Книга “Шрі Ґуру та його милість”
Шріла Бƨакті Ракшак Шрідƨар Маƨарадж
9 глава
Ґуру святого імені Бога та Мантра-ґуру
Учень: Я чув, що відданий має вічний зв’язок з тим духовним учителем, який посвятив його в оспівування Гаре Кришна маƨа-мантри (Гарінама-ґуру). Чи має він подібний зв’язок з мантра-ґуру?
Шрідƨар Маƨарадж: Так, це можна сприймати як схоже, хоча існує невелика відмінність.
Учень: Деякі віддані, які отримали посвяту в Гарінаму від Бƨактіведанти Свамі Прабƨупади, пізніше прийняли посвяту в Ґаятрі-мантру в одного з його учнів. Чи не могли б ви роз’яснити відмінність між цими двома посвяченнями, а також те, як учень має розглядати свої взаємини з двома різними духовними наставниками?
Шрідƨар Маƨарадж: Передусім, особливу важливість має Нама-Ґуру, тобто Ґуру, що посвячує в оспівування святого Імені Кришни, а потім вже йде Ґуру, що посвячує в Ґаятрі-мантру. Ми маємо виявляти повагу Дікша-ґуру, духовному вчителеві, що дає нам настанови, а потім усім іншим учням Бƨактіведанти Свамі Прабƨупади. Насамперед треба віддавати шану Прабƨупаді, який є Нама-ґуру, Ґуру для ґуру, потім своєму Дікша-ґуру, і потім усім іншим. Слід виявляти повагу кожному відповідно до їхнього статусу.
Мантра: коло в колі
Джіва Ґосвамі пише, що головне в Ґаятрі-мантрі — це ім’я Кришни. Мантра містить багато інших слів, але ім’я Бога є найважливішим. Якщо замінити Ім’я Кришни на інше, це зруйнує її сутність. Такий висновок робить Джіва Ґосвамі. Святе Ім’я Кришни — це все. У Ґаятрі-мантрі присутнє святе ім’я Кришни, поряд з багатьма іншими словами. Але якщо ім’я Кришни замінити ім’ям Шіви, то все поклоніння буде звернено до Шіви. Святе Ім’я є ключовим елементом.
Святе ім’я Кришни настільки важливе, що навіть Ґаятрі-мантра може бути не потрібною. Кажуть:
но ді̄кш̣а̄м̇ на ча сат-крійа̄м̇
на ча пураш́чарйа̄м̇ мана̄ґ і̄кш̣ате
мантро ’йам̇ расана̄-сприґ эва
пƨалаті ш́рі̄-криш̣н̣а-на̄ма̄тмакаƨ̣
(Падйа̄валі̄: 29)
«Не потрібно проходити всі очисні процеси чи дотримуватися шести ритуальних церемоній, що згадані у Ведах для благочестивого життя. Не обов’язково навіть приймати посвячення в Ґаятрі-мантру. Той, хто просто оспівує святе ім’я Кришни без образ, досягає повного успіху». Святе ім’я Кришни є найважливішим. Навіть Ґаятрі-мантра може виявитися непотрібною.
Ми приймаємо мантру лише як допомогу Нама-бƨаджану, поклонінню святому Імені. В іншому разі вона може й не знадобитися. До такого висновку дійшли ачар’ї. Ім’я Бога саме по собі здатне зробити все для живої істоти. Воно повне й досконале. Мантра допомагає нам розібратися з апарадƨами (образами) — і абƨасою, тобто розпливчастими уявленнями про наш бƨаджан. Лише до цього рівня допомагає нам мантра.
Наводиться приклад із двома колами: великим і маленьким. Святе ім’я Кришни — це велике коло. Воно простягається від найвищого до найнижчого рівня. Коло мантри — це менше коло всередині більшого. Мантра не охоплює найнижчого рівня, тобто для її повторення потрібна певна кваліфікація. Тоді як святе ім’я Кришни можна оспівувати на будь-якому, навіть найнижчому рівні. Мантра приводить нас до звільнення, а далі нас веде святе ім’я Кришни. Такою є природа нашого зв’язку з мантрою та іменем Кришни.
