Багатовимірна
“Бƨаґавад-ґіта”

Цей проєкт містить тлумачення і коментарі багатьох видатних вайшнавських святих: Бƨакті Ракшак Шрідƨара, Бƨактіведанти Свамі Прабƨупади, Бƨакті Прадіп Тіртхі , Бƨактівінода Тхакура, Баладева Від’ябƨушана, Вішванатха Чакраварті Тхакура та інших. (Розбір та переклад усіх тлумачень проводитиметься з їхніх оригіналів, поступово все буде додано).

Глава 2. Са̄н̇кхйа-йоґа
Шлях осягнення душі
(вірші з 1 по 38)

          सञ्जय उवाच ।
तं तथा कृपयाविष्टमश्रुपूर्णाकुलेक्षणम् ।
विषीदन्तमदं वाक्यमुवाच मधुसूदनः ॥१॥
          сан̃джайа ува̄ча
там̇ татха̄ крипайа̄вішт̣ам
^{йому     так      співчуттям переповненому}
аш́ру-пӯрн̣а̄кулекшан̣ам
^{зі сліз    повними до країв   очима}
вішı̄дантам ідам̇ ва̄кйам
  ^{скорботному        ці          слова}
ува̄ча мадƨусӯданаƨ̣
^{сказав    Криш̣н̣а (вбивця демона Мадƨу)}
Сказав Саньджая:
　               — В цю хвилину Кришна
звернувся до скорботного Арджуни,
в якого очі були повні сліз
від співчуття, що охопило серце. (1)

          श्रीभगवानुवाच ।
कुतस्त्वा कश्मलमदं विषमे समुपस्थितम् ।
अनार्य्यजुष्टमस्वर्ग्यमकीर्त्तिकरमर्ज्जुन ॥२॥
          ш́рı̄-бƨаґава̄н ува̄ча
кутас тва̄ каш́малам ідам̇
 ^{чому    у тобі  　  ілюзія 　 　   ця}
вішаме самупастхітам
^{у вирішальний час     з’явилася}
ана̄рйа-джушт̣ам асварґйам
^{не     арію      личить,    не (веде до) небес}
акı̄рті-карам арджуна
^{ганьби    причина,     Арджуна}
Промовив Усевишній: «О Арджуно!
У бойовища вирішальну мить,
чому тобою ця ілюзія керує?
Ти — арій, і тобі це не пасує,
бо шлях на небо ця мана закриє
і повністю твоє ім’я зганьбить. (2)

क्लैब्यं मा स्म गमः पार्थ नैतत्त्वय्यपपद्यते ।
क्षुद्रं हृदयदौर्बल्यं त्यक्त्वोत्तिष्ठ परन्तप ॥३॥
клаібйам̇ ма̄ сма ґамаƨ̣ па̄ртха
^{малодушності   не   піддавайся,   син Кунті}
наітат твайй упападйате
^{не  воно      тобі            личить}
кшудрам̇ ƨридайа-даурбалйам̇
   ^{нікчемну          серця             слабкість}
тйактвоттішт̣ха паран-тапа
^{відринь,  підіймайся,  підкорювач ворогів}
Син Кунті! Прожени це боягузтво.
Воно тобі не до лиця, о воїн,
що жах на ворогів своїх наводить!
Із серця повністю нікчемну слабкість вирви
і дƨарму боронити підіймись!» (3)

          अर्ज्जुन उवाच ।
कथं भीष्ममहं सङ्ख्ये द्रोणञ्च मधुसूदन ।
इषुभिः प्रतियोत्स्यामि पूजार्हावरिसूदन ॥४॥
          арджуна ува̄ча
катхам̇ бƨı̄шмам аƨам̇ сан̇кхйе
       ^{як             Бƨішму          я          у битві}
дрон̣ам̇ ча мадƨусудана
 ^{Дрону    також,   Криш̣н̣а (вбивця Мадƨу)}
ішубƨіƨ̣ пратійотсйа̄мі
^{стрілами    зможу контратакувати}
пӯджа̄рƨа̄в арі-сӯдана
 ^{шани гідних,     ворогів вбивця}
Тоді Арджуна відповів: «О Кришно!
О недругів нищителю великий!
Достойні шани всіх людей дід Бƨішма
та Дроначарья, любий вчитель мій.
Як зараз я на них напасти можу
і свої стріли посилати в них? (4)

