Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
Вступ
Для людини цілком природно помилятися. І це неминуче, оскільки ми недосконалі. Але ніхто не хоче лишатися недосконалим. У кожному з нас є щось живе, що спонукає прагнути досконалості. Якби такого не було, ми б не знали, що таке потреби та бажання. Наш потяг до досконалості, звісно ж, дуже слабкий і обмежений, бо інакше ми б одразу досягли своєї мети. І саме це — прагнення досконалості та обмеженість наших здібностей — дозволяють увійти до нашого життя духовному наставнику, Ґуру.
Недосконалий не був би таким, якби не потребував допомоги ззовні. Тоді як Досконалий не був би таким, якби не міг затвердити Себе або допомагати іншим, причому за власним бажанням. Таким чином, лише Сам Абсолют може вести до досконалості або Абсолютної Істини, а божественний посередник, через якого Він діє, — це духовний учитель, Шрі Ґуру.
Пошук Абсолютної Істини (Бога) неможливий без повного вручення себе Ґуру. Однак існує клас мислителів, які вважають, що якщо можливе наукове пізнання світу, то чому тоді найвище духовне знання не може розвинутися в нас цілком самостійно, без будь-якої зовнішньої допомоги? Такі люди вкрай далекі від розуміння істинної природи Абсолютного Знання, яке полягає в тому, що тільки Господь є Абсолютним Суб’єктом, а все інше, зокрема й ми самі, за своєю природою — лише об’єкти Його всезнаючого погляду. Око не здатне побачити розум, бо для нього будь-який зв’язок з розумом можливий лише тоді, коли сам розум зверне на нього увагу. Так само і наш зв’язок з Абсолютним Знанням залежить головним чином від Його ласкавої волі. Від нас потрібно лише поставити себе в повну залежність від Його посередника, духовного вчителя, через якого Господь хоче дати нам Себе.
Наше людське суспільство з його найвищими культурними проявами — це лише нескінченно мала частка динамічного Абсолюту. Як можемо ми сподіватися осягнути чи розвинути ідею надприродного знання та нічим не обмеженої нескінченності, якщо неспроможні прийняти прямий і позитивний метод одкровення? Навіть великі вчені-інтелектуали виявляються малими, наче пігмеї, перед усезнаючим, усемогутнім Абсолютом, який залишає за собою право відкривати Себе лише через Своїх представників.
Проте завжди залишається небезпека стати жертвою шахрая, що видає себе за представника Бога. Слід запобігти цьому, озброївшись щирістю та усім своїм розумінням. Звісно, тут ми мало чим можемо собі допомогти, оскільки у нинішньому стані нами здебільшого керує самскара, набута нами природа. Є такий вислів: «Свій свояка впізнає здалека». Хоча, як правило, нами керують схильності та вподобання, але в нас, особливо у людському житті, завжди є свобода вибору, без якої виправлення та очищення стали б неможливі, а покарання перетворювалося б на звичайну помсту. Абсолютна реальність сама здатна утвердити себе, тобто Всевишній за Своїм бажанням завжди може нам відкритися. Світлу не потрібна темрява, щоб довести своє існування. У сонця немає потреби доводити свою перевагу над усіма іншими джерелами світла. Варто йому з’явитися на небі, і велич його сяйва стає незаперечною. Тому для людини з відкритим і неупередженим поглядом блиск усіх мирських вчителів тьмяніє перед сяйвом Садґуру (справжнього представника Бога).
Зазвичай, Шрі Ґуру проявляє себе двояко: як провідник зсередини і як наставник ззовні. Обидва ці прояви Абсолюту допомагають щирому учневі (індивідуальній душі) досягти абсолютної мети. У своєму зумовленому стані ми не здатні зрозуміти правильний напрямок, який вказує нам Господь зсередини, й тому милосердний прояв Господа як духовного вчителя — це для нас єдина допомога й надія. Водночас ми можемо розпізнати справжнього духовного вчителя (Садґуру) та підкоритися його святим стопам лише завдяки милості внутрішнього Ґуру.
Справжній учень має завжди пам’ятати, що його найвища духовна удача — це просто великодушний дар Абсолютного Господа, а не те що він може виборювати й вимагати по праву. Відповідно до нашої природи, ми здатні лише приймати дари Господньої благодаті. У цьому контексті необхідно зрозуміти, що індивідуальна душа ніколи не зможе сама стати Абсолютним Богом або хоч якось порівнятися з Ним. Навіть у звільненому та повністю усвідомленому стані індивідуальна душа ніколи не може зрівнятися з Богом. Хибне уявлення про тотожність з Богом походить від схильності не бачити різниці між Абсолютним Владикою всього сущого та блискучим сяйвом навколо Його вічної, духовної та блаженної обителі. Насправді, індивідуальна душа є лише частинкою особливої енергії Всевишнього Господа. Ця особлива енергія розташована між духовною та матеріальною енергіями Бога й може потрапити під вплив однієї з них — або вищої, або нижчої. Індивідуальна душа відрізняється від Абсолютного Владики як кількісно, так і якісно: вона завжди підлегла Абсолюту й цілковито залежить від Нього. Іншими словами, Абсолютний Владика, Кришна — це Господар, а індивідуальна душа (джіва) — Його вічний слуга.
Такі взаємини незмінні та по-справжньому благотворні для душі. Не виникне навіть натяку на неволю: у джіві ніколи не відібрати свободу вибору, а благо, яке вона отримає в служінні Богові, нескінченне. Коли джіва віддається Абсолютному Благу, її свобода та індивідуальність не тільки не страждають, але й навпаки — тільки в Ньому вони отримують можливість дійсно розквітнути та розкритися. Особисті інтереси та свобода природно супроводжують тих, хто поєднує своє буття з Абсолютним Благом, тому вони почуваються там, як удома, як риба у воді чи тварина в доброзичливому середовищі. Свобода та всі інші якості Найвищої Особи безмежні й трансцендентні, тому навіть їхній частковий прояв приводить усіх живих істот до повної гармонії.
Шрі Ґуру — не тотожний Самому Всевишньому Господу. Однак він представляє всемогутність внутрішньої сили Господа та втілює Його всеосяжне милосердя й неперевершене служіння Богові. Оскільки він є найвідданішим слугою Бога, Всевишній наділив Шрі Ґуру особливими повноваженнями — піклуватися про найкращі інтереси всіх живих істот, що заблукали, і повертати їх на шлях істини. Отже, в цьому світі страждань і смерті Шрі Ґурудев для нас є ангелом безсмертної надії та щастя. Його поява — найбільш сприятлива і радісна подія для всіх, хто страждає у цьому світі. Це можна порівняти зі сходом ранкової зірки, яка вказує вірний шлях для загубленого в пустелі. Ніжний дотик милосердної руки Шрі Ґуру може втішити всіх, хто безперервно ллє сльози від печалі. Патріот чи філантроп лише погіршують проблему своїми марними спробами полегшити глибокий біль стражденної душі, як і недосвідчений лікар, що намагається лікувати невдачливого пацієнта. О, коли ж ця нещасна душа усвідомить безмежну милість Шрі Ґурудева!
| Зміст | 1 глава |