Ім’я Кришни доступне навіть для найнижчого положення, для чандалів і яванів. Ім’я може отримати будь-хто. Але не кожен гідний Ґаятрі-мантри. Мантру може отримати тільки той, хто має належні якості, а з досягненням звільнення юрисдикція мантри закінчується. У “Чайтан’я-чарітамриті” (Аді, 7.73) говориться:
криш̣н̣а-мантра ƨаіте ƨабе сам̇са̄ра мочана
криш̣н̣а-на̄ма ƨаіте па̄бе криш̣н̣ера чаран̣а
«Ґаятрі-мантра Кришни звільняє від повторюваних народжень і смертей у цьому світі; тоді як святе Ім’я Кришни дарує прихисток у лотосових стоп Кришни».
Ґаятрі-мантра допоможе нам досягти звільнення і потім зникає. Подарувавши нам звільнення, мантра завершує свою дію. Але ім’я Бога буде з нами завжди, від самого початку до найвищого рівня. В оспівуванні святого імені Бога немає жодних прохань — це тільки звернення. Ми не повинні повторювати мантру з думкою: «Я хочу того чи іншого». Ми маємо просто повторювати ім’я Бога спонтанно. Це заохочуватиме в нас благі прагнення. Отже, оскільки сфера діяльності мантри обмежена, а ім’я має першорядне значення, насамперед слід виявляти пошану Нама-ґуру, потім мантра-ґуру, а потім іншим вайшнавам.
Духовні брати Ґуру
Учень: Як має відданий, що отримав другу ініціацію від свого брата в Бозі, ставитися до свого дікша-ґуру — як до духовного брата чи як до Ґуру?
Шрідƨар Маƨарадж: Це незбагненна одночасна єдність і відмінність. В основному, відданий, відповідно до свого теперішнього стану, бачитиме його як Ґуру, але якщо він вийде за рамки свого нинішнього стану й звернеться до своєї історії, він знову бачитиме його як свого духовного брата. Але, як правило, на своїй нинішній стадії він бачитиме його як Ґуру, пам’ятаючи при цьому, що він також його духовний брат.
Учень: Ви сказали, що Гарінама продовжується після звільнення. А чи продовжуються стосунки між Ґаятрі-мантра-ґуру та відданим, який вже досяг звільнення?
Шрідƨар Маƨарадж: Коли він повернеться в духовний світ, навіть оспівування святого Імені відійде на другий план, а інші види служіння вийдуть на перший. Коли душа вступить у царство Господа, їй буде довірено певну роль у служінні Кришні, і ця роль посяде в її житті найпомітніше й найзначніше місце. У цей час Ім’я буде на другому плані. Коли душа приєднається до якоїсь групи в певній расі, наприклад, у сакх’я-расі, їй буде надано особисте служіння під керівництвом лідера групи, такого як Субал чи Баладев.
Його служіння матиме першорядне значення, а Ім’я Кришни буде на другому плані, допомагаючи й надихаючи. Там відданий бачитиме всіх як своїх ґуру, але в певній ієрархії, як у сімейному житті. Там буде ґуру його духовного вчителя, але учень працюватиме під керівництвом свого наставника, у якого буде свій наставник. Він отримуватиме вказівки від свого безпосереднього лідера. Таким чином, там існує ієрархія, і учень поступово трансформується під впливом такої діяльності. Кожен перебуває під началом якогось слуги, і його безпосереднім обов’язком буде служити цьому слузі й виконувати його розпорядження.
Учень: Багато відданих не можуть зрозуміти, як це в когось може бути два Ґуру.
Шрідƨар Маƨарадж: Це тому, що вони про все судять із формальної точки зору. Але коли вони збагнуть духовну суть, усі подібні невдоволення відпадуть, бо вони зрозуміють, хто такий Ґуру. Ґуру — це той, хто прийшов дати нам свідомість Кришни. Якщо ми зможемо вловити саму суть настанов, за які й шанують Ґуру, формальна різниця зникне. Якщо ми здатні виявити потік божественної любові, який дарує нам Ґуру, то приймемо його, звідки б він не походив. Ми знайдемо в цьому дружні стосунки, не ворожі, а такі, що сприяють взаємодії.