गुरूनहत्वा हि महानुभावाञ्
श्रेयो भोक्तुं भैक्ष्यमपीह लोके ।
हत्वार्थकामांस्तु गुरूनहैव
भुञ्जीय भोगान्रुधिरप्रदिग्धान् ॥५॥
ґурӯн аƨатва̄ ƨі маƨа̄нубƨа̄ва̄н
^{старших  не вбиваючи  !  великих шановних}
ш́рейо бƨоктум̇ бƨаікшйам апı̄ƨа локе
  ^{краще       жити       із жебрацтва    навіть  в цьому  світі}
ƨатва̄ртха-ка̄ма̄м̇с ту ґурӯн іƨаіва
^{убиваючи до багатств охочих,  але  старших  тут}
бƨун̃джı̄йа бƨоґа̄н рудƨіра-прадіґдƨа̄н
^{насолоджуватимемося  втіхами,  кров’ю  забарвленими}
Та певно, краще, жебраком я буду,
ніж тим, хто відбере життя у битві
у старших та шановних вчителів.
Якщо вб’ємо їх — наші насолоди
тепер одвічно будуть у крові. (5)

न चैतद्वद्मः कतरन्नो गरीयो
यद्वा जयेम यदि वा नो जयेयुः ।
यानेव हत्वा न जिजीविषामस्
तेऽवस्थिताः प्रमुखे धार्त्तराष्ट्राः ॥६॥
на чаітад відмаƨ̣ катаран но ґарı̄йо
^{не  також  це   знаємо,       котре     нам    краще}
йад ва̄ джайема йаді ва̄ но джайейуƨ̣
       ^{чи      переможемо,       або      нас   переможуть}
йа̄н ева ƨатва̄ на джіджı̄віша̄мас
^{яких     !     вбивши,   не    захочеться нам жити}
те ’вастхіта̄ƨ̣ прамукхе дƨа̄ртара̄шт̣ра̄ƨ̣
^{тих  розташованих   перед нами,   Дƨритараштри синів}
І невідомо, що то кращим буде:
поразка наша або наша перемога!
Якщо синів ми вб’ємо Дƨритараштри,
що розташовані для бою перед нами, —
тієї ж миті втратим сенс життя. (6)

कार्पण्यदोषोपहतस्वभावः
पृच्छामि त्वां धर्म्मसम्मूढचेताः ।
यच्छ्रेयः स्यान्निश्चतं ब्रूहि तन्मे
शिष्यस्तेऽहं शाधि मां त्वां प्रपन्नम् ॥७॥
ка̄рпан̣йа-дошопаƨата-свабƨа̄ваƨ̣
^{слабкості серця  порок, що охопив   усього мене}
приччха̄мі тва̄м̇ дƨарма-саммӯд̣ƨа-чета̄ƨ̣
       ^{питаю        Тебе,     дƨарми  заплутавшись   в розумінні}
йач чхрейаƨ̣ сйа̄н ніш́чітам̇ брӯƨі тан ме
 ^{що   найкращим    буде       певно        скажи    то   мені}
ш́ішйас те ’ƨам̇ ш́а̄дƨі ма̄м̇ тва̄м̇ прапаннам
     ^{учень     Твій    я,      навчи    мене,   Тебе       відданого}
Бентежним моє серце нині стало —
пророчу крах я всього свого роду.
У чому моя дƨарма — вже не знаю.
Скажи тепер напевно, що за вчинок
мені дарує справжнє вічне благо.
Віднині я — Твій учень вірний.
Навчай як душу, віддану Тобі. (7)

