Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
12 глава
Слуга Слуги
Відданий: Сьогодні у мене день народження. Але згідно з астрологічним календарем, це найнесприятливіший день у році.
Шрідƨар Маƨарадж: Ні. Це найщасливіший і найсприятливіший день, оскільки в цей день ви прийшли до Ґуру і Кришни. Багато життів минуло, але саме цей день народження пов’язав вас з Кришною. Тому не тільки ваші учні, друзі та родичі повинні шанувати цей день, але і ви самі також повинні його поважати. Кришна благословив вас.
Час також описується у “Чайтан’я-чарітамриті” в одному вірші, записаному Раманандою Раєм: йе ка̄ле ва̄ свапане декхіну Вам̇ш́і̄-вадане (Чч, Мадƨйа, 2.37). Шріматі Радƨарані каже:
— Коли у блаженному забутті Я побачила божественний образ Кришни, раптом з’явилися два вороги: екстаз і найвище почуття божественної любові в повному самовідданні. У такому стані Я не могла ясно бачити Кришну. Ці вороги напали на Мене. Одним Моїм ворогом був екстаз, бо він змушував Мене забути про Себе, а іншим була Моя палка жага Його дотиків. Вони не давали Мені ясно побачити Кришну, і Я не змогла втамувати свою жагу бачити Його.
Божественне бачення Кришни
— Якщо по щасливій випадковості у Мене з’явиться ще один шанс побачити Його божественний образ, то як Мені тоді вчинити? Замість Кришни Я стану поклонятися часу. Я буду поклонятися тій миті, тій хвилині й секунді, що дарують мені змогу побачити божественний образ Кришни. Я спробую вмилостивити час, щоб він сам на якийсь час зупинився. Гірляндами, сандаловою пастою й дорогоцінними каменями Я буду поклонятися часові, а не Кришнi. Якщо час зупиниться, вмилостивлений моїм шанобливим ставленням, то й Кришна залишиться. Так я спробую утримати час: «Прошу, зупинись на якийсь час. Кришна являє Себе! О, Часе, стань же вічним!» Якщо ж ні, то Кришна, як блискавка, з’являється й зникає.
Ми поклоняємося часу, землі, оточенню Кришни. Все, що пов’язане з Кришною, — чинмайя, трансцендентне. Все оточення Кришни гідне нашого поклоніння. Насправді, всьому, що пов’язане з Кришною, ми повинні виявляти ще більше шани, ніж Самому Кришнi. У цьому ключ до успіху. Обитель Кришни, Його оточення та Його віддані нерозривно пов’язані з Ним: це називається Кришна-самбандƨа. Вони — віддані Кришни, і Він у їх розпорядженні. Якщо нам вдасться вмилостивити їх, вони зацікавляться нами й візьмуть нас до цього вічного царства. Якщо ж ні, то ми безсильні. У “Падма-пурані” говориться:
а̄ра̄дƨана̄на̄м̇ сарвеш̣а̄м̇
віш̣н̣ор а̄ра̄дƨанам̇ парам
Одного разу Парваті Деві спитала свого чоловіка, Шиву: «З усіх видів поклоніння чиє поклоніння є найкращим?». Шива відповів їй прямо: «Найвищим є поклоніння і віддане служіння Господу Нараяні, Вішну». Парваті трохи засмутилася і розчарувалася, подумавши: «Але я служу Шиві, значить, я займаю нижче становище». Тоді прозвучав наступний рядок:
тасма̄т паратарам̇ деві
таді̄йа̄на̄м̇ самарчанам
«Але вище поклоніння Нараяні — поклоніння Його відданим. Це навіть вище, ніж відданість Самому Господу». Тоді Парваті посміхнулася, подумавши: «Я служу відданому Всевишнього. Шива — відданий: Ваіш̣н̣ава̄на̄м̇ йатха̄ Ш́амбƨуƨ̣. Тому я роблю якнайкраще».
Сам Кришна підтверджує це в “Аді-пурані”:
йе ме бƨакта-джана̄ƨ̣ па̄ртха
на ме бƨакта̄ш́ ча те джана̄ƨ̣
мад-бƨакта̄на̄м̇ ча йе бƨакта̄с
те ме бƨактатама̄ мата̄ƨ̣
«Ті, хто поклоняються Мені напряму, не є повністю Моїми відданими. Справжні віддані — ті, хто віддані Моїм відданим».
