Книга “Суб’єктивна еволюція свідомості”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
11 глава
Суб’єктивність “Бƨаґавад-ґіти”
“Бƨаґавад-ґіту” коментували багато вайшнавських Ачар’їв, такі як Вішванатх Чакраварті Тхакур і Баладев Відьябƨушан. Свої коментарі до різних віршів залишив і Джіва Ґосвамі. Бƨакті Вінод Тхакур включив свої пояснення до бенгальського перекладу “Бƨаґавад-ґіти”, доповнивши їх коментарями Баладева і Вішванатха Чакраварті. Тлумачення Шрідƨара Свамі вирізняються своєю оригінальністю, і Шрі Чайтанья Маƨапрабƨу високо оцінив його коментарі до “Шрімад-Бƨаґаватам” і “Бƨаґавад-ґіти”.
Я також спробував пролити нове світло на деякі вірші “Бƨаґавад-ґіти”. Спираючись на слова попередніх коментаторів, я розкрив подальший розвиток мадƨура-раси в “Бƨаґавад-ґіті”, аж до найвищих любовних стосунків паракія-раси. Коли я обговорював свої тлумачення з Бƨактіведантою Свамі Маƨараджем, то запитав його: «У цьому місці “Бƨаґавад-ґіти” я у своїх поясненнях показав прояв мадƨура-раси. Що ти думаєш про це?» Він відповів мені: «Що я можу сказати? Твоє тлумачення цілком правильне».
Там я спробував окреслити зовсім нове розуміння. Я виявив вказівку на найвищу любовну відданість ґопі до Кришни в десятому вірші 10-ї глави “Бƨаґавад-ґіти”:
теш̣а̄м̇ сатата-йукта̄на̄м̇
бƨаджата̄м̇ прӣті-пӯрвакам
дада̄мі буддƨі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
Подібно до того, як у “Шрімад-Бƨаґаватам” є чотири головні вірші, у “Бƨаґавад-ґіті” також є чотири головні вірші, що розкривають усю суть її найглибшого онтологічного вчення. Перший з чотирьох головних віршів “Бƨаґавад-ґіти” (10.8) говорить:
аƨам̇ сарвасйа прабƨаво
маттаƨ̣ сарвам̇ правартате
іті матва̄ бƨаджанте ма̄м̇
будƨа̄ бƨа̄ва-саманвіта̄ƨ̣
«Я — джерело всього. Все походить від Мене (включаючи всі уявлення про Абсолютну Істину і навіть про поклоніння Мені). Усвідомлюючи це, мудрець перебуває в невпинному поклонінні Мені та відчуває в серці бƨа̄ву, найглибше блаженство відданості Мені».
Тут Кришна каже: «Аƨам̇ сарвасйа прабƨаво Маттаƨ̣ сарвам̇ правартате» — «Все походить від Мене, включаючи всі види усвідомлень Абсолютної Істини». У “Бƨаґаватам” наводяться три головні усвідомлення Абсолюту: Браƨман — всеосяжний аспект Абсолюту, Параматма — всепроникний аспект Абсолюту, а Бƨаґаван — особистісний аспект Абсолюту.
У своїй “Бƨакті-сандарбƨі” Джіва Ґосвамі розкрив глибинну природу Бƨаґавана, Бога-Особи. Загальне значення слова Бƨаґаван це «Той, Хто керує всіма енергіями». Усіма енергіями світобудови керує особисто Всевишній, Бƨаґаван. Таке розуміння Бƨаґавана ми знаходимо в особистості Нараяни на Вайкунтсі. Проте Джіва Ґосвамі дав нам незрівнянно глибше розуміння Бƨаґавана. Він стверджує, що значення слова Бƨаґаван це:
бƨаджані̄йа-сарва-сад-ґун̣а-віш́іш̣т̣а
«Бƨаґаван настільки незбагненно чарівний, що кожен, хто зустрінеться з Ним, навіки підкоряється Його красі та прагне служити лише Йому».
Бƨаґаван приваблює серця всіх, і кожен прагне з любов’ю поклонятися Йому. Він притягує до Себе любов усіх і кожного. Бƨаґаван — Той, Кому кожен бажав би служити.