न हि प्रपश्यामि ममापनुद्याद्
यच्छोकमुच्छोषणमिन्द्रियाणाम् ।
अवाप्य भूमावसपत्नमृद्धं
राज्यं सुराणामपि चाधिपत्यम् ॥८॥
на ƨі прапаш́йа̄мі мама̄панудйа̄д
^{не    !         я бачу (як)           мою      розсіяти}
йач чхокам уччхошан̣ам індрійа̄н̣а̄м
^{цю     скорботу        що висушує         ум та чуття}
ава̄пйа бƨӯма̄в асапатнам риддƨам̇
^{здобувши   на Землі   незрівнянне       квітуче}
ра̄джйам̇ сура̄н̣а̄м апі ча̄дƨіпатйам
  ^{царство,   серед богів   навіть   та   вищу владу}
Навіть якби я володів квітучим
та незрівнянним царством на Землі,
або на небесах я панував би,
то все одно того би не побачив,
що зможе цю скорботу вгамувати,
яка виснажує усі чуття мої». (8)

          सञ्जय उवाच ।
एवमुक्त्वा हृषीकेशं गुडाकेशः परन्तपः ।
न योत्स्य इति गोविन्दमुक्त्वा तूष्णीं बभूव ह ॥९॥
          сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄ ƨришı̄кеш́ам̇
    ^{так    кажучи            Кришні}
ґуд̣а̄кеш́аƨ̣ паран-тапаƨ̣
^{сну переможець,  винищувач ворогів}
на йотсйа іті ґовіндам
^{«Не битимусь»   так    Кришні}
уктва̄ тӯшн̣ı̄м̇ бабƨӯва ƨа
^{сказав,   мовчазним       став     !}
Санджая далі вів оповідання:
— Арджуна, який сон перемагає,
всіх ворогів винищує відважно,
тоді сказав Шрі Кришні: «О Ґовіндо!
Я битися не буду», і замовк. (9)

तमुवाच हृषीकेशः प्रहसन्निव भारत ।
सेनयोरुभयोर्मध्ये विषीदन्तमिदं वचः ॥१०॥
там ува̄ча ƨришı̄кеш́аƨ̣
^{йому   сказав    Владика чуттів}
праƨасанн іва бƨа̄рата
 ^{з усмішкою   наче,   нащадок Бƨа̄рати}
сенайор убƨайор мадƨйе
      ^{армій           обох            між}
вішı̄дантам ідам̇ вачаƨ̣
  ^{скорботному      такі      слова}
О Бƨарата! Між грізних армій
з легкою усмішкою Гришікеша
звернувся до пониклого Арджуни: (10)

        श्रीभगवानुवाच ।
अशोच्यानन्वशोचस्त्वं प्रज्ञावादांश्च भाषसे ।
गतासूनगतासूंश्च नानुशोचन्ति पण्डिताः ॥११॥
        ш́рı̄-бƨаґава̄н ува̄ча
аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
^{не варте скорботи,  журишся   ти}
праґйа̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бƨа̄шасе
^{як мудрець  розмови    і     говорячи}
ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
^{за мертвими,   за живими  також}
на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄ƨ̣
       ^{не тужать            мудрі}
Промовив Усевишній: «О Арджуно!
Хоч зараз ти говориш наче мудрий,
але за тим сумуєш, що жалю не варте.
Адже ніколи не сумують мудрі
ані за мертвими, ні за живими. (11)

न त्वेवाहं जातु नासं न त्वं नेमे जनाधिपाः ।
न चैव न भविष्यामः सर्व्वे वयमतः परम् ॥१२॥
на тв ева̄ƨам̇ джа̄ту на̄сам̇
^{ніколи  але   !   Я     колись    не існував}
на твам̇ неме джана̄дƨіпа̄ƨ̣
^{ні   ти сам,   не   усі ці    людей правителі}
на чаіва на бƨавішйа̄маƨ̣
^{ніколи   і   !    ні         існуватиме}
сарве вайам атаƨ̣ парам
     ^{усі            ми        у майбутньому}
Неправильно вважати, що Мене,
тебе та всіх царів перед тобою
в якісь часи не існувало зовсім.
Таким же чином, як живемо нині,
так існували ми завжди раніше,
і навіть у майбутньому ніколи
буття усіх істот не припиниться. (12)