Цей принцип підтверджується нашим власним досвідом. Як кажуть: «Любиш мене, люби й мого собаку». Наскільки сильною має бути любов до господаря, якщо людина любить навіть його собаку! І він любить собаку тільки тому, що це собака його господаря, а не тому, що хоче забрати її собі.
Це більш високе випробування нашої любові, ніж просто любити господаря. Воно покаже, чи любимо ми по-справжньому. Кришна більше задоволений, коли бачить, що ми служимо Його слузі. Чому? Оскільки Його слуга завжди служить Йому, але нічого не приймає від Кришни взамін. Кришна намагається щось дати Своїм відданим, але вони нічого від Нього не приймають. Вони нічого для себе не бажають, не допускають у своєму служінні жодних прохань. Вони бажають лише служити Йому з повною самовіддачею. У Кришни немає можливості винагородити їх, адже Він не може знайти жодної шпаринки в їхньому відданому служінні, щоб дати їм хоч якусь винагороду. Його відданих цікавить лише служіння і нічого більше.
Кришна намагається якнайкраще віддячити Своїм відданим за їхнє служіння, але у Нього нічого не виходить. Тому, коли Кришна бачить, що Його бажану мету — винагородити відданих — досягає хтось інший, Він відчуває Себе зобов’язаним цій людині, думаючи: «Він робить те, що Я хотів зробити для Свого слуги. Я хотів це зробити, але не вдалося, Мій відданий не прийняв. Але зараз хтось інший робить те, що хотів зробити Я». Кришна більш прихильний до того відданого, хто служить Його слузі. Тоді Кришна починає служити йому. У цьому і полягає таємний сенс Його слів: «Мені дороги ті, хто віддані Моїм відданим. Вони справжні віддані». Тому бƨакта-пуджа, поклоніння відданим, — найкращий з усіх видів поклоніння Богу. Це підтверджується в “Шрімад-Бƨаґаватам”, у Ведах і Вриндаваном Дасом Тхакуром у “Чайтан’я Бƨаґаваті”.
а̄ма̄ра бƨактера-пӯджа̄ — а̄ма̄ ƨаіте бад̣а
Важливість бƨакта-пуджі, поклоніння відданим Бога, підкреслюється всюди. Однак ми маємо зрозуміти, хто такий відданий Бога. Це також слід з’ясувати. Яка ознака істинного відданого Бога?
Кришна каже: «Ті, хто стверджують, що віддані Мені напряму, — несправжні Мої віддані. Справжні віддані — ті, хто віддані Моїм відданим». Слід спробувати усвідомити сенс цих слів. Це не плід викривленої логіки — за цим стоїть найглибша істина. Якщо ми вникнемо у внутрішній сенс цих слів, то дійдемо того ж висновку, що проголосив наш Ґуру Маƨарадж. Він сказав:
— Ми шуддха-шакти, шанувальники чистої енергії, а не мирської природи. Ми поклоняємося енергії, яка повністю присвятила Себе своєму Володареві, не залишивши Собі жодної індивідуальної незалежності; тій енергії, яка в усьому залежить від Кришни. Осягнення такої енергії дуже й дуже рідкісне.
Неправильно звертатися до Кришни напряму. Слід звертатися до Нього через належне посередництво, через Його відданих. Це правильний підхід. Тому Ґаудія Матх не визнає істинними відданими Мірабаї та інших, здавалося б, великих бƨакт, оскільки, хоча вони як божевільні прославляють Кришну, їх мало турбують істинні віддані Кришни.
Духовна ієрархія
Кришна не самотній. Цар завжди оточений своєю свитою та великим двором. Той, хто справді хоче наблизитися до царя, має робити це через належне посередництво. Кришну завжди оточує величезна ієрархія Його слуг, і звернутися безпосередньо до Нього неможливо. Той, хто насправді хоче звернутися до Нього, має обрати правильне посередництво. Він не може не прославляти великих відданих і не шанувати їх за їхню великодушність. Тільки з їхньою допомогою ми можемо наблизитися до Кришни. Чи маємо ми думати, що можна перестрибнути через усю цю бюрократичну систему і звернутися безпосередньо до царя? Це нереально.
