це мірило — чисте джерело: Кришна, Садƨу, Ґуру. Мірило, яке допоможе нам відрізнити істину від не-істини, повинно походити зі справжнього світу, а не з його спотвореного й тлінного відображення. Далі, щоб усвідомити істину, ми повинні мати три згадані якості: пран̣іпа̄т, паріпраш́ну і севу.
Пран̣іпа̄т означає, що ми повинні підкоритися цьому Знанню, оскільки воно надзвичайно високого порядку. Це Знання є надсуб’єктивним, тому ми не можемо перетворити його на об’єкт нашого пізнання. Ми можемо бути суб’єктами у матеріальному світі, але на тому плані буття нам доведеться стати об’єктами в руках Абсолютного Знання.
Пран̣іпа̄т означає, що учень звертається до духовного вчителя так: «Я закінчив свій досвід у цьому зовнішньому світі. Ніщо мене більше не приваблює в ньому. Я вже досить тут мандрував. Тепер я нероздільно підношу себе на твій вівтар. Я жадаю твоєї милості». Ось у якому настрої ми повинні звертатися до Абсолютного Знання.
Паріпраш́на означає, що учень щиро і чесно озвучує запити свого серця. Ми не повинні ставити питання з тенденцією дискусії та заради суперечки. Наша мета — очиститися від підозр та всіх сумнівів, щоб повністю зосередитися на осягненні вищої істини. Ми повинні зрозуміти, що ця істина походить із вищого плану реальності, про який ми навіть не маємо уявлення.
І, нарешті, севайа, або служіння. Це найважливіше. Ми всім серцем бажаємо відчути зв’язок із цим Знанням, але не для того, щоб отримати допомогу вищого світу для розв’язання мирських проблем. І не для того, щоб жити в цьому світі ще краще. Наше прагнення — присвятити себе служінню духовному царстві й назавжди розпрощатися з цим тлінним світом. Тільки з таким ставленням можна наблизитися до Абсолютного Знання. Ми повинні служити цьому вищому Знанню, а не намагатися змусити його служити нам. Інакше нам не дозволять увійти до царства Абсолюту. Абсолютне Знання ніколи не опуститься, щоб служити цьому нижчому світу. Милість Абсолюту можна отримати лише тоді, коли ми віддаємося безкорисливому служінню Йому. Нам не слід намагатися використовувати Його для задоволення своїх власних інтересів чи низьких почуттів.
Ми повинні присвятити себе Йому з бажанням служити, а не чекати, що Він присвятить Себе задоволенню наших низьких потреб. Лише завдяки безкорисливому служінню ми зможемо рухатися до царства істинного Знання й відчути зв’язок із ним. І тільки тоді ми зрозуміємо, що є що, і збагнемо наше нинішнє становище.
Ось у чому суть ведичної культури. Абсолютне Знання завжди передається тільки цим шляхом. Його не можна отримати за допомогою інтелектуального методу чи мирського знання. Шріла Прабƨупада Бƨактісіддƨанта часто наводив приклад із бджолою, яка сідає на закриту банку з медом. Вона лиже скло, намагаючись скуштувати мед. Як бджола не може з’їсти мед, повзаючи зовні, також і розум не може наблизитися до царства духу. Ми можемо думати, що ось досягли його, але це неможливо: існує перешкода, подібна склу. Всі інтелектуальні досягнення не мають жодного відношення до Абсолютного Знання. Тільки через віру, щирість і відданість ми можемо наблизитися до цього божественного царства і стати його мешканцями. Ми зможемо вступити на вищий план буття лише, якщо нам дадуть візу і впустять. Лише тоді ми зможемо долучитися до вічного духовного життя в обителі Бога.
Отже, щоб наблизитися до істини, яка є найвищою Абсолютною Реальністю, кандидат повинен мати три згадані якості: смиренність, щирість та відданість. Подібні твердження є в “Шрімад-Бƨагаватам” і Ведах. В Упанішадах сказано:
тад-віджн̃а̄нартхам̇ са ґурум ева̄бƨіґаччхет
то знання щоб знайти той до гуру ! має наблизитися
саміт па̄н̣іƨ̣ ш́ротрійам̇ браƨма-нішт̣хам
з дровами в руці к знавцю Вед у Богу затвердженому
«Звернися до духовного наставника. Залиш нерішучість і недбалість, і йди до нього з ясним та щирим серцем».