Хоча в двох Ґуру й різні тіла, у серці учня вони єдині, бо мають спільну мету. Вони прийшли не для того, щоб воювати один з одним, а воювати лише з посланцями сатани. Якщо ми зможемо розпізнати те істинне, заради чого ми звертаємося до Ґуру, то зрозуміємо, як налагодити стосунки з Шікша-ґуру, Дікша-ґуру та Вартма-прадаршака-ґуру.
Ми безмежно вдячні всім нашим Ґуру. Що ми можемо без них? Вони великодушні, безмежно милостиві, вони — мої опікуни. У мене може бути багато опікунів; їхня мета — дбати про моє благо. Вони не прийшли, щоб знищити мене.
Учень: Кришна сходить разом зі Своїми супутниками, друзями та оточенням. Ґуру сходить подібним чином?
Шрідƨар Маƨарадж: Так, але його супутники переважно збираються тут. Лише одиниці можуть бути з його вічного оточення.
Самодостатній і самоочевидний
Учень: Як нам розпізнати Ґуру, якщо він з’явиться перед нами в іншому образі чи тілі?
Шрідƨар Маƨарадж: Сарвабƨаума Бƨаттачар’я намагався довести, що Шрі Чайтаньядев — не втілення Бога. Гопінатх Aчар’я сказав йому:
— Ти не знаєш шастр.
— Ні, ні, — відповів Сарвабƨаума, — у писаннях говориться, що Господь не з’являється в Кали-югу, а приходить тільки в три епохи. Саме тому Його називають Триюга.
— Ти вважаєш себе дуже обізнаним у шастрах, — заперечив Гопінатх Aчар’я, — але в “Шрімад-Бƨаґаватам” та “Маƨабƨараті” прямо сказано про аватару Калі-юги. Хіба ти цього не знаєш? А може, просто не визнаєш цього?
Після цього Сарвабƨаума, зазнавши явної поразки, сказав:
— Піди, прими прасад, а потім приходь і настав мене.
Тоді Гопінатх зауважив:
— Ні розумом, ні старанним вивченням неможливо осягнути Бога. Пізнати Його можна лише за Його милістю.
атха̄пі те дева пада̄мбƨуджа-двайа
праса̄да леш́а̄нуґриƨі̄та эва ƨі
(Ш́рі̄мад Бƨа̄ґаватам, 10.14.29)
На це Сарвабƨаума сказав:
— Ти хочеш сказати, що в тебе є ця милість, а в мене ні? Як ти це підтвердиш? Може ти вважаєш, що в тебе є милість Бога лише тому, що ти визнаєш цього санньясі втіленням Бога, а раз я його таким не визнаю, то в мене й милості немає? Чим ти це обґрунтуєш?
Тоді Ґопінатх Aчар’я відповів:
а̄ча̄рйа каƨе, — “васту-віш̣айе ƨайа васту-джн̃а̄на
васту-таттва-джн̃а̄на ƨайа крипа̄те прама̄н̣а”
(Ш́рі̄ Чаітанйа-чаріта̄мрита, Мадƨйа-лі̄ла̄, 6.89)
— Доказ того, що на мене зійшла благодать Господа, в тому, що я розпізнав Його. У тебе ж немає цієї милості, і тому ти не визнаєш Його.
Тут дається відповідь на ваше запитання. Наш власний внутрішній досвід, наше внутрішнє задоволення, наш зв’язок або дотик до істинної Реальності — ось справжнє свідчення. Ніщо зовнішнє не зможе слугувати хоч будь-яким реальним доказом.
Наш Ґуру Магарадж наводив такий приклад. Допустимо, якась людина народилася й виросла в темниці, і хтось їй пропонує:
— Підемо, подивишся на сонце.
Тоді в’язень бере лампу зі словами:
— Ти покажеш мені сонце?
— Так. Йдемо зі мною. Залиш свою лампу. Щоб побачити сонце, не потрібен жоден світильник.
— Ти що, хочеш одурити мене? Хіба можна щось роздивитися без світла лампи?
Тоді друг хапає в’язня і силоміць виводить на світ:
— Бачиш сонце?