देहिनोऽस्मिन्यथा देहे कौमारं यौवनं जरा ।
तथा देहान्तरप्राप्तिर्धीरस्तत्र न मुह्यति ॥१३॥
деƨіно ’смін йатха̄ деƨе
^{втіленого  у цьому     як     тілі}
каума̄рам̇ йауванам̇ джара̄
   ^{дитинство         юність        старість}
татха̄ деƨа̄нтара-пра̄птір
^{так само   тіла  іншого   досягнення}
дƨı̄рас татра на муƨйаті
^{розсудливі   цим   не   вводяться в оману}
Як будь-яка істота переходить
з дитячого у більш доросле тіло,
а далі в старече, так і душа мандрує
з одного тіла в інше після смерті.
Але ж того, хто суть життя збагнув,
не вводить у оману зміна тіла. (13)

मात्रास्पर्शास्तु कौन्तेय शीतोष्णसुखदुःखदाः ।
आगमापायिनोऽनित्यास्तांस्तितिक्षस्व भारत ॥१४॥
ма̄тра̄-спарш́а̄с ту каунтейа
^{чуттєві сприйняття,    але     син Кунті}
ш́ı̄тошн̣а-сукха-дуƨ̣кха-да̄ƨ̣
^{холод   спеку   насолоду   біль   дають}
а̄ґама̄па̄йіно ’нітйа̄с
^{з’являються-зникають,  тимчасові}
та̄м̇с тітікшасва бƨа̄рата
^{усіх їх     стійко терпи,     Бƨарата}
Син Кунті! Знай, що біль та насолода —
як спека, холод й інші відчуття —
це лише всіх чуттів взаємодія
з об’єктами, що відповідні їм.
Ці відчуття приходять і зникають.
О Бƨарата! Тому тобі потрібно
навчитися терпіти їх спокійно
(продовжуючи слідувати дƨармі). (14)

यं हि न व्यथयन्त्येते पुरुषं पुरुषर्षभ ।
समदुःखसुखं धीरं सोऽमृतत्वाय कल्पते ॥१५॥
йам̇ ƨі на вйатхайантй ете
 ^{кого    !   не       турбують     ці відчуття}
пурушам̇ пурушаршабƨа
^{розсудливий,   о найкращий з людей}
сама-дуƨ̣кха-сукхам̇ дƨı̄рам̇
^{незмінний    в горі    і щасті,    мудрець}
со ’мритатва̄йа кальпате
^{він         безсмертя        заслуговує}
О найшляхетніший з мужів! Безсмертя
лиш той заслужить, хто перебуває
у непохитній мудрості духовній,
однаково приймає щастя й горе,
чуттєвим досвідом не збитий зі шляху. (15)

नासतो विद्यते भावो नाभावो विद्यते सतः ।
उभयोरपि दृष्टोऽन्तस्त्वनयोस्तत्त्वदर्शिभिः ॥१६॥
на̄сато відйате бƨа̄во
^{ніколи неіснуюче, (не) є, постійним}
на̄бƨа̄во відйате сатаƨ̣
^{немає кінця, існуванню, незмінного (вічного)}
убƨайор апі дришт̣о ’нтас
  ^{про обох    !   проаналізовано   висновок}
тв анайос таттва-дарш́ібƨіƨ̣
^{але     тими,        Істину      хто бачить}
Все, що мінливе, як фізичне тіло,
не може існувати нескінченно.
Але душа безсмертна і не знає
ні перетворень, ані руйнувань.
Святі провидці Істини завжди
аналізують тлінне й абсолютне.
Тому вони спроможні розрізняти
реальність вічну та буття мінливе. (16)