У свій коментар до наведеного вірша “Бƨаґавад-ґіти” я включив це тлумачення Шріли Дживи Ґосвамі. У “Шрімад-Бƨаґаватам” описано три аспекти Абсолютної Істини: всеосяжний Браƨман, всюдисущу Параматму та всепривабливого Всевишнього Бога-Особу, Бƨаґавана. У своєму коментарі я пояснив, що вислів Кришни (Аƨам̇ сарвасйа прабƨаво) означає: «Я — Сваям Бƨаґаван, Первинний Бог-Особа. Я — першоджерело всіх трьох уявлень про Абсолют. Я — джерело не лише Браƨмана (всеосяжного Абсолюту) та Параматми (всюдисущого Абсолюту), але й Нараяни, Володаря всіх енергій та загального Об’єкта поклоніння. Я — джерело Їх усіх. Я — Сваям Бƨаґаван».
Так я розкрив значення вислову «Аƨам̇ сарвасйа прабƨаво». У наступному рядку Кришна каже: «Маттаƨ̣ сарвам̇ правартате». Над цими словами варто замислитися глибше. Кришна каже «сарвам̇ правартате» — «Все походить від Мене». Інакше кажучи, Він говорить тут: «Навіть поклоніння Мені походить від Мене. Спочатку Я Сам показую це. Я поклоняюся Сам Собі. Я виконую це як Ґуру — Моя найкраща енергія. Ця енергія невіддільна від Мене. Вона відома як Шріматі Радƨарані. За допомогою цієї енергії Я поклоняюся Сам Собі. Кожен рух бере свій початок у Мені, навіть поклоніння Мені Самому. Служіння Мені встановлюється Мною. Для цього Я приймаю Свою особливу роль — роль Ґуру. Я відкриваю це всім, і так будь-хто зможе зрозуміти, як правильно поклонятися Мені. З цієї причини Ґуру також називають Бƨаґаваном, оскільки він повністю тотожний Мені (А̄ча̄рйам̇ Ма̄м̇ віджа̄ні̄йа̄н)».
Найкраща енергія Бƨаґавана — це Радƨарані. Тому найвище розуміння як Ґуру, так і служіння Бƨаґавану повністю представлено в Шріматі Радƨарані. Далі Кришна каже: «Ті, хто знають це, неодмінно поклонятимуться Мені (іті матва̄ бƨаджанте Ма̄м̇)». Ті, хто розуміють, що Радƨарані служить Кришні найкращим чином, служитимуть Йому під Її керівництвом. Це і є Радƨа-дасьям, божественне служіння Шрі Радƨі. З таким розумінням вони поклонятимуться Кришні.
У своєму коментарі я роз’яснив намір Кришни, висловлений у Його словах «іті матва̄ бƨаджанте Ма̄м̇» — «Знаючи це, вони поклоняються Мені». Це означає: «Ті, хто розуміє, що поклоніння Мені походить від Мене, і що Моя найвища енергія поклоняється Мені найкращим чином, поклонятимуться Мені під керівництвом цієї Моєї найкращої енергії». Тут ми знаходимо вказівку на важливість Радƨа-дасьям, служіння Шрі Радƨі, як найвищої мети послідовників Рупи Ґосвамі (Рупануґа-Ґаудія-сампрадаї). Тут Кришна каже: «Усвідомлюючи, що Моя найкраща енергія поклоняється Мені найдосконалішим чином, відданий поклонятиметься Мені під керівництвом Шріматі Радƨарані або Її повноважного представника — Шрі Ґуру. Такі віддані ніколи не прагнутимуть поклонятися Мені напряму, а лише через служіння Моїй найвищій внутрішній енергії». Такий зміст вислову «іті матва̄ бƨаджанте Ма̄м̇».