І в’язень каже:
— Так ось яке сонце! Його можна побачити просто завдяки його власному світлу.
Якщо ми знайдемо зв’язок з Істиною, то отримаємо подібний досвід. Ні роздуми, ні опосередковані свідчення, а лише безпосередній досвід доведе, що Кришна існує, — як самосяйне сонце.
В “Шрімад-Бƨаґаватам” (11.22.34) сказано: а̄тма̄париджн̃а̄на-майо — що говорити про Кришну, якщо кожна свідома істота сяє сама по собі. Одні кажуть: «Бог є. Він безумовно існує». Інші відповідають: «Ні, Бога немає. Його ніколи не було». Ця суперечка марна, але вона все одно буде продовжуватися. У певних колах цій дискусії не буде кінця. Ті, хто не має очей, не зможуть побачити сонця. Вони будуть говорити, що сонця не існує.
а̄тма̄паріджн̃а̄на-майо віва̄до
ƨй асті̄ті на̄сті̄ті бƨіда̄ртха-ніш̣т̣ƨаƨ̣
вйартхо ’пі наівопарамета пум̇са̄м̇
маттаƨ̣ пара̄вритта-дƨійа̄м̇ сва-лока̄т
(Ш́рі̄мад Бƨа̄ґаватам: 11.22.34)
Ті, хто заперечує існування душі і Бога, залишатимуться в полоні цієї хибної думки. Однак у тих, хто має безпосередній досвід, питань немає — це існує! Але для сов, що заперечують існування сонця, його немає. Це щось на кшталт цього. Лише наше власне усвідомлення стане головним доказом існування Бога — васту-таттва-джн̃а̄на хайа крипа̄те прама̄н̣а [«Шрі Чаитанья-чарітамрита», Мадх’я-ліла, 6.89].
Людина може народитися сліпою, але якщо вона так чи інакше прозріє, то буде надзвичайно здивована, побачивши різноманітні прояви навколишнього світу. Але сліпий не побачить ні кольору, ні форми. Тоді як зрячий відчує: «Як я можу це заперечувати? Я це бачу. Я це відчуваю — це так велично, так грандіозно й так надзвичайно. Я не можу цього заперечувати. Шкода, що ти не можеш цього побачити». Одні бачать, інші — ні. Перебуваючи в одному й тому ж місці, один може бачити, інший — ні. Ті, кому Кришна бажає Себе явити, можуть Його побачити; інші — ні.
Вселенська форма
На зібранні Куру, коли Кришна прийшов до стану Дурьодхани з пропозицією миру між Пандавами та Кауравами, Дурьодхана подумав: «Нам випала рідкісна вдача. Якщо я кину Кришну до в’язниці, Пандави помруть від горя, і ніякої битви не буде». Інші Каурави долучилися до цього плану й сказали Духшасані: «Іди, зв’яжи Кришну ось цією мотузкою». Духшасана з мотузкою в руках підійшов до Кришни й спробував Його зв’язати. Там був Сатьякі, слуга Кришни, і він люто кинувся на Духшасана з мечем. Кришна спокійно взяв Сатьякі за руку та явив Свою божественну форму, чим цілковито приголомшив Духшасану.
Коли Духшасана побачив вселенську форму Кришни, він подумав: «Переді мною стільки образів. На кого мені накинути мотузку? Кого мені зв’язати?» У Своїй вселенській формі Кришна явив безліч образів. Там були Баладев і Арджуна, а також безліч шанованих риші, що оспівували Ім’я Господа. Дуƨшасана був збитий з пантелику. А Бƨішма і Дрона стали співати Кришні хвалу. Кожен думав: «Що це? Яке величне видовище, скільки божественних ликів!» Все навколо наповнилося божественним духом. Тоді Кришну стали прославляти Девариші Нарада й безліч інших риші. Так Кришна явив Свою вселенську форму перед усім царським зібранням.
Дƨритараштра був сліпим від народження, але почув, як усі славлять Кришну, й подумав: «Навколо відбувається щось дивовижне, але я не бачу». Тому він звернувся до Кришни з молитвою:
— Господи, будь ласка, хоч на мить позбав мене сліпоти. Я так хочу побачити Твоє величне проявлення! Потім можеш знову зробити мене сліпим, але хоч недовго позбав мене від сліпоти!