अविनाशि तु तद्विद्धि येन सर्व्वमिदं ततम् ।
विनाशमव्ययस्यास्य न कश्चित्कर्त्तुमर्हति ॥१७॥
авіна̄ш́і ту тад віддƨі
^{невмирущу, але  ту (душу)  пізнай}
йена сарвам ідам̇ татам
 ^{якою     все (тіло)   це   пронизано}
віна̄ш́ам авйайасйа̄сйа
 ^{знищення 　 безсмертної душі}
на каш́чіт картум арƨаті
     ^{ніхто не        зробити      може}
Пізнай цю душу, що все тіло
наповнює свідомістю як світлом.
Вона нетлінна, вічна та незмінна.
І жодна сила знищити не зможе
безсмертну душу (джіва-атму). (17)

अन्तवन्त इमे देहा नित्यस्योक्ताः शरीरिणः ।
अनाशिनोऽप्रमेयस्य तस्माद्युध्यस्व भारत ॥१८॥
антаванта іме деƨа̄
      ^{тлінні         всі ці      тіла}
нітйасйокта̄ƨ̣ ш́арі̄рін̣аƨ̣
^{вічного   кажуть     власника тіла}
ана̄ш́іно ’прамейасйа
^{незнищенного,     невимірного}
тасма̄д йудƨйасва бƨа̄рата
     ^{тому              бийся,         о Бƨарата}
Душа невимірна, безсмертна та одвічна.
Руйнуються лише тіла матеріальні.
О, Бхарата! Тому сміливо бийся!
(Не відрікайся від обов’язку, свадƨарми). (18)

य एनं वेत्ति हन्तारं यश्चैनं मन्यते हतम् ।
उभौ तौ न विजानीतो नायं हन्ति न हन्यते ॥१९॥
йа енам̇ ветті ƨанта̄рам̇
^{хто     цю     вважає     вбивцею}
йаш́ чаінам̇ манйате ƨатам
  ^{хто       і    цю        вважає     вбитою}
убƨау тау на віджа̄ні̄то
^{обидва  вони   не    розуміють}
на̄йам̇ ƨанті на ƨанйате
^{не  вона   вбиває   не    вбита}
Ті, хто вважають, ніби можна душу вбити,
чи вона здатна вбити іншу душу,
не розуміють її справжньої природи.
Душа одвічна, і вона ніколи
ні вбивцею, ні вбитою не стане. (19)

न जायते म्रियते वा कदाचिन्
नायं भूत्वा भविता वा न भूयः ।
अजो नित्यः शाश्वतोऽयं पुराणो
न हन्यते हन्यमाने शरीरे ॥२०॥
на джа̄йате мрійате ва̄ када̄чін
^{не  народжується,  вмирає   чи   будь-коли}
на̄йам̇ бƨӯтва̄ бƨавіта̄ ва̄ на бƨӯйаƨ̣
^{не   ця   виникнув   виникне  чи  не виникає знов}
аджо нітйаƨ̣ ш́а̄ш́вато ’йам̇ пура̄н̣о
^{ненароджена  вічна   постійна     ця     древня}
на ƨанйате ƨанйама̄не ш́арі̄ре
^{не       вбита          у вбитому           тілі}
Душа незмінною лишається одвічно,
не створюється і не помирає.
Вона не виникає із нічого,
постійна, ненарождена, безмежна.
Хоч тіло — її тлінна оболонка —
руйнується й народжується знову,
але ці зміни не чіпають душу,
що древня й вічно молода водночас. (20)

वेदाविनाशिनं नित्यं य एनमजमव्ययम् ।
कथं स पुरुषः पार्थ कं घातयति हन्ति कम् ॥२१॥
веда̄віна̄ш́інам̇ нітйам̇
 ^{знає     неруйнівну        вічну}
йа енам аджам авйайам
^{хто цю(душу) ненароджену незмінну}
катхам̇ са пурушаƨ̣ па̄ртха
      ^{як       ця     людина,    о Партха}
кам̇ ґƨа̄тайаті ƨанті кам
^{кого  причиною смерті,  вбити  кого}
О Партхо! Як людина може вбити
або причиною для вбивства стати,
якщо вона напевно знає душу
як вічну, ненарождену, постійну,
яку не зруйнувати й не змінити. (21)