Далі Кришна промовляє «будƨа̄ бƨа̄ва-саманвіта̄ƨ̣». Тут «буддƨа̄» вказує на мудрих теїстів (сумедƨасаƨ̣). У “Бƨаґаватам” сказано, що лише мудрі теїсти здатні оцінити це (йаджанті ƨі сумедƨасаƨ̣). Піднесене теїстичне сердечне усвідомлення — це результат найбільшого щастя, дарованого зверху (сукриті); його неможливо здобути самотужки. «Буддƨа̄» означає «той, хто в серці відчуває безпосередній зв’язок із трансцендентним світом (нірґуною)». Його сердечне усвідомлення не належить цьому світові Майї; навпаки, воно приходить через духовний зв’язок із вищим світом на шляху самопізнання. Лише такий відданий може гідно оцінити ці піднесені істини. У “Бƨаґаватам” говориться:
криш̣н̣а-варн̣ам̇ твіш̣а̄криш̣н̣ам̇
са̄н̇ґопа̄н̇ґа̄стра-па̄рш̣адам
йаджн̃аіƨ̣ сан̇кі̄ртана-пра̄йаір
йаджанті ƨі сумедƨасаƨ̣
«Ті, хто мають піднесене теїстичне сердечне усвідомлення (сумедƨасаƨ̣), будуть поклонятися лише Господу Шрі Чайтан’ї Маƨапрабƨу, і їхнім методом поклоніння буде санкіртана-яґ’я».
Таким чином, цей вірш “Бƨаґавад-ґіти” означає: «Той, чия відданість народжена хвилею нірґуни і чия віра не ґрунтується на оманах цього світу, буде поклонятися Мені через Радƨа-дасьям». Тут «бƨа̄ва-саманвітаƨ̣» означає «ра̄ґа-саманвітаƨ̣», тобто вони поклоняються з анураґою, чистою любов’ю. Їхні близькі стосунки з Кришною та їхня відданість Йому не підпорядковані жодним правилам — вони виникли не з суворого дотримання заповідей священних писань, а прийшли через бƨа̄ву, сердечне осяяння. Таке поклоніння називається ра̄ґа-ма̄рґ, шлях спонтанного потягу.
Заповіді священних писань передбачають різні міркування вигоди чи втрати, тоді як поклоніння в дусі «бƨа̄ва-саманвітаƨ̣» не ґрунтується на подібній розважливості. Це природний потік любові та потягу до Кришни. Це джн̃а̄на-ш́ӯнйа̄-бƨакті, відданість Кришні, цілком вільна від розрахунку, від усякої корисливості чи розуміння своєї вигоди: «джн̃а̄на-карма̄дй-ана̄вритам».
Наступний (10.9) із цих чотирьох головних віршів містить у собі суть усього послання “Бƨаґавад-ґіти”:
мач-чітта̄ мад-ґата-пра̄н̣а̄
бодƨайантаƨ̣ параспарам
катхайанташ́ ча ма̄м̇ нітйам̇
туш̣йанті ча раманті ча
«У серцях та думках Моїх відданих завжди присутній лише Я, і розмови про Мене невпинно дарують їм найбільше задоволення та блаженство».
Тут Кришна каже: «Я перебуваю в їхніх серцях і думках (Мач-чітта̄ Мад-ґата-пра̄н̣а̄). Вони присвячують Мені все своє життя, постійно думаючи про Мене. Вся їхня життєва енергія (пра̄н̣а̄-ш́акти) спрямована на служіння Мені. Вони люблять розмовляти про Мене, прагнучи поглибити своє розуміння та розуміння інших (бодƨайантаƨ̣ параспарам). У особистому житті та на публіці вони говорять лише про Мене і ні про що інше. Я є єдиною темою їхніх обговорень (катхайанташ́ ча Ма̄м̇ нітйам̇). Що б вони не робили, куди б не прийшли, вони завжди говорять лише про Мене».
Далі Кришна каже: «Постійно говорячи про Мене, вони здобувають величезне задоволення та блаженство». У словах «тушйанті ча раманті ча» описано два рівні відданих. До ватсалья-раси, або батьківських почуттів, віддані Кришни відчувають велике задоволення (тушйанті). Але далі відкривається найвищий вид задоволеності (раманті, романтичного кохання), що можна відчути лише в мадƨура-расі. Подібно до того, як чоловік і дружина насолоджуються своїми стосунками, віддані Кришни відчувають блаженство (раманті) у стосунках з Ним. Воні відчувають це блаженство навіть просто говорячи про Нього. Усі Ачар’ї сходяться на думці, що слово «раманті» вказує на подружнє кохання, а віддані в цих стосунках можуть відчувати найвище блаженство кохання до Кришни (раманті ча). Вони відчувають це блаженство навіть коли просто говорять про Кришну. Значення слова «раманті» було роз’яснено в різних місцях Вішванатƨом, Баладевом, Бƨакті Вінодом Тƨакуром, а також було визнано навіть Шанкарачар’єю, який погодився з тим, що слово «раманті» вказує на подружнє кохання.