— Немає потреби позбавляти тебе від сліпоти, — відповів йому Кришна, — Я скажу: «Дивись!», і ти побачиш.
Завдяки одній лише милості Господа навіть фізична сліпота не завадила побачити це величне проявлення Кришни. Фізичним зором Бога не побачити, це можливо лише за допомогою божественного зору. І за волею Кришни Дхритараштра здобув на якийсь час таке божественне бачення. Його сліпота не завадила йому побачити Кришну.
За межами чуттів
Здатність розпізнавати Божественне сходить згори. Ми не можемо бачити Бога своїми мирськими органами чуттів. Що говорити про те, щоб побачити Безмежне, коли наші чуття настільки обмежені, що наші вуха здатні сприймати звуки певної довжини хвилі. Нам кажуть, що сонце, місяць, усі зірки й планети постійно обертаються та створюють гучний звук, але нашому слуху ці високі частоти недоступні. Не можемо ми почути своїми вухами й інфразвук. Наші очі влаштовані так, що вловлюють лише певну довжину хвилі світла. Ми не бачимо ні ультрафіолетове, ні інфрачервоне світло. Наші фізичні чуття обмежені певним рівнем сприйняття.
Учень: Ґуру бере на себе відповідальність повернути своїх учнів до Бога. Отже, коли Ґуру залишає цей світ, як учень підтримує зв’язок із Ґуру?
Шрідƨар Маƨарадж: Бачите, все зводиться до одного й того ж. Хто такий Ґуру? І чому він Ґуру? Ґуру, шастра і садху — єдині, і це потрібно усвідомити. Або ми маємо вважати, що гарантією нашого просування вперед буде служити лише те, що бачать наші очі? Фотографія нашого духовного наставника — це не він сам, хоча вона має певний зв’язок із справжнім Ґуру. Те, що людина сприймає на зір і на слух, — ще не весь досвід. Справжній досвід приходить через слова — це ідея, яку дає Ґуру. Такою є свідомість Кришни.
Якщо я по-справжньому прагну до свідомості Кришни, то маю узгодити з цією метою все інше. В іншому випадку, якщо я упускаю справжню суть того, що дає мені Ґуру, все перетвориться на безглузде ідолопоклонство. Триматися лише форми — ідолопоклонство. Скільки людей навколо, чому ж саме він — Ґуру? Тому що він — посередник, через якого передається божественне знання. Ось всеосяжне мірило. Застосовуйте його скрізь і всюди. Заради чого ми прийшли в рух свідомості Кришни? І що таке свідомість Кришни? Ваш Ґуру — там. Він Ґуру тому, що усвідомлює Кришну, а у свідомості Кришни є різні рівні. Тому ми не маємо надавати великого значення формі.
Джунглі релігійних поглядів
Учень: Чому в світі так багато різних релігій?
Шрідхар Магарадж: В “Шрімад-Бƨаґаватам” Уддƨава ставить те ж саме питання:
— Чому в світі стільки вчень, що претендують на звання релігії? Чи приведе мене кожне з них до мети, або ж у них є якась градація?
Кришна відповів йому:
— На зорі творіння Я вклав істини релігії в серце Браƨми, творця, а від нього це знання перейшло до його учнів. Але коли ті учні передавали ці істини іншим, вони трохи змінили їх, відповідно до своїх різних здібностей. Коли Я дав це знання Браƨмі, воно було єдиним. Браƨма розповів його своїм учням, і, коли вони прийняли його в своє серце, воно увійшло, але з деякими змінами. Коли ж учні, в свою чергу, передавали це знання своїм учням, воно змінилося ще більше.
Так знання було втрачено через спотворюючу природу матеріального світу. Воно спотворювалося, по-перше, при отриманні, і по-друге, при передачі. Отже, первісне послання Істини поступово змінювалося, і нині ми бачимо, що світ релігії став подібний до джунглів. Одні роблять акцент на аскезах, інші — на благодійності, а треті — на чимось ще. Скільки гілок виросло на дереві релігії! А щоб протистояти цим спотвореним релігійним ученням, у противагу їм були розроблені матеріалістичні вчення, такі як атеїзм. Так і виникли релігійні джунглі.