वासांसि जीर्णानि यथा विहाय
नवानि गृह्णाति नरोऽपराणि ।
तथा शरीराणि विहाय जीर्णान्य्
अन्यानि संयाति नवानि देही ॥२२॥
ва̄са̄м̇сі джі̄рн̣а̄ні йатха̄ віƨа̄йа
    ^{одежі       старі й ветхі      як     скинувши}
нава̄ні ґриƨн̣а̄ті наро ’пара̄н̣і
     ^{нові       приймає    людина     інші}
татха̄ ш́арі̄ра̄н̣і віƨа̄йа джі̄рн̣а̄нй
    ^{так і           тіла      залишивши         старі}
анйа̄ні сам̇йа̄ті нава̄ні деƨі̄
    ^{інші        приймає       нові       душа}
Так само, як людина відкидає
своє вбрання, яке вона зносила,
для того, щоб прийняти новий одяг,
так і душа недієздатне тіло залишає
для того, щоб нове прийняти тіло. (22)

नैनं छिन्दन्ति शस्त्राणि नैनं दहति पावकः ।
न चैनं क्लेदयन्त्यापो न शोषयति मारुतः ॥२३॥
наінам̇ чƨінданті ш́астра̄н̣і
^{не  цю (душу)   розсікає        зброя}
наінам̇ даƨаті па̄вакаƨ̣
^{не  цю (душу)   спалює    вогонь}
на чаінам̇ кледайантй а̄по
^{не також цю (душу)    мочить    вода}
на ш́ошайаті ма̄рутаƨ̣
 ^{не       висушує          вітер}
Не розсікає вічну душу зброя,
вогнем її спалити неможливо,
водою також не змочити душу,
як і не висушити душу цю повітрям. (23)

अच्छेद्योऽयमदाह्योऽयमक्लेद्योऽशोष्य एव च ।
नित्यः सर्व्वगतः स्थाणुरचलोऽयं सनातनः ॥२४॥
аччхедйо ’йам ада̄ƨйо ’йам
 ^{неподільна     ця,   що не згорає,   ця}
акледйо ’ш́ошйа ева ча
^{незмочувана, невисушувана  !  і}
нітйаƨ̣ сарва-ґатаƨ̣ стха̄н̣ур
  ^{вічна,     скрізь  присутня,   незмінна}
ачало ’йам̇ сана̄танаƨ̣
^{нерухома   ця,   що не має початку}
Не можна вічну душу розділити,
чи заподіяти якусь їй іншу шкоду
ані вогнем, ні вітром, ні водою.
Вона існує вічно, скрізь присутня,
незмінна, непохитна, без початку. (24)

अव्यक्तोऽयमचिन्त्योऽयमविकार्य्योऽयमुच्यते ।
तस्मादेवं विदित्वैनं नानुशोचितुमर्हसि ॥२५॥
авйакто ’йам ачінтйо ’йам
^{невидима      ця   незбагненна    ця}
авіка̄рйо ’йам учйате
   ^{незмінна       ця     говориться}
тасма̄д евам̇ відітваінам̇
    ^{тому       такою    знаючи   душу}
на̄нуш́очітум арƨасі
  ^{не   сумувати         повинен}
Чуттями тіла душу не сприйняти,
сягнути розумом її також не можна.
Вона шести не піддається змінам.
Пізнавши душу, Партха, таким чином,
авжеж, ти не повинен сумувати. (25)