Далі, у наступному вірші «Бƨаґавад-ґіти» (10.10) сказано:
теш̣а̄м̇ сатата-йукта̄на̄м̇
бƨаджата̄м̇ прі̄ті-пӯрвакам
дада̄мі буддƨі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
«Тим, хто постійно поклоняється Мені з відданістю, Я вкладаю в серце натхнення, яке приводить їх до Мене».
Це звичайне тлумачення цього вірша, але в ньому є й глибший зміст. Тут Кришна каже: «Тим, хто невпинно відданий Мені (сатата-йукта̄на̄м̇), завжди пов’язані зі Мною, служать Мені з найбільшою любов’ю та пошаною, — «дада̄мі буддƨі-йоґам̇ там̇» — Я вкладаю в їхні серця натхнення, що приводить їх до Мене і ще більше зміцнює їхній зв’язок зі Мною». Однак таке пояснення може видатися багатослівним. Адже Кришна вже сказав: «сатата-йукта̄на̄м̇» — «Їхня відданість безперервна, вони завжди пов’язані зі Мною». Якщо вони вже пов’язані з Кришною, чому Він знову говорить: «Вони прийдуть до Мене».
Кришна вже сказав, що ці віддані думають лише про Нього, говорять тільки про Нього, здобувають блаженство в Ньому і завжди зайняті служінням Йому. Він каже: «Вони не втрачають свого зв’язку зі Мною ні на мить і служать Мені з сердечною любов’ю». Виходить, вони вже пов’язані з Кришною любовним служінням, а потім Кришна додає: «Я наділяю їх натхненням, яке приводить їх до Мене (Ма̄м упайа̄нті те)». Це може здатися надмірною багатослівністю, адже вже сказано, що вони нерозривно пов’язані з Кришною, то навіщо знову стверджувати, що вони прийдуть до Нього? Як можна узгодити і зрозуміти ці слова Кришни: «вони прийдуть до Мене»? Тут я виявив глибше значення фрази «Мам упаянті те». Слово «упайа̄нті», що зазвичай означає «вони прийдуть», тут може вказувати на «упапаті» (позашлюбне кохання). Отже, «упайа̄нті» (вони прийдуть до Мене) може означати, що вони приймають Кришну як упапаті (свого сердечного коханця).
У суспільстві, окрім законного чоловіка (паті), може бути й коханець (упапаті). У Вриндавані Кришна не є законним чоловіком ґопі. Він — Володар і Повелитель їхніх сердець.
Тут Кришна каже: «Я надихаю тих, хто постійно зайнятий любовним служінням Мені, прийти до Мене». Про яких відданих тут йдеться? Про найвищу групу відданих (раманті), пов’язаних з Ним подружньою любов’ю, найвищою і досконалою расою (мукƨ’я-раса). Кришна тут каже: «Я надихаю їх прийти до Мене, прийняти Мене своїм коханцем (упапаті)». Фраза «бƨаджата̄м̇ прі̄ті пӯрвакам» вказує на прему, притаманну лише мадƨура-расі, подружнім стосункам. Отже, справжнє значення цього вірша полягає в тому, що Кришна надихає тих, хто досяг подружньої любові з Ним, прийняти Його як свого коханця (упапаті). Як вони приходять до Нього? Він надихає їх прийти до Нього, відкинувши всі закони суспільства та приписи священних писань. Так, натхненні Ним і перевершивши всі обмеження, ґопі таємно зустрічаються з Кришною як зі своїм найдорожчим коханцем (паракія).