Час від часу, щоб відновити принципи релігії, Кришна сходить у цей світ — йада̄ йада̄ ƨі дƨармасйа ґла̄нір бƨаваті (Бƨаґавад-ґіта, 4.7). Коли релігія доходить до крайньої деградації, Кришна знову приходить або посилає Свого представника, наказавши йому: «Іди й виправ все».
Релігійні розбіжності неминучі, і спасеться лише той, хто зуміє осягнути справжню внутрішню істину. Інші підуть хибним шляхом, і мине багато часу, перш ніж вони повернуться на істинний шлях та звільняться. Той, хто одного разу знайшов справжній зв’язок з істинним Гуру, не загине. Так, в одинадцятій пісні “Шрімад-Бƨаґаватам”, Кришна відповів на запитання Уддƨави, і тут усе абсолютно ясно. Тут немає нічого, що суперечить здоровому глузду або є догматичним. Якщо ми щирі, то не загинемо.
Жінка й мулла
Не кожен учень здатний зрозуміти справжній дух настанов Ґуру. Є одна забавна історія. Якийсь мусульманський мулла регулярно тлумачив Коран. Послухати його постійно приходила літня жінка. Вона сідала осторонь, і щоразу, поки мулла пояснював Коран, безперервно плакала. Сльози так рясно котилися по її щоках, що одного разу мулла не витримав, підійшов до неї й запитав:
— Що у моїх проповідях справляє на вас таке враження? Як на вас не гляну, ваші очі завжди повні сліз. Що ж у моїх словах зворушує вас до глибини душі?
На це жінка відповіла:
— У мене була козочка, і борідка у неї була точнісінько як у вас. Коли вона їла, то водила головою по траві зовсім як ви. Ви нагадуєте мені мою дорогу козочку. Вона була мені дуже дорога. Я не можу думати про неї без сліз, і тому приходжу послухати ваші проповіді.
Сам Кришна прийшов і пішов, не впізнаний багатьма. І у випадку Ісуса ми бачимо, що Юда, один із його дванадцяти учнів, був зрадником. Ісус сказав із сумом:
— Той, хто зрадить мене, є між дванадцятьма вами.
Тож чи маємо ми думати, що, приєднавшись до великої людини, ми вже досягли всього, усвідомили все? Це не так просто. У нас є лише незначний зв’язок із Безмежним, і це багатство нам слід розвивати. Вважати, що ми досягли всього, — це, швидше, протилежне відчуття. Той, хто наближається до Безмежного, все більше і більше відчуватиме руйнацію своїх попередніх життєвих визначень. Бажання самоствердитися в цьому світі буде покидати нас. Хоча іноді, звісно, необхідно виявляти сміливість і, покладаючись на силу віри, заявляти про свою прихильність духовному шляху: «Те, що я говорю і чому слідую — істинно!»
Сучасники казали Ньютону: «Ти досяг найвищого зеніту пізнання». Він зробив настільки дивовижне відкриття, що люди того часу вважали його сарваг’єю, всезнаючим. Вони думали, що він підкорив усе царство знання. Але Ньютон сказав:
— Я знаю краще за вас, бо розумію: я просто підбираю гальку на березі океану знань. Я бачу, що я більш вчений, ніж усі ви, і ви кажете, нібито я здобув усе знання, але я-то розумію: безмежний океан знання невичерпний. Я лише торкнувся його берега. Це все, що я знаю. Отже, це також є свого роду самоствердження — я знаю більше за вас, бо розумію: пізнання не може бути завершене, а ви кажете, що все знання вже отримано.
Такою є природа Безмежного. Той, хто має справу з Безмежним, повинен завжди усвідомлювати свою слабкість. Лише тоді він зможе черпати світло з Безмежності. Зрозуміти слова Ґурудева не так просто. Ґурудев безмежний. І говорить він також про Безмежне. Ми не можемо якось обмежити його послання, думаючи, що усвідомили все, що він хотів нам дати. Ми — учні, і ми залишимося ними назавжди.
| << 8 глава | Зміст | 10 глава >> |