अथ चैनं नित्यजातं नित्यं वा मन्यसे मृतम् ।
तथापि त्वं महाबाहो नैनं शोचितुमर्हसि ॥२६॥
атха чаінам̇ нітйа-джа̄там̇
^{якщо   і ця (душа)  завжди  народжується}
нітйам̇ ва̄ манйасе мритам
 ^{постійно    і       думаєш       помирає}
татха̄пі твам̇ маƨа̄-ба̄ƨо
     ^{тоді ж        ти    найвідважніший}
наінам̇ ш́очітум арƨасі
^{не про неї   журитися   повинен}
Могутній воїне! Якщо вважаєш,
що змушена душа постійно
вмирати і народжуватись знову, —
не маєш все одно підстав для суму. (26)

जातस्य हि ध्रुवो मृत्युर्ध्रुवं जन्म मृतस्य च ।
तस्मादपरिहार्य्येऽर्थे न त्वं शोचितुमर्हसि ॥२७॥
джа̄тасйа ƨі дƨруво мритйур
^{народженого   !   очевидна      смерть}
дƨрувам̇ джанма мритасйа ча
^{очевидно  народження  померлого  також}
тасма̄д апаріƨа̄рйе ’ртхе
     ^{тому         неминучого     заради}
на твам̇ ш́очітум арƨасі
^{не       ти       сумувати    повинен}
Народжений загине неодмінно,
а після смерті родиться він знову
(плоди своєї карми пожинати).
Тож не журися через неминуче! (27)

अव्यक्तादीनि भूतानि व्यक्तमध्यानि भारत ।
अव्यक्तनिधनान्येव तत्र का परिदेवना ॥२८॥
авйакта̄ді̄ні бƨӯта̄ні
^{невідомі до народження  істоти}
вйакта-мадƨйа̄ні бƨа̄рата
      ^{відомі за життя,           Бƨарата}
авйакта-нідƨана̄нй ева
  ^{невідомі     після смерті,  адже}
татра ка̄ парідевана̄
 ^{тоді     до чого      скорбота}
О Бƨарато! Якщо б живі істоти
неявленими були до моменту
нарождення, а потім проявились
в відтинок між народженням та смертю,
і знову непроявленними стали б
коли спіткає смерть їх неминуча,
навіть у цьому випадку ти далі
чому продовжуєш за ними сумувати? (28)

आश्चर्य्यवत्पश्यति कश्चिदेनम्
आश्चर्य्यवद्वदति तथैव चान्यः ।
आश्चर्य्यवच्चैनमन्यः शृणोति
श्रुत्वाप्येनं वेद न चैव कश्चित् ॥२९॥
а̄ш́чарйават паш́йаті каш́чід енам
    ^{на диво    як     дивиться     один   на неї (душу)}
а̄ш́чарйавад вадаті татхаіва ча̄нйаƨ̣
  ^{про диво    як     говорить     так  !    також  інший}
а̄ш́чарйавач чаінам анйаƨ̣ ш́рин̣оті
  ^{про диво     як   також про неї    інший     чує}
ш́рутва̄пй енам̇ веда на чаіва каш́чіт
^{почувши навіть    її       знає    не      і   !        інший}
Одні сприймають душу наче диво,
описують її як диво інші,
про неї як про диво чують треті,
але є ті, хто чуючи про неї,
її природу геть не розуміють. (29)

देही नित्यमवध्योऽयं देहे सर्व्वस्य भारत ।
तस्मात्सर्व्वाणि भूतानि न त्वं शोचितुमर्हसि ॥३०॥
деƨі̄ нітйам авадƨйо ’йам̇
 ^{душа      вічна    незруйновна    ця}
деƨе сарвасйа бƨа̄рата
 ^{у тілі       кожного,    о Арджуно}
тасма̄т сарва̄н̣і бƨӯта̄ні
    ^{тому        про всіх        істот}
на твам̇ ш́очітум арƨасі
 ^{не      ти        сумувати      маєш}
Та джіва-атма, що перебуває
в тілах істот, яка їх оживляє, —
авжеж, незмінна є і незруйновна,
нічим її не знищити вовік!
Тому тобі не варто сумувати,
о Бƨарато, за кимось із істот. (30)