Становище Кришни абсолютне. Він особливо цінує відданість тих, хто готовий переступити через все заради Нього. І Він надихає їх на це: «Зовні дотримуйтеся всіх приписів суспільства і релігії, але Моє становище набагато вище за всі правила. Я перевершую всі закони суспільства і заповіді писань. Я вищий за Веди і все інше. Веди — це Мої настанови для звичайних людей. Ведичні приписи призначені для тих, хто віддалився від Мене. Суспільство також слідує настановам, даним для зумовлених душ. Але Мій зв’язок з усім цілковито внутрішній; він не залежить від законів суспільства і релігії. Мені не потрібне чиєсь схвалення. Мій зв’язок з усім — це константа, він ні від чого не залежить. Ніщо не може перервати цей зв’язок. Тому тобі слід повністю залишити всі вимоги та очікування свого попереднього життя і прийти до Мене. У тебе вже немає свободи вчинити інакше. Коли твоя відданість Мені вимагатиме йти прямо до Мене, ти так і вчиниш. Твоє серце буде привернуте лише Мною».
Такою є упапаті, відданість у дусі позашлюбного кохання. Це відданість Вриндавана (Вринда̄ван-бƨаджан): «йена Ма̄м упайа̄нті те». Тут Кришна каже, що відданим-раманті, схильним до подружніх стосунків з Ним, Він дарує особливе почуття і натхнення в серці, і вони приходять до позашлюбних стосунків з Ним як упапаті (коханці). По суті, Кришна каже: «Відданість у дусі позашлюбного кохання настільки піднесена, що перевершує закони суспільства і релігії. Таке кохання ні від чого не залежить. Ніщо з того, що ти тільки можеш собі уявити, не здатне вплинути на цей зв’язок зі Мною. Він цілком природний і закладений у самій основі твого буття. Він не потребує схвалення писань чи суспільства. Ти можеш зовні виявляти шану священним писанням і соціальним звичаям, але в глибині серця ти будеш належати тільки Мені. Таке «йена Ма̄м упайа̄нті те» — це особлива настанова, почуття чи прозріння, яке Я даю цим відданим».
Інакше кажучи, ці віддані не дозволяють другому «паті» (чоловікові) стати між ними і Кришною. Вони не терпітимуть нічого, що могло б завадити їхньому зв’язку з Ним, навіть якщо це стосується законів суспільства та настанов писань. Їхня відданість така висока, що всі Веди прагнуть досягти цього ідеалу кохання, цього божественного стану:
āsām aho charaṇa-reṇu-juṣām ahaṁ syāṁ
вринда̄ване кім апі ґулма-латауш̣адƨі̄на̄м
йа̄ дустйаджам̇ сва-джанам а̄рйа-патхан̃ ча ƨітва̄
бƨеджур мукунда-падаві̄м̇ ш́рутібƨір вімриґйа̄м
(Ш́рі̄мад Бƨа̄ґаватам: 10.47.61)
«Хоча в усіх Ведах можна знайти лише натяки на цю невимовно піднесену відданість ґопі, тепер я починаю усвідомлювати їхнє найвище становище. Чи зможу я колись народитися травинкою у Вриндавані, щоб взяти пил з лотосових стоп ґопі на свою голову? Ті великі душі залишили суспільство, дружбу, любов, своїх рідних і близьких, і навіть усі ведичні принципи, щоб знайти повний прихисток у святих лотосових стоп Кришни».
Важливо зазначити: поняття «паракі̄йа-бƨа̄ва» має ширше застосування. Це не лише позашлюбне кохання. Це почуття, що спонукає перевершити настанови писань і закони суспільства заради «незаконних» стосунків, не обмежується лише подружньою любов’ю (мадƨура-расою). «Паракі̄йа» буквально означає «належний іншому». Ватсалья-раса (батьківська любов) і сакƨ’я раса (дружба) також пронизані почуттями паракії. Це особливий шлях любові для тих, хто слідує раґа-марзі.
У Яшоди паракі̄йа виявляється так: «Яшода каже: деякі стверджують, що Кришна не мій синочок. Вони кажуть, що Він — син Деваки!» Це почуття посилює її материнську любов до Кришни, адже вона думає: «Я можу втратити Його будь-якої миті». Ця думка постійно поглиблює її любов і прив’язаність до Кришни, спонукаючи служити Йому з ще більшою ніжністю та турботою.