Хтось може виглядати дуже зайнятим і здаватися великим відданим Кришни, але якщо він відкидає інших відданих, його відданість ще не набула справжньої форми; це щось невизначене. Він далекий від Кришни. Візьмемо, наприклад, найвищий пік на Гімалаях — Еверест. Ми можемо бачити його здалеку, але щоб наблизитися, маємо пройти безліч навколишніх гірських вершин. Якщо ми дійсно наближаємося до Евересту, ми дізнаємося назви та особливості навколишніх піків. Здалеку ми бачимо тільки Еверест і не помічаємо інших вершин навколо нього. Тому, якщо ми стверджуємо, що пов’язані з одним тільки Кришною, значить ми дуже далекі від Нього. Якщо ми справді хочемо звернутися до царя, ми маємо зробити це через його свиту. Якщо ми справді хочемо наблизитися до Евересту, ми не можемо оминути близьких вершин, що оточують цей величний пік. Тому, якщо ми прагнемо наблизитися до Кришни, наш підхід буде реалістичним тільки тоді, коли ми пов’язані з багатьма відданими в різних сферах служіння Кришні.
Велике випробування відданості Богу
Коли ми проповідували в Південній Індії, я помітив, що щоразу, коли якась людина, відома в тих краях як видатний відданий Бога, зверталася до нашого Ґуру Маƨараджа, Шріли Бƨакті Сіддƨанти Сарасваті Тхакура Прабƨупади, він завжди ставив їй одне й те саме запитання:
— Під чиїм керівництвом ви служите Кришні?
— Ні-ні, я служу напряму Господу Кришні (або Господу Рамі), — зазвичай відповідали вони.
Пізніше, коли ця людина йшла, наш Ґуру Маƨарадж казав:
— У нього немає справжньої відданості Богу.
Він відкидав таких людей як наслідувачів. Відданість цього типу не має конкретної форми, оскільки нехтує ашраєю — відданими, що дають прихисток у різних групах безпосереднього служіння Всевишньому Господу. Це велике випробування на відданість Богу.
Інакше, якщо хтось, не прийнявши прихистку у відданого, зовні виявляє велику відданість, то який його мотив? Зазвичай такі люди думають: «Я прагну звільнення, а служіння Кришні мене не приваблює. Але щоб здобути звільнення, мені слід служити Кришні». Це матеріалістичне поклоніння Богу, і такому формальному поклонінню немає місця в духовному світі. Таке поклоніння тимчасове, воно не триватиме довго. Відданість Господу не може слугувати засобом досягнення будь-яких інших цілей життя. Бажання звільнення — перша ознака профанації відданості Богу, а нехтування піднесеними відданими — друга. Поклоніння одному тільки Всевишньому також є помилковим. Необхідно відкинути обидва ці види уявної відданості Богу. Але про це майже ніхто не говорить.
Відданий: Значить, духовного вчителя тому й називають ашрая-віґраха, тобто тим, у кого слід прийняти прихисток?
Шрідƨар Маƨарадж: Так. Це як спочатку людина бачить ліс здалеку, але зрештою вступає під покров дерев, так і Кришна здалеку здається єдиним ашраєю, Тим, хто дає прихисток, але коли ми опинимося ближче до Кришни, ми знайдемо свій прихисток у Його відданих. Ми знайдемо істинний прихисток у Його найближчому оточенні, а не в Кришні безпосередньо.
Зараз наша природа спотворена, але є ті, хто за жодних обставин не відходить від Кришни. Вони — вічне оточення Господа. Вони не такі, як ми: вони вічно пов’язані з Кришною. Ми ж іноді приходимо, іноді йдемо. Ми ненадійні слуги. Такі вже ми, а тому ми не маємо права претендувати на рівність з абсолютними слугами Господа. Під їхнім керівництвом ми можемо отримати можливість служити Кришні, тому маємо прийняти такий стан речей. Ми — новобранці, ми не належимо до числа вічних слуг Кришни. Ми маємо служити Богу під керівництвом Його істинного слуги. Нові послідовники мають поступово знайти прихисток у істинних слуг у вічній обителі Кришни.
| << 11 глава | Зміст | 13 глава >> |