स्वधर्म्ममपि चावेक्ष्य न विकम्पितुमर्हसि ।
धर्म्म्याद्धि युद्धाच्छ्रेयोऽन्यत्क्षत्रियस्य न विद्यते ॥३१॥
свадƨармам апі ча̄векшйа
  ^{свій обов’язок      !   також  усвідомлюючи}
на вікампітум арƨасі
 ^{не        боятися       повинен}
дƨармйа̄ддƨі йуддƨа̄ч чхрейо ’нйат
^{заради дƨарми   !        битви    найкраще    інше}
кшатрійасйа на відйате
        ^{для воїна        не        існує}
Боятися не варто, о Арджуно,
враховуючи особисту твою дƨарму —
для воїна немає краще долі
ніж захист дƨарми в справедливій битві. (31)

यदृच्छया चोपपन्नं स्वर्गद्वारमपावृतम् ।
सुखिनः क्षत्रियाः पार्थ लभन्ते युद्धमीदृशम् ॥३२॥
йадриччхайа̄ чопапаннам̇
     ^{саму собою       також     випала}
сварґа-два̄рам апа̄вритам
^{(як) раю        ворота           відкриті}
сукхінаƨ̣ кшатрійа̄ƨ̣ па̄ртха
   ^{щасливі            воїни,        Арджуна}
лабƨанте йуддƨам і̄дріш́ам
  ^{знаходять         битву              таку}
Тобі ця битва випала сама,
як широко відчинені ворота раю.
Така можливість рідко випадає
найщасливішим з воїнів великих. (32)

अथ चेत्त्वमिमं धर्म्म्यं सङ्ग्रामं न करिष्यसि ।
ततः स्वधर्म्मं कीर्त्तिञ्च हित्वा पापमवाप्स्यसि ॥३३॥
атха чет твам імам̇ дƨармйам̇
^{інакше  якщо    ти      в цю      за дƨарму}
сан̇гра̄мам̇ на каріш̣йасі
   ^{битву          не        вступиш}
татах̣ свадƨармам̇ кі̄ртін̃ ча
   ^{тоді       свою дƨарму,   репутацію   і}
ƨітва̄ па̄пам ава̄псйасі
^{втративши,  гріх   накличеш на себе}
Якщо ти вирішиш не брати участь
у битві цій за дƨарму, то водночас
ти втратиш славу і свадƨарму, о Арджуно,
й заволодіє гріх тобою, неодмінно. (33)

अकीर्त्तिञ्चापि भूतानि कथयिष्यन्ति तेऽव्ययाम् ।
सम्भावितस्य चाकीर्त्तिर्मरणादतिरिच्यते ॥३४॥
акі̄ртін̃ ча̄пі бƨӯта̄ні
   ^{ганьба    і  теж    всі люди}
катхайіш̣йанті те ’вйайа̄м
     ^{говоритимуть     тебе   постійно}
самбƨа̄вітасйа ча̄кі̄ртір
     ^{для поважного      і   безчестя}
маран̣а̄д атірічйате
      ^{смерті             гірше} 
Постійно люди будуть говорити
про те, як ти зганьбився, а безчестя
для знаної, славетної людини —
це доля, що є гіршою за смерть. (34)

भयाद्रणादुपरतं मंस्यन्ते त्वां महारथाः ।
येषाञ्च त्वं बहुमतो भूत्वा यास्यसि लाघवम् ॥३५॥
бƨайа̄д ран̣а̄д упаратам̇
^{зі страху   від битви   відмовився}
мам̇сйанте тва̄м̇ маƨа̄-ратха̄ƨ̣
 ^{вважатимуть      тебе    великі генерали}
йеш̣а̄н̃ ча твам̇ баƨу-мато
^{для яких     і      ти     високоповажним}
бƨӯтва̄ йа̄сйасі ла̄ґƨавам
^{бувши       станеш       нікчемою}
А ті великі воїни, що нині
усі тебе шанують як героя,
подумають, що ти страху́ піддався
коли тепер відмовився від битви,
і будуть насміхатись над тобою
вважаючи останнім із нікчем. (35)