У сакƨ’я-расі також присутні почуття паракії. «Деякі кажуть, що Кришна прийшов з Матƨури і може знову повернутися туди. Він не належить нам. Ми не можемо називати Його лише нашим другом». Таке побоювання може сильно непокоїти пастушків, і вони також думають: «Ми можемо втратити Його будь-якої миті». Це поглиблює їхні почуття дружби. Таким чином, ми розуміємо, що всі почуття у Вриндавані пронизані паракією.
У настрої служіння (дасья-расі) також є подібні почуття. Віддані відчувають: «Деякі кажуть, що Кришна прийшов з Матƨури, і що Він — син Васудеви. Виходить, Він тут лише на деякий час, Він не простий селянин, як ми». Такі думки відвідують кожного у Вриндавані. Тому паракія виявляється не тільки в мадƨура-расі. Цим почуттям Кришна підкорює всіх.
Паракія відіграє особливу роль у мадƨура-расі. Її відмінна риса полягає в тому, що в мадƨура-расі виникає безліч перешкод з боку писань і суспільства. Проте в самих ґопі це не викликає жодних заперечень. У мадƨура-расі вони переступають настанови Вед і суспільства, ризикуючи всім заради Кришни. В інших расах є лише побоювання, що «Кришна з нами ненадовго. Він може піти. Він не належить нам…». Це посилює їхнє прагнення служити Кришні, але в мадƨура-расі вони змушені йти проти настанов Вед і суспільства. Вони протистоять своїм старшим, постійно ризикуючи скоїти гріх в їхніх очах. Це особлива якість паракії в мадƨура-расі, що підтримує найвищий накал відданості Кришні. І це прагнення до паракії (йена Ма̄м упайа̄нті те), про яке Кришна говорить тут щодо відданих-раманті, пов’язаних з Ним узами подружжя, також присутнє в усіх слуг Кришни у Вриндавані.
І нарешті, ми підходимо до останнього з чотирьох головних віршів «Бƨаґавад-ґіти» (10.11):
теш̣а̄м эва̄нукампа̄ртхам
аƨам аджн̃а̄наджам̇ тамаƨ̣
наш́айа̄мй а̄тма-бƨа̄ва-стхо
джн̃а̄на-ді̄пена бƨа̄свата̄
Кришна каже: «Щоб виявити їм особливу милість, Я входжу в їхні серця і розсіюю невігластво світочем знання».
Внутрішній зміст цього вірша не такий очевидний. Вираз «теш̣а̄м эва̄нукампа̄ртхам» можна тлумачити двояко. Зовнішнє пояснення в тому, що Кришна прихильний до Своїх відданих, а глибше — в тому, що Кришна каже: «Я бажаю їхньої прихильності. Я прагну прихильності цих відданих найвищого рівня». І в “Бƨаґаватам” (10.82.44) Кришна каже:
майі бƨактір ƨі бƨӯта̄на̄м
амритатва̄йа калпате
діш̣т̣йа̄ йад а̄сі̄н мат-снеƨо
бƨаваті̄на̄м̇ мад-а̄панаƨ̣
«Мої дорогі ґопі! Здобувши відданість Мені, кожен вважає себе неймовірно щасливим. Завдяки цьому Мої віддані здобувають вічне життя в океані блаженства. Але Я мушу зізнатися, що вважаю Себе набагато щасливішим, оскільки доторкнувся до тієї дивовижної любові, що живе у ваших серцях».
Весь парадокс у тому, що Кришна нібито каже, що біль цих піднесених відданих і невпинна зайнятість у служінні Йому спонукає Його дарувати їм чисте знання, за допомогою якого вони здобувають звільнення і досягають Вищого Браƨмана. Такий був довід послідовників Шанкарачар’ї. Але я став міркувати в іншому напрямку.