Духовне життя — це квиток в один кінець
Не слід звертатися до духовного вчителя зі «зворотним квитком у кишені». Ш́ріла Бƨактісіддƨанта Прабƨупада не раз повторював: «Ви прийшли сюди, але взяли із собою зворотний квиток». Проте не можна йти до Ґуру з таким ставленням. Навпаки, ми повинні розуміти, що побачили все, випробували все в цьому смертному світі, і тут нам уже нема чого прагнути. Ясно усвідомлюючи це, ми повинні звернутися до Ґуру. Це має стати єдиною перспективою нашого життя. Цей світ — юдоль смерті. Він не призначений і не придатний для справжнього життя. Проте вроджену волю до життя ми знаходимо у кожній живій істоті.
«Все, чого я хочу, — це жити у безпечному місці, де немає смерті. Тому я вкрай потребую знайти справжній захист». З такою рішучістю учень наближається до Ґуру і знаходить притулок у нього з усім, що має, заради служіння Ґуру. Він прийде до Ґуру не для того, щоб просто докучати, а з уже забезпеченими власними потребами. Він прийде з усім необхідним. Він ніколи не думатиме, що зробить послугу духовному вчителю і прославить його, ставши його учнем.
А якими мають бути якості духовного наставника? Він чудово обізнаний в істинах священних писань — у чистих духовних ідеях, а не в їхніх спотворених мирських уявленнях. Одкровення сходило в цей світ з духовного царства в безлічі форм і відтінків, але Ґуру повинен мати всеосяжне та ясне розуміння цих споконвічних істин. Він також повинен завжди вести справжнє духовне життя. Усі його справи мають бути пов’язані не з тлінним світом, а з духовним царством. Його цікавить лише Браƨман, Абсолют, що може все привести до гармонії. Цей первісний план буття є джерелом усього творіння та містить у собі все суще (Браƨма-ніштхам). Ґуру не пов’язує своє життя ні з чим іншим, ні з чим матеріальним. Він завжди перебуває на трансцендентному плані буття і підтримує цей зв’язок протягом усього свого життя. Тільки з такою свідомістю він робить усі свої вчинки. Це головний сенс Упанішад. І це також сказано у “Шрімад-Бƨаґаватам” (11.3.21):
тасма̄д ґурум̇ прападйета
тому вчителю віддатись
джіджн̃а̄суƨ̣ ш́рейа уттамам
запитувати про благо вище
ш́абде паре ча нішн̣а̄там̇
у Ведах у Бозі і утвердженому
браƨман̣й упаш́ама̄ш́райам
в Абсолюті, бажання й гнів контролюючи
Майя означає непорозуміння. Ми живемо у світі хибних уявлень. Вся наша картина світу ґрунтується на повністю спотворених поняттях і думках. З абсолютної точки зору ми зараз взагалі нічого не розуміємо. Усі наші уявлення відносні. Все навколо нас інфіковане своєкорисливістю, яке повністю керує нами. Коли людина усвідомлює, що все навколо неї смертно і колись зникне, це спонукає її звернутися до Ґуру з питанням: «Що дарує мені найвище благо?» Ось про що слід запитати істинного духовного наставника, Садґуру.
Якими якостями має володіти істинний Ґуру? Садґуру не тільки обізнаний у словах богоодкровенних Писань, але й безпосереднє отримав одкровення Вищої Істини. Йому відома кінцева мета всіх Писань, він утвердився у чистій свідомості, а його життя — живий прояв волі Бога. Слід звернутися до такого наставника, щоб дійсно допомогти самому собі. Тільки так ми зрозуміємо, що є найвищим благом для нас в цьому світі і як його знайти. Це вкрай необхідно і реально. Водночас це не так просто. Абсолютну Істину потрібно шукати лише за допомогою цього методу. Натомість хибний шлях неодмінно призведе до розчарування, і ми скажемо: «Тут нічого немає — це все несправжнє». Однак із правильним зверненням до Вищої Істини, ми зможемо відчути її справжню божественну природу.
| Вступ | Зміст | 2 глава |