«Ґ’яна-ді̄пена» — це дуже складний вислів — «Я наділяю їх знанням». Я запропонував інше тлумачення: Коли серцевий біль розлуки відданих Кришни сягає свого піку, Кришна раптово приходить і являє Себе. Наприклад, Шачі Деві відчувала сильний біль розлуки, коли готувала для Німая, і з Його милості вона ясно побачила, що Німай прийшов і з’їв прасад. Подібно до цього у Вриндавані, коли біль розлуки стає нестерпним, віддані раптом усвідомлюють: «Кришна знову тут, серед нас». Тому, коли Кришна каже, що з милості Він з’являється і усуває невігластво, їхню «аґ’яну», це означає, що коли віддані згорають у нестерпній розлуці з Ним, Він з’являється перед ними і усуває всю темряву їхньої болісної розлуки. З милості Він дарує їм Свою підтримку. Це подібно до якихось ліків, що дозволяють їм жити далі. Він показується друзям: «Я знову серед вас. Я не покинув вас». У цьому сенс цих слів: усунення темряви світлом божественного знання (ґ’яна-ді̄пена бƨа̄свата̄). Тут слово «аґ’яна» (невігластво) означає «ґ’яна-ш́ӯнйа̄-бƨакті», відданість Кришні без прагнення до знання. Віддані не думають, що стали частиною ліли, ігор Верховного Господа. Ні, їхня відданість вільна від будь-якого розрахунку. Така є «ґ’яна-ш́ӯнйа̄-бƨакті» — простодушна і безроздільна любов до Кришни.
Тут Кришна каже: «Я не можу терпіти біль розлуки, який відчувають Мої віддані. Мені треба поспішати до них і явити Себе: “Я тут, матусю. Ти бачиш Мене? Я прийшов скуштувати приготовлену тобою їжу”».
Часом Шачі Деві готує їжу для Божества, а після підношення бачить порожній горщик. У такі моменти вона міркує: «Може, це був сон? Я бачила Німая. Він прийняв прасад, і в горщику нічого не залишилося. Але ж Німай пішов так далеко. Як же Він міг скуштувати цей прасад? Що ж я бачила насправді? Сон це був, чи якийсь собака все з’їв? Чи я просто все переплутала? Може, я сьогодні взагалі не готувала? Можливо, я не підносила ніякої їжі Божеству Бала-ґопала?».
Так Шачі Мата приходить у сум’яття. Це можна також розглядати як прояв її «аґ’яни» (невідання). Потім Шрі Чайтан’я передає їй звістку через відданого:
— Скажи Моїй матусі, що недавнє чудо їй не привиділося. Я особисто приходив скуштувати приготовлену нею їжу. Це був не сон. Нагадай Моїй матусі про це і заспокой її. Скажи їй, що Я приходжу до неї і приймаю приготований нею прасад. Запевни її, що все це дійсно відбувалося.
Таке значення четвертого головного вірша “Бƨаґавад-ґіти”: З Своєї милості Кришна розвіює темряву розлуки зі Своїми відданими. І ті, хто нагадують нам про Кришну, розвіюючи морок, породжений розлукою з Ним, є справжніми благодійниками людства. Вони роздають найвищі ліки. Ґопі сказали Кришні:
— Ми страждаємо від болю, якого Ти нам завдав. Лише звістки про Твої діяння допомагають нам жити далі. Ми прагнемо їх слухати, і тоді відчуваємо, як до нас знову повертається життя. У нас немає іншого лікування, крім Твоєї підтримки і розради. Тільки це рятує наші серця від нестерпного полум’я розлуки.
Їхні слова наводяться в “Шрімад-Бƨаґаватам” (10.31.9):
тава катха̄мритам̇ тапта-джі̄ванам̇
кавібƨір і̄д̣ітам̇ калмаш̣а̄паƨам
ш́раван̣а-ман̇ґалам̇ ш́рі̄мад-а̄татам̇
бƨуві ґрин̣анті йе бƨӯріда̄ джана̄ƨ̣
«О Кришно, ми постійно страждаємо в цьому світі, але нектарне слухання про Твої слова і діяння знову оживляє нас, а також знімає весь тягар наших гріхів. Таке слухання благотворніше за все на світі. Воно наповнює нас духовним багатством. Ті ж, хто несе це божественне послання, є найвеличнішими спасителями всього людства і найвищими благодійниками».
| 10 глава | Зміст | 12 глава |